До російського вторгнення в селі Олександрівка на Миколаївщині було 2500 мешканців. Сільське господарство і лиман годували людей. В окупації залишилося до десятка осіб.
Як зараз виглядає село, про що говорять місцеві мешканці, показали та розповіли в 123-й бригаді тер оборони ЗСУ, передає Інше ТВ.
Олександрівка. Місцеві зустрічають нас приязно. Заговорюють, просять подарувати шеврон. Жінка йде вулицею, бачить військових, підходить, зупиняється і вже не відходить, довго-довго стоїть, видно що їй просто хочеться побути поруч зі своїми, просто відчути рідне безпечне тепло.
Літній дядько: «Ось тут я стояв, бачу, вулицею рухаються в дві колони один за одним. По пікселю впізнав своїх. Один солдат підійшов, дістав з кишень пару пачок цигарок, пенталгіну упаковку, віддав, сказав, що медик і допоможе з ліками».
Літня пара – батько та син, обидва вже дуже-дуже в роках. В очах досі страх. Росіян називають «койотами»: «цей койот сидів біля мого будинку в креслі, дрон підняв над собою, корегував постріли танка, що отут на перехресті стояв, гатив по нашим», «цей койот мені каже – вьійдєш за ворота, убью». Сусіда розстріляли. Усі історії – про грабунок, обстріли, вбивства.
Бюст Шевченка у центрі села побитий кулями. Це вони не просто розважалися так – це свідоцтво ставлення до нашої культури та історії. Це свідоцтво їх власної культури та історії – як був Тарас їм ненависний, так і залишився. За вільне слово, що вказує шлях, за особисту мужність, за незламність.
«Декомунізували» школу із фресками з зображенням ката леніна.
Сільрада працює. Активно допомагає, тим хто повернувся. Треба захистити будинки від вологи та холоду. В село «йде» і волонтерська, і державна допомога. Біля сільради гарний настрій повертається, всі заклопотані, всі налаштовані на відновлення: “Ми подужаємо! Вигребемо міни в полях і засіємо. Буде збіжжя – будемо жити!”.
Як повідомляло Інше ТВ, У Снігурівці на Миколаївщині правоохоронці продовжують збирати докази воєнних злочинів рф (ФОТО)
