“Цензор.НЕТ” зміг зв’язатися та поспілкуватися із народним депутатом фракції “Голос” Романом Костенком, який зараз воює на Півдні, про поточну ситуацію на фронті.
Видання опубліковало інтерв’ю з нардепом, яке взяла Ольга Москалюк.
“Я кожний ранок прокидаюсь ще з більшим бажанням бити їх на нашій землі! І хочу щоб це передалось кожному громадянину! Це наша доля! Наше покоління народилося щоб раз і назавжди затвердити незалежність України! Ми повинні бути готовими до самопожертви заради майбутніх поколінь!”. Це цитата із Фейсбуку кіборга, народного депутата фракції “Голос” Романа Костенка, який знову взяв до рук зброю та пішов воювати. Зараз він обороняє Миколаїв. Запитую його телефоном, чому обрав цей напрямок?
– У Миколаєві була одна із найнапруженіших ситуацій серед міст, які були гарячими точками нашої країни, – відповідає. – Я народився у Херсоні, навчався в Одесі, понад10 років служив у Миколаєві. Південь – це моя Батьківщина, за яку я готовий битися, воювати і йти до кінця.
“МИ ПОМСТИМОСЯ ЗА КОЖНУ ДИТИНУ, ЗА КОЖНУ ЛЮДИНУ, ЯКА БУЛА ВБИТА РОСІЙСЬКИМИ ОКУПАНТАМИ”
– Ситуація у місті залишається непростою…
– Так, ситуація напружена. Були вже бої у передмістях, коли росіяни намагалися заходити. Але завдяки вмілим діям місцевої адміністрації, Збройних Сил України, наших спецслужб та правоохоронних органів їх вдалося відбити. Хочу окремо звернути увагу, що Нацполіція тут так само вступає в бої, як і військові. Вони відрізняються від ЗСУ лише формою. Хлопці молодці! Усі стали справжніми українськими захисниками.
– Яка сьогодні обстановка у Миколаєві?
– Ворогу дали день-півтора на відновлення боєздатності, щоб знову відновити операцію. Ми поламали йому усі плани, які він хотів втілити по захопленню та оточенню міста. Думаю, зараз вони їх мінятимуть. Ми намагаємося за допомогою наших сил і засобів зрозуміти, що вони робитимуть надалі. Тому що сьогодні вони усвідомили: в місто їм зайти дуже складно.
– Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що Росія змінила тактику щодо війни з Україною. Також розказав, що там було звільнено з посад близько восьми генералів. Про що це свідчить?
– Мені здається, що ці генерали зрозуміли, що відбувається, й посміли висловити свою точку зору з цього приводу. Тому що з військової точки зору росіяни програють. Ми переважаємо в живій силі, у нас є техніка. Те, що ми трохи відійшли на певних ділянках, є військовою майстерністю. Тому що іноді треба так вчинити для того, щоб закріпитися на заданих рубежах і з них контратакувати. Вони розуміють, що ми не здалися. А їх моральний стан навпаки пригнічений. Про це могли сказати генерали, тому їх просто замінили на нових – молодих, які заради кар’єри готові йти надалі й кидати в топку війни свій особовий склад заради величі “царя-батюшки”, як вони його називають, а по факту – хворої людини, яка вважає себе президентом, але не може вирішувати питання дипломатичними шляхами. Уся його політика побудована на тому, щоб погрожувати ядерною зброєю, до створення і володіння якою він не має жодного відношення. Просто пощастило, що вона дісталася йому у спадок. Нам в цьому питанні менше пощастило. Тому от генералів змінюють. Я думаю, вони розуміють: якби цього не сталося, то могли б тут залишитися так само, як це вже сталося із двома генералами під Харковом, які загинули.
– Як взагалі сьогодні можна охарактеризувати російську армію? Із ким ми маємо справу “в полях”?
– На початках це була самовпевнена, самозакохана та загіпнотизована на перемогу армія, добре озброєна старою радянською технікою та деякими новітніми засобами, яка думала: лише сама звістка про наступ російської армії змусить усіх розбігатися. Зараз ми маємо розгублених, морально пригнічених, але все ще добре озброєних військових, у яких, можливо, є гарні командири (тому що у радянські часи була хороша військова школа підготовки), але яким ставлять завдання, як я сказав, догодити їхньому президенту, незважаючи на значні втрати. Їм потрібно вести не військову справу, а військовими методами грати в політику…
– Але вони продовжують атакувати не військових, а мирних жителів. Вчора в Маріуполі взагалі сталася жахлива подія, яка не вкладається в голові – бомбардували пологовий будинок та дитячу лікарню. Про що це свідчить? Слабкість, безсилля?
– Ви праві: вони бояться вступати у прямий контакт з нашими військовослужбовцями і, знаючи, який у них слабкий моральний дух, намагаються зламати нас. Вони не розуміють, що повстала вся Україна і стала Збройними Силами. Наша перемога – питання часу.
А що стосується безпосередньо тих, хто робить таке, про що ви сказали… Я уже неодноразово говорив, щоб почули усі російські солдати і громадяни: війну ми виграємо, але це не означатиме її кінець для тих, хто брав у ній участь, навіть якщо вони розвернуться та підуть. Ми знайдемо кожного, хто обстрілював наші цивільні міста, вбивав наше населення та чинив злочини на нашій землі. Ми його дістанемо, де б він не був – у глибинці в Сибірі чи в іншій країні. Є досвід інших держав, хто так робив. Ми вчинимо так само. Хочу сказати родичам загиблих: ми помстимося за усіх – за кожну дитину, за кожну людину, яка була вбита російськими окупантами!
“РФ МОЖЕ ВИКОРИСТАТИ ХІМІЧНУ ЗБРОЮ”
– Зараз тривають переговори між Україною та Росією. Правда, на них конкретно не йдеться про виведення усіх російських військ та припинення вогню. Чи варто сподіватися, що вони дадуть необхідний результат по закінченню війни?
– Сподіватися варто. Але наша позиція щодо перемовин повинна бути єдина: повне виведення російських військ з усієї території України. Однак не можна домовлятимемося про щось частково, йти на якісь компроміси, як то зупинімося на тих місцях, де зараз стоїмо. Це буде на користь Російської Федерації. Так, ми зараз їх б’ємо, так, ми теж маємо втрати. Але сьогодні – історичний момент, який ми повинні переламати. Ми сто років тому проходили приблизно те ж саме. Через якісь політичні неузгодженості втратили цей час, коли б могли розбудуватися, як сильна й незалежна держава. Будь-якою ціною ми маємо не втратити цю можливість. По тому, як сьогодні в цілому об’єдналася Україна, ми бачимо: помилки визнані. Зверніть увагу: тепер мало хто навіть озвучує назви політичних партій. Зараз є тільки Україна, яка бореться за свою незалежність. Це правильно і треба продовжувати. Потрібно об’єднуватися навколо Верховного Головнокомандувача, ЗСУ, наших спецслужб та усіх тих людей, які роблять все, щоб наша країна залишилася незалежною та суверенною.
– Але Україна зараз собою прикриває і Європу. Про це говорять навіть європейські лідери. Однак їхня підтримка не на тому рівні, як хотілося б. Наш президент, представники влади, прості українці просять НАТО закрити небо. У наших містах навіть на банерах є таке звернення і прохання. Я так розумію, країни НАТО бояться це робити через можливу конфронтацію із Росією. Це так?
– Це так – країни НАТО бояться. Після того, як відбулося повномасштабне вторгнення Російської Федерації, і росіяни припинили прикриватися сепаратистами, ми побачили реакцію усього світу: багато країн є реально боягузами. Вони не те, що бояться нам допомагати напряму, а й просто надавати підтримку та застосовувати санкції проти Російської Федерації. Вони не розуміють одне: якщо паде Україна, наступними будуть вони. Думають, що домовленості, які вони мають із Росією, та залежність від неї дасть можливість керівникам цих країн втриматися при владі. Вони не дивляться далі свого владного терміну. Не мають політичної стратегії. Але хочу сказати: ми встоїмо і по-іншому вестимемо свою політику. Україна займе зовсім інше місце в світі.
Знаєте, я ще за два тижні до початку війни написав постанову про звернення до Конгресу США, парламенту Великої Британії, щоб в рамках Будапештського меморандуму в разі вторгнення Росії в Україну вони закрили нам небо. Тоді багато хто говорив, що це нереально. А зараз уся країна просить про це. Звичайно, я б хотів, щоб нам закрили небо. Те, що вони цього не роблять, є реальним боягузтвом. НАТО показує свою слабкість.
– Якщо не брати до уваги закриття неба, чи є взагалі достатньою підтримка України Заходом?
– Говорячи про підтримку, ми повинні виходити із того, що в цьому світі ніхто нікому нічого не винний. Такою є реальна політика. Звичайно, для мене недостатньо того, що ми від них отримуємо. Я б хотів, щоб кожен наш мобілізований солдат мав бронежилет, засоби захисту та Javelin, щоб у нас були ракети дальнього радіусу ураження, які можуть діставати цілі на території Російської Федерації, і ще багато інших речей. Хотілося б, щоб вийшли керівники країн, які володіють ядерною зброєю (США, Великобританії, Франції), і сказали: у разі, якщо Росія використає навіть тактичну ядерну зброю, по ній буде завданий удар. Було питання прикрити небо, а тепер – закрити світ. Якщо РФ так вчинить, а НАТО “похлопає очима” і знову висловить стурбованість, Росію уже ніхто не зупинить. Вони повинні це розуміти. Отут нам потрібна допомога. Останнім часом ми чуємо багато заяв про хімічну зброю. Російська Федерація може її використати, враховуючи, як ми зараз їх б’ємо на усіх напрямках, і звинуватити в цьому нас. Ми повинні бути до цього готові. Потрібно захиститися за допомогою міжнародних партнерів. Тому що свого часу ми їм сильно повірили та віддали нашу ядерну зброю. Тепер вони або виконують те, що обіцяли, або до кінця залишаться із цією ганьбою.
– Головний розслідувач Bellingcat Христо Грозєв заявив, що через 7-10 днів Росія може спробувати “заморозити” війну в Україні. Наскільки таке можливо?
– Якщо вона спробує “заморозити” війну – це буде найгіршим варіантом. Я бачу такий сценарій розвитку подій: ми зараз мобілізовуємо війська, озброюємо їх, продовжує зростати рух опору, працюють сили спеціальних операцій, спецслужби, нам потрібно силою відбивати ті території, які були захоплені під час цієї російсько-української війни. Тільки після повернення своїх територій можна говорити про “заморозку” в тих кордонах, які були до початку бойових дій 24 лютого 2022 року, і знову вести далі переговори. Не можна віддавати Росії жодного метра землі. А потім можна проводити перемовини про Донбас і Крим. Якщо ми не проведемо контратаки й не повернемо захоплені території, це буде неправильно. Це має бути в головах усіх українців. Усі повинні битися. А не тікати за кордон на човнах, рятуючи своє життя. Не знаю, чого воно варте, якщо ти не зробив нічого для своєї країни. Кожен повинен робити те, що може. Вмієш готувати їжу – годуй наших солдат. Вмієш стріляти із автомата – стріляй по ворогу. А якщо ти тікаєш, то це ганьба!
Як повідомляло Інше ТВ, На Миколаївському напрямку ворог намагається закріпитись в населених пунктах навколо Миколаєва, — Генштаб
