Європейський Союз досяг домовленості про повну відмову від російського природного газу до 2027 року — це новий крок у посиленні тиску на Москву через її вторгнення в Україну.
«Регламент сприятиме припиненню будь-якої залежності від російського газу та зміцненню енергетичної безпеки ЄС», — йдеться у повідомленні пресслужби Ради ЄС.
Попередню домовленість мають офіційно схвалити Рада ЄС та Європейський парламент, після чого регламент буде остаточно ухвалено.
Регламент передбачає юридично обов’язкову, поетапну заборону імпорту як зрідженого природного газу (ЗПГ), так і трубопровідного газу з Росії — із повною забороною наприкінці 2026 року для ЗПГ та восени 2027 року — для трубопровідного газу. Це має сприяти стратегічній меті — створенню стійкого й енергетично незалежного ринку ЄС, водночас зберігаючи безпеку постачання.
Основні елементи домовленості
Перехідний період для чинних контрактів.
Законодавці підтвердили, що імпорт російського трубопровідного газу та ЗПГ буде заборонено через шість тижнів після набрання регламентом чинності, водночас зберігатиметься перехідний період для чинних контрактів.
Для короткострокових контрактів, укладених до 17 червня 2025 року, заборона почне діяти:
• з 25 квітня 2026 року — для ЗПГ,
• з 17 червня 2026 року — для трубопровідного газу;
Для довгострокових контрактів на імпорт ЗПГ заборона діятиме з 1 січня 2027 року — відповідно до 19-го пакета санкцій;
Для довгострокових контрактів на імпорт трубопровідного газу заборона набуде чинності 30 вересня 2027 року за умови, що виконуються цільові показники заповнення газових сховищ, передбачені регламентом про газові резерви; остаточно — не пізніше 1 листопада 2027 року.
Вносити зміни до чинних контрактів дозволено лише з вузько визначених технічних причин, і вони не можуть призвести до збільшення обсягів постачання.
Митні процедури та дозвільна система
Законодавці погодили вимогу, що обидві категорії газового імпорту повинні отримати попереній дозвіл, щоб забезпечити реальне виконання заборони.
Для російського газу та обсягів, на які поширюється перехідний період, інформація для отримання дозволу має подаватися не менш як за місяць до ввезення.
Для неросійського газу докази походження необхідно надати щонайменше за п’ять днів до ввезення, а для постачання через інтерконектор Strandzha-1 — за сім днів.
Щоб зменшити адміністративне навантаження, країни, які відповідають певним критеріям, будуть звільнені від процедури попереднього дозволу. Це стосується великих газодобувних держав, що у 2024 році експортували до ЄС понад 5 млрд кубометрів газу та обмежують або забороняють імпорт російського газу, а також країн без відповідної інфраструктури.
Єврокомісія може змінювати перелік таких країн, зокрема вилучати їх у випадку доведеного обходу заборони.
Національні плани диверсифікації
Регламент вимагає, щоб усі держави-члени подали національні плани диверсифікації, у яких мають бути описані заходи для заміщення російського газу та можливі труднощі. Мета — повністю припинити імпорт газу з Росії у строки, встановлені регламентом.
Така сама вимога поширюватиметься на держави-члени, які досі імпортують російську нафту — для поетапного припинення й цих поставок. Єврокомісія також оголосить про намір подати законодавчу пропозицію про припинення імпорту російської нафти до кінця 2027 року.
Порівняно з початковою пропозицією Єврокомісії, законодавці додали положення про ефективні та достатньо суворі санкції за порушення регламенту — як для компаній, так і для приватних осіб.
Залишено й положення про можливість тимчасового призупинення дії регламенту у випадку раптових обставин, що загрожують безпеці енергопостачання однієї або кількох держав-членів. Умови для такого рішення обмежені «виключною необхідністю», оголошенням надзвичайного стану та коротким строком дії — і лише для короткострокових контрактів.
Через два роки Єврокомісія проведе оцінку впливу регламенту, зокрема перевірить ефективність дозвільних процедур.
Як повідомляло The Guardian, ЄС залишається найбільшим покупцем російського СПГ, скуповуючи половину загального експорту російського СПГ, за ним ідуть Китай (22%) та Японія (18%). Блок також є найбільшим покупцем трубопровідного газу, купуючи 35% російського трубопровідного газу, за ним ідуть Китай (30%) та Туреччина (29%).
Угорщина та Словаччина були найбільшими імпортерами російського газу в ЄС минулого місяця, закупивши російське викопне паливо на суму 393 млн євро та 207 млн євро відповідно. Франція, Бельгія та Нідерланди також продовжували імпортувати російський газ.
