Влада знайшла хід для усунення з посади віцепрем’єр-міністра з відновлення — міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександр Кубракова. Верховна Рада сьогодні ухвалила постанову про поділ «міністерства-монстра», яке 2022 року створила спеціально під нього, об’єднавши Мінрегіон і Мінінфраструктури.
Причому рішення як про призначення Кубракова віцепрем’єром і керівником об’єднаного міністерства, так і про його звільнення приймалися Банковою без Кубракова і з ним не узгоджувалися, пише Zn.ua. Але в першому випадку на тлі цілковитої довіри президента Зеленського до «того, хто все везе», у другому — до того, що «везе неправильно». При цьому жодних претензій Кубракову ні президент Зеленський, ні голова ОПУ Єрмак особисто так і не пред’явили. Будь-якої чесної розмови не відбулося. Обійшлися брудом у тг-каналах. Однак підноготну цього звільнення варто розкрити, аби ще раз зафіксувати, якими мотивами керуються ті, хто приймає державні рішення в розпал війни.
Інформація про відставку Кубракова поширювалася кілька місяців, але звільнення пов’язане зовсім не з укриттями зруйнованої Трипільської ТЕС, з якої розпочали публічну кампанію з дискредитації віцепрем’єра наближені до Банкової ТГ–канали. При тому, що цей об’єкт узагалі не входив до списку 22 об’єктів Мінінфраструктури та зони відповідальності Кубракова, з погляду забезпечення його безпеки.
Є три причини, які сформували ставлення Банкової до Кубракова як першого кандидата на виліт з уряду.
По-перше, Кубраков потрапив у немилість до президента ще наприкінці липня — на початку серпня минулого року, коли отримав пропозицію очолити Міністерство оборони замість Олексія Резнікова. «Його призначення вже було узгоджене з президентом аж до кадрової політики на рівні департаментів. Однак Кубраков хотів залишитися віцепрем’єром — міністром оборони. А замість себе міністром відновлення залишити свого заступника Юрія Васькова, щоб зберегти контроль над розпочатими проєктами. На що Зеленський разом із Єрмаком відповіли йому просто: «Відколи ти вирішив, що це твоє? Що ти взагалі можеш на щось претендувати?» — розповідає джерело ZN.UA у Кабінеті міністрів.
По-друге, тригером для президента став самостійний міжнародний трек, передусім із посольством США, який удалося вибудувати Кубракову. «За той час, що Кубраков очолював об’єднане міністерство, йому вдалося досить сильно політично та фінансово зміцніти, — уточнює джерело в ОПУ. — Саме американці допомагали віцепрем’єру відбиватися від атак ОПУ, а також перевести значні кошти грантової допомоги з громадського сектору на Мінінфраструктури». Після того, як у результаті появи недовіри до Кубракова, «який перестав бути «медоносним» и наповнювати общак ОПУ», в бюджеті-2024 міністерство Кубракова позбавили можливості розпоряджатися грошима на відновлення, передавши цю функцію Міністерству фінансів.
По-третє, це історія з Національним антикорупційним бюро України, коли Олександр Кубраков і голова Агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафа Наєм стали викривачами, розкривши інформацію про те, що їм пропонували хабарі за сприяння в отриманні підрядів і землі. У результаті підозри одержали два народні депутати — Андрій Одарченко й Сергій Лабазюк. «Президент обурювався, бо в нього й без того дуже складні відносини з фракцією. Депутатам перестали платити, і вони перестали слухатися, а тут ще й влада не може прикрити там, де це необхідно. У результаті десятки заяв на складання депутатського мандата взагалі», — переконане джерело в президентській фракції.
Однак при всьому цьому важливо розуміти, що до того, як у президента накопичилося особисте роздратування стосовно ексмазунчика Кубракова й Зеленський прийняв рішення щодо його відставки, жодних розбіжностей у стратегії в міністерства та Банкової не було.
«Насправді ми просто стали свідками глобальної конкуренції двох уламків президентського проєкту «Велике будівництво» за майбутнє освоєння грошей, які Захід виділить на післявоєнне відновлення», — переконане джерело в ОПУ.
Що ж до результатів діяльності, то основний акцент ставленик президента Кубраков зробив на інфраструктурних проєктах, якими займався до цього та в яких був сильний. А також на формуванні законодавчої основи майбутнього відновлення, вираженої в прийнятті законопроєкту №5655 про містобудівну діяльність на користь будівельного лобі. За потужної підтримки Банкової.
Однак президент, не бажаючи бруднити рук перед обуреними європейцями, корупційного закону не підписав, при цьому давши можливість основним лобістам Кубракову й Олені Шуляк (голові партії «Слуга народу» і автору законопроєкту) впровадити схему з допомогою антиконституційної урядової постанови — клону законопроєкту №5655. Без відмашки Банкової прем’єр Шмигаль не мав би такої завзятої позиції щодо цього. «Банкова зацікавлена як у самому законі/постанові, так і в прізвищі віцепрем’єра, який його імплементуватиме, розподіляючи фінансові потоки Заходу. Просто тепер це не Кубраков. А підслідний НАБУ в справі ексголови Дніпропетровської ОДА Резніченка, незамінний консультант ОПУ Юрій Голик», — уточнює джерело в ОПУ.
Що ж до результатів роботи Мінінфраструктури при Кубракові з будівництва інфраструктурних об’єктів, то варто визнати, що певні успіхи в міністерства були. У перші дні та в перший рік повномасштабного вторгнення Кубраков виявився найадекватнішим менеджером, спроможним займатися військовою логістикою. До чого виявив тотальну неготовність міністр оборони Олексій Резніков.
А от із прозорістю процесів складніше. Навіть попри рішення міністерства публікувати ціни матеріалів при закупівлях.
«Агентство відновлення справді займалося низкою великих проєктів із відновлення інфраструктури, декларуючи повну прозорість, — уточнює експерт Георгій Могильний. — Що, однак, на даний момент ніяк неможливо перевірити та підтвердити. Експертизи немає. За законом, уся проєктна документація має бути у відкритому доступі Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва (ЄДЕСБ). Але її закрили на рівні постанови Кабміну про порядок ведення ЄДЕСБ ще до об’єднання міністерств. В інтересах будівельного лобі та корупціонерів. Міністерству було дуже зручно працювати в такому форматі, розповідаючи на гарних презентаціях, як усе відкрито й прозоро. Але ви ж не думаєте, що доступ до реєстру буде відкритий після відставки Кубракова?».
Важливо зазначити, що Кубраков, зосередивши свою увагу на лобізмі забудовників, не зміг сформувати на основі міністерства майданчик для комунікації та формування регіональної політики й взаємодії з органами місцевого самоврядування і громадами. Не склалися відносини у віцепрем’єра і з парламентським комітетом, де в частині місцевого самоврядування всі ниті тримає в руках голова профільного підкомітету Віталій Безгін, а не голова комітету Олена Шуляк. Тобто Кубракова, по суті, ніхто публічно не підтримав, хоча Асоціація міст України останнім часом і стала частіше спілкуватися з міністерством на тлі розбірок парламентської ТСК із Кличком. Однак Кубраков згаяв час.
«У результаті підсилився Конгрес місцевої та регіональної влади при президенті, а Безгін і заступник голови ОПУ з регіональної політики Олексій Кулеба на сьогодні є ключовими кандидатами на пост Кубракова. Щоправда, є ще один, який може переважити обох, — ексміністр із питань розвитку територій, а нині голова НАК «Нафтогаз України» Олексій Чернишов. Уявляєте велике об’єднання старих друзів? Голик із кабінетом в офісі президента. Тимошенко зі статусом у Міністерстві оборони, який зводить фортифікаційні споруди. І Чернишов. Велика сила буде», — поділився один із колишніх співробітників ОПУ.
Слід уточнити, що до плану поділу міністерства, що спрацював, у Банкової була ще одна креативна ідея з кандидатом на місце Кубракова — чинним міністром оборони Рустемом Умєровим. Як компромісною фігурою, призначення якої могло послабити тиск міжнародників на Банкову на користь Кубракова. Хоча Умєров і не виправдав надій суперменеджера МО, проте зміна міністра оборони під час війни після дев’яти місяців роботи — це крах. В останній момент у «державників» увімкнувся здоровий глузд і стрілки перевели на поділ міністерства.
І ось тепер, після наперед провального експерименту, проведеного посеред війни, влада приймає чергове рішення про поділ міністерств. З черговим зволіканням, перереєстрацією, змінами бюджетних статей, кадровими конкурсами та всіма атрибутами процесу, який може затягтися на місяці. І тут майже неможливо оцінити, що страшніше: збереження «міністерства-монстра» у його нинішньому непідйомному вигляді чи його поділ. Кубраков не потягнув сфери, яка в процесі переговорів щодо вступу до ЄС є ключовою для європейців. Без якісної регіональної політики ми не отримаємо ресурсів ЄС. Насправді страшно те, хто і як сьогодні в ручному режимі управляє Україною, геть не замислюючись про те, що в управлінських помилок є поріг. За яким — втрата державності.
Також украй важливо розуміти, що, розділяючи «міністерство-монстра», інституційно логічно передати будівельну сферу під Міністерство інфраструктури. Але з урахуванням позиції Кубракова щодо містобудівної реформи та корупційного законопроєкту №5655, який він лобіював, нашій державі не до розбудови інституцій. Тепер тест на №5655 під наглядом зацікавленої у розподілі ресурсів на відновлення Банкової проходитиме новий міністр регіонального розвитку та будівництва. Затвердити нового міністра парламент може вже завтра. І хоч би хто ним став, він має протистояти Банковій. Якщо вона не відмовиться від своїх прихованих цілей під прикриттям необхідності повернути регіональну політику державі.
За останньою інформацією, перепризначення Кубракова на посаду міністра інфраструктури не буде, як писали медіа. Таким чином, можна констатувати, що Кубраков повністю програв війну колишнім партнерам за «Великим будівництвом».
Нагадаємо, вчора парламент звільнив Кубракова. Він відреагував
