Кремль зіткнувся з проблемою, яку сам собі створив, вибудувавши в Чечні жорстку і водночас дуже крихку модель одноосібної влади. Але стан здоров’я 47-річного Рамзана Кадирова не залишає надій на його одужання, і зараз Москві потрібно оперативно вирішувати, як зберегти стабільність після того, як не стане жорстокого чеченського диктатора.
Простого рішення у цієї проблеми немає: жоден із присутніх у публічному полі наближених “падишаха” не здатний стати його точною копією та керувати регіоном за кадировською моделлю. Другого Кадирова не буде – це розуміє і Москва, і найближчі сподвижники глави Чечні, і члени його сім’ї, які в кров б’ються за керівні позиції в республіці.
Як за цих обставин змогла прорости нова, неочевидна кандидатура наступника? І чи підтримує вибір Кремля сам Кадиров?
Масштабне дослідження політичного ландшафту Чечні останніх років підготувала “Новая газета Европа” . Сьогодні ми публікуємо першу його серію, в якій розповімо про те, чому Рамзан Кадиров так часто зникає з публічного поля і кому з його соратників вдалося переконливо зіграти за цих обставин роль “хорошого чеченця”.
18 грудня в Москві відбувся 21-й з’їзд “Единой России”, на якому делегати підтримали кандидатуру Володимира Путіна на п’ятий президентський термін. Нічим особливим цей захід від попередніх не відрізнявся, окрім одного: чи не вперше одним із центральних спікерів з’їзду став чеченець. І це був не Рамзан Кадиров, а “російський військовий діяч”, командир чеченського добровольчого об’єднання спецназу “Ахмат” генерал-майор Апті Алаудінов, який отримав це військове звання, як і зірку Героя Росії, в українських окопах.
Одягнений у непафосну штабну військову тужурку, у зеленому береті, що добре сидить, з акуратною борідкою, Алаудінов упевнено почувався на сцені, на якій щойно був Путін. Перед високою аудиторією (у партері сидів весь цвіт “Единой России” на чолі з Дмитром Медведєвим) Алаудінов виступав без папірця, без слів-паразитів і практично без акценту. Чарівна посмішка не сходила з його обличчя протягом усього виступу.
З ідеологічного погляду його промова, яка переконливо скидалася на справжній експромт, була абсолютно вивіреною. Однак інтонаційно вона різко контрастувала з агресивною манерою інших кадировців, які не можуть і рота розкрити без погрози поганою російською мовою “пустить пулю в лоб” або “голову отрезать”. Алаудінов же постав перед публікою цивілізованим чеченським силовиком, від чого ми за останні 17 років майже відвикли. Він артистично і влучно використовував трибуну з’їзду “Единой России”, сигналізуючи аудиторії: “Я – хороший чеченець!” Що цікаво, розмірковуючи слідом за Путіним про традиційні цінності і, звичайно ж, релігію, Алаудінов п’ять разів підкреслено вжив слово “бог”. Слово “Аллах” він у своєму виступі використав лише один раз, та й то зробив це скоріше вимушено, коли під оплески закінчив промову обов’язковою для всіх кадировців речівкою: “Ахмат – сила. Росія – міць. Аллаху Акбар”.
Цей грудневий виступ Апті Алаудінова став першим важливим сигналом його стрімкого кар’єрного злету. У січні з’явилася новина, що Алаудінов – довірена особа Путіна на президентських виборах. У лютому глава Чечні привітав його з відмінним закінченням навчання в Академії Генштабу ЗС РФ. Саме тоді найближчі соратники Кадирова і стали з неприхованою заздрістю поширювати чутки про призначення Алаудінова на високу посаду в Міноборони, яке вже фактично відбулося – мало не першого заступника міністра. З погляду військової ієрархії це виглядало справжнім абсурдом, оскільки до армії Алаудінов, який ніколи не служив навіть за призовом, мав приблизно такий самий стосунок, як глава Чечні – до Російської академії наук. Звісно, посада заступника міністра оборони (яким, наприклад, є Юнус-Бек Євкуров, кадровий військовий, який пішов у керівництво Міноборони не аби звідки, а з губернаторства) для Алаудінова явно була “не по Сеньці шапка” – таке призначення викликало б у військових категоричне відторгнення. Однак усе свідчило про те, що якесь призначення у військовому відомстві для нього все-таки готується. Інакше навіщо навчання екстерном в Академії Генштабу ЗС РФ?
У березні Алаудінов успішно завершив переговори про перехід кістяка ПВК “Вагнер” в очолюваний ним спецназ “Ахмат”, про що Кадиров оголосив на початку квітня. А слідом за цим Путін підписав наказ про призначення Алаудінова на посаду заступника начальника Головного управління з військово-політичної роботи МО РФ.
І хоча це призначення абсолютно не можна порівняти з посадою першого заступника міністра оборони, це все-таки доволі крута позиція для колишнього чеченського поліцейського і “скромного пенсіонера”, як називає себе сам Алаудінов, якого 2021 року той самий Путін відправив у відставку.
Ризикнемо припустити, що і це призначення – лише трамплін у майбутній грандіозній кар’єрі Апті Алаудінова. А нинішній наказ Путіна – чергове підтвердження того, що в адміністрації президента Росії, судячи з усього, остаточно визначилися з наступником Рамзана Кадирова, чиє здоров’я стало за останній рік головним новинним приводом із Чечні.
“Тимчасова непрацездатність”
… У січні 2019 року, коли лікарі вперше поставили йому діагноз “некроз підшлункової залози”, Рамзан Кадиров не особливо приховував, що змушений піти у відпустку у зв’язку з “тимчасовою непрацездатністю”. І сам же пояснив свою відпустку проблемами зі здоров’ям: “Зовсім недавно я здійснив дводенну інспекційну поїздку високо в гори. В умовах снігопаду та сильного вітру трохи застудився. Як наслідок, невелике нездужання, температура і грип. На наступні дні в мене були заплановані важливі відрядження. Тому <…> тимчасово доручив виконання обов’язків глави ЧР Голові уряду ЧР Мусліму Хучієву… Хвала Аллаху, організм у мене міцний, крапельниці ставили всього два дні. Усе тепер нормально. З 16 лютого в повному обсязі виконую свої посадові обов’язки. І вам раджу займатися спортом, якщо бажаєте швидко впоратися з різними недугами”.
Уже тоді лікування банальної застуди крапельницями викликало у багатьох здивування, яке перейшло в стійку підозру восени 2019 року.
Восьмого жовтня в П’ятигорську відбулося засідання Національного антитерористичного комітету, на якому були присутні глави всіх регіонів СКФО, крім глави Чечні. Тоді ж анонімний телеграм-канал “СКФО Telegraph” поширив повідомлення про поганий стан здоров’я Кадирова, пов’язаний нібито з його отруєнням. Версію отруєння оперативно спростував у себе в інстаграмі помічник глави Чечні Ахмед Дудаєв: “Інформація про замах на Кадирова – не більше ніж чутки. Навколо персони Рамзана Кадирова, як гриби після дощу, виросли чутки про його нездужання, які переросли в чутки про отруєння… Люди, Кадиров – звичайна людина, яка може захворіти, отримати забій, схопити грип тощо <…> Годі вже шити білими нитками теорію про замах та отруєння, яка не має під собою ні підстави, ні доказів…”
Але в січні 2020 року Кадиров знову змушений був узяти відпустку у зв’язку з “тимчасовою непрацездатністю”. І знову, за офіційною версією (цього разу ситуацію зі здоров’ям коментував депутат Держдуми від Чечні Шамсаїл Саралієв), у Кадирова були “дрібні проблеми зі здоров’ям”, які, проте, знову лікували “курсом крапельниць” у Москві.
Тоді ж, у 2019 році, мало хто надав значення тому факту, як сильно схуд Рамзан Кадиров. Навряд чи це був наслідок вивіреної дієти – проблем із зайвою вагою у Кадирова, активного прихильника спорту, не було. Але саме різка втрата у вазі – перший симптом панкреонекрозу, що активно розвивається, – цього вкрай серйозного, болісного захворювання, яке погано піддається лікуванню і має високий ступінь летальності.
А влітку 2020-го глава Чечні перехворів на ковід і отримав у навантаження до основного захворювання, розвиток якого намагалися купірувати лікарі ЦКЛ, серйозні проблеми з ендокринною системою.
Навесні 2022-го стан здоров’я Кадирова став стрімко погіршуватися, однак ця тема стала “топовою” тільки минулого року. Навіть найбільш неуважний спостерігач не міг не помітити, як унаслідок відмови нирок і застою рідини в легенях (наслідки основного захворювання) Кадиров збільшився в розмірах у півтора раза. Форма його живота набула всіх ознак панкреатогенного асциту, у нього з’явилася моторошна задишка, він став насилу говорити, повільно ходити, занадто тепло для чеченського клімату одягатися.
Але найголовніше, він став зникати з публічного простору в найбільш невідповідні для цього моменти.
Відсутність на федеральному посланні Путіна в лютому 2023-го, мовчання під час заколоту Пригожина, пропуск наради президента РФ із главами північнокавказьких регіонів, присвяченій улюбленій темі Кадирова – туризму, – усі ці моменти ставали торік приводом для чуток про хворобу Кадирова і змушували голову Чечні ледве, але з’являтися все-таки на публіці, тільки щоб довести, що він ще контролює ситуацію. Напружений графік керівника регіону і шалена підозрілість, що давно перейшла в манію, не дозволяли Кадирову нормально і, що важливо, довго лікуватися. У підсумку у вересні минулого року сталася передбачувана криза.
Кома
Про госпіталізацію Кадирова в стані коми в реанімаційне відділення ЦКЛ Управління справами президента РФ першим повідомив анонімний чеченський телеграм-канал “Нийсо”. Очевидно, цю інформацію злив хтось із оточення Кадирова, при цьому толком не розібравшись у медичній специфіці моменту.
За даними наших джерел у ЦКЛ Управсправами президента РФ (ці відомості ми змогли підтвердити в Управлінні ФСБ у ЧР), Кадиров потрапив у лікарню з гострою легеневою недостатністю, що розвинулася в нього внаслідок передозування транквілізатора “Дормікум”.
Це потужний седативний препарат, який зазвичай використовують для того, щоб заспокоїти пацієнтів перед хірургічним втручанням. Діюча речовина цього препарату – мідазолам – чинить седативну та снодійну дію, а також анксіолітичну, протисудомну та центральну міорелаксуючу дію. Завдяки цим своїм властивостям “Дормікум” виявився ефективним засобом для Кадирова, який страждає від сильних болів, безсоння і підвищеної тривожності.
Однак зловживання цим препаратом може призвести до пригнічення дихальної діяльності. Саме в такому гострому стані, за словами наших джерел, очільника Чечні й госпіталізували у вересні минулого року в ЦКЛ Управління справами президента. Для стабілізації дихальної функції Кадирова підключили до ШВЛ, для чого ввели в медикаментозний сон. Такий стан ще називають “медикаментозною комою”. Власне, звідси й пішли чутки про кому чеченського лідера, хоча на той момент завдяки високопрофесійним діям лікарів прямої загрози для життя пацієнта вже не було.
Однак слово “кома”, що прозвучало в одному контексті з прізвищем Кадиров, спровокувало справжнє інформаційне цунамі. Відсутність глави Чечні в республіці з початку вересня і те, що чеченська еліта оселилася на території ЦКЛ Управсправами президента ледь не в повному складі, накрутили ажіотаж навколо теми до космічних масштабів і породили найдикіші чутки, аж до повідомлень про смерть Кадирова.
Спростовувати їх було складно: цього разу стан здоров’я не давав змоги главі Чечні терміново повернутися в республіку.
Тому його перебування в ЦКЛ пояснили публіці вельми оригінальним чином. 20 вересня в соцмережах з’явилося відео, на якому Кадиров сидить у лікарняній палаті біля ліжка свого дядька Магомеда, обтиканого трубками і крапельницями. Сам глава Чечні на цьому відео нічого не говорить і майже не рухається. Замість нього говорять його найближчі соратники – Адам Делімханов і Бекхан Таймасханов. Лікар, співробітник ЦКЛ Управління справами президента, повідомляє, що пацієнт (імені якого він не уточнює) перебуває в лікарні два тижні і ще приблизно стільки ж йому необхідно пролікуватися до повної виписки. За дивним збігом, саме стільки часу Рамзан Кадиров провів у Москві, за офіційною версією – “у службовому відрядженні”.
Це був перший випадок за весь час його правління, коли він покинув республіку так надовго.
А коли він з’явився в Чечні, то знову знявся у відеоролику разом зі своїм дядьком. Щоправда, тепер це була не заготівля його піарників (саме так усі сприйняли дивне відео з дядьком Кадирова, який “помирає”, у ЦКЛ Управсправами президента РФ), а, скоріше, їхній серйозний прокол.
Шостого жовтня минулого року в Грозному відкривали мечеть імені пророка Ібрагіма, яку спочатку планували назвати на честь самого Кадирова (але він скромно передумав).
У репортажі про відкриття мечеті в кадр потрапив і Магомед Кадиров. Виглядав він при цьому просто непристойно здоровим, немов і не лежав ще кілька тижнів тому “при смерті” на лікарняному ліжку. А ось Рамзан Кадиров, який ледве пересуває ноги, на контрасті з бадьорим дядьком майже на чверть століття старшим мав, прямо скажемо, неважливий вигляд.
У вересні минулого року лікарям ЦКЛ Управління справами президента РФ вдалося стабілізувати стан свого таємничого пацієнта і більш-менш повернути йому дієздатність. Однак, за відомостями нашого джерела в ЦКЛ Управління справами РФ, під час проведення загального обстеження ВІП-пацієнта було отримано дані МРТ мозку, результати якої привели близьких Кадирова в пригнічений стан. Ми цитуємо слова ще одного нашого джерела, близького до Адама Делімханова. Ось як він інтерпретував реакцію рідних Кадирова на невблаганний діагноз лікарів:
“Колишнього лідера вже не буде, [нова] хвороба буде серйозно [на нього] впливати. Навіть у тому разі, якщо він зараз і оговтається, він буде вже ні живим, ні мертвим…”
Операції прикриття
Щоб хоч якось знизити градус дискусії на тему “смертельно хворого Кадирова”, стартувала досить потужна піар-компанія федерального рівня. У ній було задіяно топових російських політиків, включно з президентом Росії, який за минулий рік чотири рази особисто долучався до порятунку Кадирова, який “помирає” в інформаційному полі, втискуючи у свій президентський графік то зустріч зі старшим сином чеченського лідера, то з ним самим. Приводи для зустрічей були вельми надуманими і зовсім не обов’язковими (з огляду на стан Кадирова, який ледве-ледве читає з папірця доповідь на тему соціального процвітання Чечні). Утім, іноді Путін і Кадиров зустрічалися взагалі без жодного приводу, просто щоб зробити спільне селфі, яке потім глава Чечні публікував у своєму телеграмі, коли його вкотре викривали в дивному зникненні з горизонту великої політики.
Але у вересні минулого року до кризової ситуації долучилися вже федеральні піарники, які вирішили, що одного Путіна для усунення репутаційної шкоди в цьому разі буде замало. Тому в інформаційній кампанії задіяли главу Росгвардії Віктора Золотова і міністра МНС Олександра Куренкова, з яким у Рамзана Ахматовича склалися вельми довірчі відносини. Бесіди із Золотовим і Куренковим (під час яких Кадиров фактично мовчав, оскільки говорити у нього виходило з великими труднощами) видали за “робочі зустрічі” глави Чечні, який перебуває “у тривалому службовому відрядженні в Москві”. Однак за інтер’єром приміщення, в якому проходили ці “робочі зустрічі”, журналісти швидко вирахували локацію – це був кабінет головного лікаря ЦКЛ Управління справами президента РФ. До федеральних “рятувальників” долучилася і Ксенія Собчак, яка дуже вчасно зателефонувала голові Чечні, і той за допомогою горішків кеш’ю переконав її, що його нирки прекрасно функціонують.
Але найблискучішою піар-знахідкою стала “реанімація” вже призабутої на той момент історії з волгоградцем Микитою Журавелем, якого звинуватили в спаленні за завданням українських спецслужб Корану та образі релігійних почуттів російських мусульман. Розслідування цієї справи, порушуючи принцип територіальної підслідності, передав у Чечню особисто голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін. Журавеля етапували в СІЗО Грозного, де його на початку серпня минулого року побив син Кадирова.
Саме федеральні піарники за погодженням з адміністрацією президента РФ порадили Кадирову опублікувати відео побиття, щоб остаточно збити фокус суспільної уваги з теми здоров’я глави Чечні.
А після цього адміністрація президента запустила довготривалу провокаційну тему з нагородженнями забіякуватого підлітка всіма мислимими почесними званнями та орденами як головного захисника ісламу в Росії.
Треба сказати, гра на ображених почуттях ніжних російських націоналістів себе повністю виправдала, і тема хворого Рамзана Кадирова доволі швидко зникла з інформаційного порядку денного.
Республіканські піар-менеджери теж старалися як могли.
Після повернення Кадирова до Чечні наприкінці вересня минулого року в інформаційному просторі республіки, який до цього цілий місяць мовчав про місцезнаходження і стан здоров’я глави Чечні, стартував справжній марафон під назвою “Рамзан Кадиров відвідав, відкрив, перерізав стрічку, вручив…”
Міністр інформації Чечні Ахмед Дудаєв, озброївшись калькулятором і секундоміром, нарахував аж “50 пунктів діяльності Глави ЧР за десять днів”, що минули після повернення Кадирова зі “службового відрядження”.
“Тільки в першій половині дня 7 жовтня, – захоплювався Дудаєв, – Рамзан Ахматович відвідав у Грозному флешмоб, присвячений дню народження президента Путіна, потім відкрив нові будинки та вручив ключі від квартир одній тисячі чеченських сімей особисто (!), а вже о 13:00 того ж дня з’явився на іподромі в селі Приміське, аби спостерігати за перегонами своїх коней”.
Фантастична “гіперактивність Рамзана Кадирова”, на думку Ахмеда Дудаєва, стала “найкращою відповіддю балакунам і провокаторам усіх мастей”. Навряд чи б із ним погодилися лікарі ЦКЛ Управління справами президента Росії, але зрозуміло, що вирішальною в цій ситуації була думка зовсім не лікарів, а якраз-таки президента Росії.
Саме він пішов на величезний політичний ризик і залишив управління Чечнею в руках людини, яка щодня ризикує знову опинитися “у службовому відрядженні в Москві”, звідки може більше і не повернутися.
Але звинувачувати Путіна в безвідповідальності все-таки не варто. Саме з вересня минулого року в адміністрації президента Росії почали розробляти сценарій на випадок вимушеної зміни влади в Чечні.
(Буде продовження).
