“Коли ти ведеш екзистенційну війну, останнє, про що тобі варто турбуватися, – це результати виборів, на які ти не можеш вплинути, тому що вибір роблять інші люди. Вам доведеться працювати з цим вибором, ким би він не був”.
Таку думку висловив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час бесіди з POLITICO на початку цього тижня. ІншеТВ переклало цей текст без купюр.
На запитання, як цьогорічні вибори в Європі і, що більш важливо, в США можуть вплинути на Україну, яка наполегливо захищає свою незалежність і суверенітет від гігантського сусіда-загарбника – Росії, він відповів: “Що б не сталося, це не вплине на нашу країну: “Що б не сталося, нам доведеться знайти спосіб взаємодіяти з переможцями виборів”.
Це, звичайно, може включати колишнього президента США Дональда Трампа – якщо йому вдасться кинути виклик традиційним правилам політичної гравітації, як він це часто робив у минулому. Але як тоді захистити Україну від Трампа?
Не всі так філософськи налаштовані, як Кулеба. Перспектива повернення Трампа до Білого дому нависає над цією війною, і Україна та Європа вже мають неприємне передчуття того, як може виглядати друге президентство Трампа: Надзвичайно важливий пакет допомоги у розмірі 60 мільярдів доларів, запропонований президентом США Джо Байденом, місяцями гальмується на Капітолійському пагорбі, здебільшого через протрампівських республіканських законодавців.
Такі політичні потрясіння і поштовхи, ймовірно, лише посилюватимуться з наближенням президентських виборів у США. І як метелики на полум’я, дедалі більше законодавців можуть захотіти прилетіти ближче до світла Трампа, сподіваючись погрітися в ньому заради власної електоральної вигоди.
Сам Трамп продемонстрував байдужість до територіальної цілісності України, заявивши, що міг би легко закінчити війну протягом 24 годин, наполягаючи на тому, щоб президент України Володимир Зеленський і президент Росії Володимир Путін погодилися на врегулювання – по суті, це означало б, що Москва збереже шматок України і відновить війну, коли їй буде зручно.
Але коли партійні передвиборчі ігри закінчаться, якою буде роль України в Білому домі Трампа? Чи побачать її в тому світлі, в якому вона має бути – як таку, що визначає майбутнє глобальної безпеки, трансатлантичних відносин і навіть безпеки самої Америки?
Михайло Подоляк, старший радник офісу Зеленського, робить ставку на те, що так і буде. “Я розумію, що зараз домінує внутрішньополітичний порядок денний, тому що вони готуються до президентських виборів. Але інвестиції в Україну – це інвестиції в репутацію Америки, в її домінування, в її право встановлювати глобальні правила і стежити за тим, щоб їх не порушували”, – сказав він в інтерв’ю POLITICO. Іншими словами, національні інтереси Америки вступають в дію, а у випадку цієї війни “Америка понад усе” і “Україна понад усе” – це фактично одне і те ж саме.
“Було б дивно, якби це було інакше”, – додав він.
Оптимістичний Подоляк також запропонував одне з найбільш інтригуючих пояснень того, чому Трамп, можливо, продовжить політику Байдена щодо підтримки України – пояснення, яке сподобається людині, яка, без сумніву, поділяє думку колишнього президента США Келвіна Куліджа про те, що “головною справою американського народу є бізнес”.
За його словами, є очевидні “меркантильні вигоди для американського військово-промислового комплексу” у постачанні Україні зброї та боєприпасів, а також у демонстрації того, наскільки їхня зброя ефективніша та досконаліша на полі бою порівняно з російським озброєнням. “У 2023 році Росія втратила 53 відсотки свого ринку експорту озброєнь, тому що їхня зброя не є ефективною. Американський військово-промисловий комплекс є основним донором американських політичних партій, серед іншого, а продажі означають робочі місця і прибутки, – сказав Подоляк.
І якщо все інше не спрацює, старший радник покладається на комунікативні навички Зеленського, коли йдеться про те, щоб завоювати Трампа, – іншими словами, на дар балакучості. “Він здатен впливати на емоції та мислення політиків у різних країнах, і він добре вміє знаходити аргументи, які вплинуть на них. Дуже круто спостерігати, як він це робить”, – сказав Подоляк за чашкою чаю у своєму улюбленому ресторані в урядовому кварталі Києва.
Ніхто не сумнівається в риторичній майстерності Зеленського – він неодноразово доводив свою шоуменську здатність завойовувати серця співрозмовників і налагоджувати зв’язок з різноманітними аудиторіями. Але раніше він також переоцінював свої здібності. Він, безумовно, зробив це з Путіним, пообіцявши у 2019 році, що зможе укласти мирну угоду з російським лідером, коли проводив передвиборчу кампанію. І, за словами колишнього українського старшого радника з питань розвідки, який говорив з POLITICO на умовах анонімності, він робив те ж саме напередодні повномасштабного вторгнення Росії два роки тому, все ще думаючи, що зможе запобігти катастрофі і переконати Путіна погодитися на врегулювання.
Тож, здається, деякі люди не сприймають його переконливість.
Зеленський, зі свого боку, раніше заявляв, що якщо Путін сподівається, що переобрання Трампа принесе Росії військову перемогу, то російський лідер помиляється. Трамп “ніколи” не підтримає Путіна, заявив він у вересні минулого року. Але ця впевненість з тих пір випарувалася, і Зеленський висловив недвозначне занепокоєння з приводу зухвалого припущення Трампа про те, що він може закінчити війну протягом одного дня.
Описавши цю заяву як “дуже небезпечну”, український лідер сказав в інтерв’ю британському Channel Four News, що сподівається, що це була лише передвиборча агітація. Він додав, що думка про те, що як президент Трамп може в односторонньому порядку приймати рішення, які можуть зашкодити Україні, “змушує мене відчувати сильний стрес”.
Однак, можливо, цей стрес дещо зменшився, коли Трамп сказав своєму приятелеві Найджелу Фараджу, британському популісту, в нещодавньому інтерв’ю, що, звичайно, США “на 100 відсотків” залишаться в трансатлантичному альянсі – змінивши свій попередній заклик до Росії “робити все, що їм заманеться” з країнами НАТО, які не виконали свої фінансові зобов’язання.
Але навіть якщо Трамп пом’якшав у ставленні до західних союзників, яких він зневажав протягом більшої частини свого першого терміну, це вирішує лише половину проблеми – все ще залишається його непередбачуваність, його вісцеральна сторона, яка робить розрахунок того, як він може поводитися, настільки заплутаним. І це особливо жахлива перспектива для країни, яка веде боротьбу за своє життя. Саме емоційний, ображений Трамп, який легко ображається і дозволяє особистим образам затьмарювати геополітику, найбільше турбує українців у разі поразки Байдена. І є група прихильників Трампа, які захоплюються Путіним, таких як консервативний коментатор Такер Карлсон і республіканець Марджорі Тейлор Грін, які будуть прагнути роздмухувати полум’я його обурення щодо України.
Таким чином, ключове питання, яке порушують високопосадовці в Києві, полягає в тому, чи затаїть Трамп образу на українського президента за те, що він і колишній мер Нью-Йорка Руді Джуліані намагалися змусити Зеленського перед останніми виборами – оголосивши про розслідування українських справ адвоката і бізнесмена Хантера Байдена, хоч і безпідставне, з метою заплямувати його батька, Джо Байдена.
Як чітко описав Лев Парнас, соратник Джуліані, у своїй книзі “Тіньова дипломатія”, Трамп і Джуліані дедалі більше розлючувалися через ухиляння України, коли йшлося про оголошення розслідування. Особливо їх розлютив головний помічник Зеленського Андрій Єрмак, який під час сумнозвісної зустрічі в Мадриді у 2019 році пообіцяв, що Київ дійсно оголосить про розслідування – тільки для того, щоб він цього не зробив.
“Чи зможе Єрмак спілкуватися з радником Трампа з національної безпеки так само, як він спілкується з Джейком Салліваном [нинішнім радником Байдена]?” – запитує колишній помічник Зеленського, який попросив не називати його ім’я для цієї історії. “Я якось так не думаю”.
Але американський лобіст України знаходить певну втіху в тому, що Трамп погодився на постачання летальної зброї в Україну, перебуваючи на посаді, змінивши відмову колишнього президента США Барака Обами. Він також зазначив, що Трамп був би радий накласти санкції на будь-яку фірму, яка допомогла російській державній газовій компанії “Газпром” завершити будівництво газопроводу “Північний потік-2”.
Кулеба висловив подібну думку і в січні: “Хто продав першу американську зброю Україні? Президент Трамп [надіслав нам] “Джавеліни”. Хто запустив програму безкоштовної передачі Україні перших військово-морських кораблів, катерів Island і Mark VI? Трамп. Хто боровся з проектом “Північний потік-2″? Це був Трамп”.
А в розмові з POLITICO цього тижня міністр закордонних справ підкреслив, що це повторюється з 2014 року, коли Москва вперше вдерлася на Донбас після прозахідного повстання на українському Майдані.
“Путін нападає і чекає виборів в інших країнах, втручається в них, намагаючись привести до влади тих, хто буде більш зговірливим для нього. Або він так думає”, – сказав він. Але “вибори ніколи не працюють на нього, і тому він чекає наступного раунду виборів, сподіваючись, що вони будуть”.
Нам доведеться почекати і подивитися, чи зміниться це зараз – українці покладають на це великі надії.
