До вторгнення Росії в лютому 2022 року Україна практично не виробляла зброї, але зараз місцева збройова промисловість переживає справжній бум.
Заводи випльовують снаряди, мінометні міни, військову техніку, ракети та інші предмети, що мають вирішальне значення для військових зусиль. Виробництво потроїлося у 2023 році і, як очікується, зросте в шість разів цього року, заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль на засіданні українського уряду в січні.
Місцевого виробництва недостатньо, щоб компенсувати втрату міжнародної підтримки, особливо зброї зі Сполучених Штатів. Але в умовах, коли пакет допомоги у розмірі 60 мільярдів доларів застопорився в Конгресі, внутрішнє виробництво є більш важливим, ніж будь-коли.
Про це пише The Washington Post.
За словами Михайла Федорова, міністра цифрової трансформації, який заявив на конференції минулого місяця, Україна вже виробляє 90 відсотків необхідної продукції, зокрема, безпілотники, які змінили спосіб ведення війни.
Серед них – безпілотні літальні апарати дальнього радіусу дії, які протягом останніх тижнів завдали ударів по нафтових об’єктах у глибині Росії, а також морські безпілотники, які завдали серйозної шкоди Чорноморському флоту Росії і допомогли знову відкрити морські шляхи для експорту українського зерна. Україна також виробляє власні мінометні міни та артилерійські снаряди радянського зразка калібру 122 мм і 152 мм.
Українські оборонні компанії також намагаються задовольнити найбільшу потребу військових, виробляючи власні 155-мм снаряди стандарту НАТО, які необхідні для артилерійських систем, що постачаються західними партнерами України.
Цих снарядів катастрофічно не вистачає на фронті, але представник Укроборонпрому, державної оборонної компанії, заявив, що виробництво почнеться не раніше “другої половини цього року”. Чиновник, який говорив на умовах анонімності через чутливість питань національної безпеки, не надав подальших подробиць.
Але президент Володимир Зеленський заявив, що вітчизняне виробництво є ключовим для того, щоб Україна могла підтримувати свою оборону.
“Це вихід”, – сказав Зеленський в інтерв’ю Associated Press у грудні, обговорюючи сподівання на те, що Україна зможе повністю розвинути свою оборонну промисловість. За його словами, якщо ці прагнення будуть реалізовані, плани Росії “щодо дестабілізації, експансії та окупації України закінчаться”.
Працівник зафарбовує подряпини на 120-мм міномета в цеху “Української бронетехніки”. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)
Хоча Україна має виробничі потужності та певну сировину, особливо сталь, військові зараз терміново потребують зброї.
“На жаль, я можу сказати, що без допомоги наших західних партнерів, наших друзів, в тому числі зі Сполучених Штатів, ми не зможемо повністю задовольнити потреби збройних сил України”, – сказав Максим Полив’яний, заступник генерального директора “Української бронетехніки”, найбільшого приватного виробника зброї в країні.
Після розпаду Радянського Союзу оборонна промисловість в Україні фактично розвалилася. Роки безгосподарності та корупції в поєднанні з тим, що значна частина промисловості була орієнтована на російських покупців, призвели до того, що Україна була змушена шукати за кордоном все – від набоїв до винищувачів.
Україна також здала свій ядерний арсенал в обмін на гарантії, в тому числі з боку Росії, що територіальний суверенітет країни буде поважатися.
Зараз, після більш ніж двох років повномасштабної війни, Україна потребує всього – від найнеобхіднішого, такого як патрони, до складного озброєння, такого як ракетні системи дальнього радіусу дії, винищувачі та бомбардувальники.
Максим Полив’яний (на фото в мінометному цеху) – заступник генерального директора “Української бронетехніки”, найбільшого приватного виробника зброї в Україні. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)
Деяка зброя з’явилася на горизонті. Міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишин заявив минулого місяця, що Україна розгорнула ракету місцевого виробництва з дальністю польоту понад 400 миль. Подробиць він не надав. За словами чиновників, також розробляються системи протиповітряної оборони і високоточні ракети, подібні до американської Високомобільної артилерійської ракетної системи (HIMARS).
Але високотехнологічні системи, які потрібні Україні, щоб дати відсіч російським окупантам, ще дуже далекі від того, щоб вироблятися в Україні. “Щоб освоїти таке виробництво, щоб побудувати таке виробництво, повинні пройти десятиліття”, – сказав Полив’яний, який також є директором Національної асоціації оборонної промисловості України, до якої входять понад 50 приватних підрядників.
За останні тижні українські війська втратили позиції на сході, оскільки їм доводиться боротися зі зменшенням кількості снарядів, патронів і навіть солдатів. І незабаром ситуація може значно погіршитися. Американська розвідка прогнозує, що до кінця місяця в Україні можуть закінчитися ракети протиповітряної оборони.
Поки Білий дім працює над тим, щоб провести через Конгрес 60 мільярдів доларів допомоги, з’явилися проблиски надії для України.
Минулого тижня Європейський Союз схвалив військовий пакет на суму 5 мільярдів доларів, а адміністрація Байдена оголосила, що виділить 300 мільйонів доларів допомоги, що стало можливим завдяки “непередбачуваній економії коштів” у контрактах Пентагону для України. А чеська ініціатива сподівається розпочати відправку близько 800 000 снарядів найближчими тижнями.
Проте, все це все ще не відповідає потребам країни.
Працівники майстерні з ремонту бронеавтомобілів на заводі “Українська бронетехніка” розбирають одну з машин на запчастини. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)
Українські чиновники кажуть, що не можуть розголошувати точні цифри про обсяги виробництва з міркувань безпеки. Але ціла низка обмежень – від відсутності належного фінансування до пошуку достатньої кількості пороху – заважає українській промисловості нарощувати виробництво.
“Наш державний бюджет недостатній”, – заявив Олександр Завітневич, голова Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки українського парламенту.
Здатність України фінансувати власне виробництво озброєнь обмежена інвестиційним капіталом, який вона може виділити, оскільки західна фінансова підтримка, як правило, спрямовується на невійськові видатки. Цього року Україна витратить близько 5 мільярдів доларів на вітчизняне виробництво озброєнь, повідомили офіційні особи, але всі погоджуються, що цього недостатньо.
“Головний оборонний ресурс – це гроші, – каже Завітневич.
Підвищення податків є політично ризикованим, якщо не економічно нездійсненним, враховуючи, що економіка країни вже перебуває на життєзабезпеченні, а значна частина працездатного населення проживає за кордоном, воює на війні або є безробітними.
Українські урядовці виступають за використання частини з приблизно 300 мільярдів доларів активів російського Центрального банку, заморожених Заходом. У п’ятницю канцлер Німеччини Олаф Шольц вперше заявив, що підтримує цю ідею.
Але навіть якщо гроші будуть знайдені, Україні доведеться зіткнутися зі світовим дефіцитом вибухових хімікатів.
Працівник ремонтної майстерні компанії Kvertus у невідомому місці в Україні. Вітчизняна компанія Kvertus спеціалізується на системах захисту від безпілотників, а також на системах радіоелектронної боротьби та розвідки. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)
Складське приміщення, де зберігаються системи Kvertus AD Kraken, які блокують канали управління безпілотниками, та рюкзаки Kvertus AD counter FPV – портативні системи глушіння дронів. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)
Вузькі місця в ланцюгах постачання і різке зростання міжнародного попиту, частково спричинене війнами в Україні і секторі Газа, вичерпали запаси пороху і ракетного палива. В Україні це призвело до періодичних зупинок виробництва, повідомив Поливаний з “Української бронетехніки”.
“Ми дійдемо до того, що стільки пороху, скільки знайдемо, стільки і зробимо боєприпасів”, – сказав представник “Укроборонпрому”.
За словами оборонних підрядників, методи закупівель українського уряду також перешкоджають виробництву: контракти підписують кілька міністерств, а цілісної системи немає.
“Кожного разу ми отримуємо дурнувате запитання від різних міністерств: “Скільки ви можете виготовити в цьому місяці?”, – сказав Артем В’юнник, керівник компанії “Атлон Авіа”, яка виробляє “Фурію”, основний український розвідувальний безпілотник для виявлення артилерійських цілей. “Вони мають зрозуміти, що виробництво так не працює”.
До війни “Атлон” виробляв 100 безпілотників на рік, сказав В’юнник. Зараз – 150 на місяць. Але контракти вимагають багатомісячного планування закупівлі сировини.
В’юнник сказав, що він дає чиновникам ту саму відповідь – він не може збільшити виробництво негайно, але може побудувати більше в наступному році, підготувавшись до цього. “Я можу це зробити, але скажіть мені про це прямо зараз”, – сказав він.
Українські урядовці кажуть, що вони впорядковують цей процес під керівництвом Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил.
Україна також співпрацює із західними компаніями, такими як німецька Rheinmetall, британська BAE Systems і турецька Baykar. Минулого місяця Rheinmetall домовився про створення спільного підприємства з виробництва 155-мм снарядів і ракетного палива.
Зрештою, Зеленський сподівається отримати дешеві кредити та ліцензії на виробництво і ремонт американської зброї.
У той час як Україна збільшує виробництво зброї, Росія почала атакувати збройові заводи. Багато ракет перехоплюють, але, як повідомляється, деякі з них все ж таки знайшли свою ціль.
Україна не розголошує, коли саме було завдано удару по тому чи іншому заводу. Нещодавня поїздка журналістів Washington Post на український завод “Бронетехніка”, що виробляє міномети, двічі переривалася через попередження про повітряну атаку. Однак жодних російських ракет чи вибухонебезпечних безпілотників поблизу заводу помічено не було.
За словами Поливаного, “Українська бронетехніка” та інші фірми перенесли частину свого виробництва за межі України.
Як захисний захід, компанії розбивають виробничі етапи на частини або дублюють їх і розміщують у різних місцях. Деякі критичні процеси відбуваються під землею. Усе це зменшує обсяги виробництва.
В’юнник з Athlon Avia розповів, що він розділив своє виробництво в Києві і переніс частину до Львова на заході України. Після повідомлення про замінування у Львові він розділив виробництво і там. “Це знижує нашу ефективність, – сказав він. “Але ми мусимо це зробити, бо якщо ми цього не зробимо, у нас можуть виникнути великі проблеми”.
Нагадаємо, Німецький концерн Rheinmetall збудує в Румунії сучасний пороховий завод
