В Україні вже була президентська форма правління, але нічого доброго з цього не вийшло.
Увладних колах знову почали тестувати тему збільшення повноважень президента. Цього разу в епіцентрі монокоаліційного мейнстріму опинився перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко. На одному зі столичних форумів віце-спікер завів дискусію на тему зміни форми правління в Україні: з парламентсько-президентської, на президентсько-парламентську. Мовляв, остання модель зараз тестується в країні.
Які “тестування” мають на увазі у владі, і чому питання зміни форми правління люди президента порушують із перших днів каденції Зеленського? Про це пише “Телеграф“.
Хронологія “сильної руки”
“Гвардія” Зеленського у владі час від часу звертається до теми “сильної руки” та президентської форми правління.
Так, наприкінці серпня 2019 року в парламент зайшла монобільшість, а вже на початку 2020 року її лідер Давид Арахамія заявив: “Дуже багато людей в парламенті кажуть, що, можливо, нам треба переходити до президентсько-парламентської, а не парламентсько-президентської форми”.
Пізніше того ж року ідею підтримав представник президента в парламенті Федір Веніславський.
“Я вважаю, що повинна бути сильна влада. Повинен бути сильний президент. Ментально, історично, люди все ж потребують лідера”, — зазначив Веніславський.
Найконкретнішим у заявах був секретар РНБО Олексій Данілов, який 2021 року висловив думку, що кращою формою правління для держави є президентська республіка на чолі з жорстким керівником.
Тож тренд у команді президента очевидний. Звідки він взявся, в коментарі “Телеграфу” пояснив сам Олександр Корнієнко.
“Ми дискутували з приводу того, який стрій, яку державу ми маємо будувати після війни, якою вона може бути та чи правильна вона зараз. У нас наразі парламентсько-президентська форма з досить сильним президентом, але не максимально сильним, який може бути в парламентсько-президентській республіці. Наприклад, в Литві та Польщі президент “сильніший” і він призначає уряд, міністрів. Можливо після війни треба повернутися до цієї дискусії, зробити або референдум, або обговорити зміни в Конституцію на рівні країни”, — підкреслив Корнієнко.
Загалом же розуміння можновладцями президентсько-парламентської форми правління зводиться до того, що потрібно посилювати роль президента, якщо країні потрібні швидкі, ефективні рішення. А такі рішення зручніше ухвалювати одноосібно, аніж в результаті довгих дискусій.
“Я завжди говорив, що прийшов змінювати країну, і це абсолютна правда… Якщо я повинен з усіма домовлятися, то мене це, чесно кажучи, не влаштовує”, — казав сам Володимир Зеленський влітку 2021 року.
Але! Зміщений центр політичної ваги у бік президентської республіки, не означає, що лідер держави стає її одноосібним керівником.
Трохи теорії
В чому взагалі різниця між парламентсько-президентською та президентсько-парламентською формою правління? За словами експертів, річ у контролі над урядом.
“За все відповідає управлінська влада — Кабінет міністрів. Хто його формує, така і республіка. Якщо управлінську владу формує парламент, як у нас чи в Німеччині, то це парламентська республіка. Якщо уряд формує президент, то це президентська”, — зазначає колишній суддя Конституційного суду Віктор Шишкін.
Класична президентська республіка — США.
“Однак президентська модель в США передбачає не всесильного президента, який все вирішує в країні (такий формат транслюють у команді Зеленського, — Ред.), а жорсткий розподіл влади між гілками, — пояснює ексзаступник голови ЦВК Андрій Магера. — Це означає, що уряд формується президентом і формально є кабінетом помічників президента з певних сфер державної політики, які називаються державними секретарями. В такому разі президент одноосібно формує свій уряд. Парламент же не формує уряд, не має права висловити недовіру уряду. Натомість у президента нема права достроково припиняти повноваження парламенту. Президент навіть не має формального права вносити законопроєкти до Конгресу США. Це елемент жорсткого розподілу влади. Президент тільки вносить бюджет, а парламент повністю незалежний у бюджетній процедурі і сам вирішує, скільки грошей виділити уряду”.
Бажання ж “сильної руки для ефективних рішень”, щоб “так як в США”, нічого спільного з цивілізованими формами правління не має.
“Ті держави, які сказали, що будують модель “як у США”, по факту побудували суперпрезидентську модель. Тобто президент одноосібно формує уряд, а парламент не має права висловити йому недовіру. Натомість президент має право достроково припинити повноваження парламенту. Це Туркменістан, Таджикистан, великою мірою Азербайджан, і майже всі держави Латинської Америки та Африки. Крім США, президентська республіка в більш-менш прийнятому вигляді виникла тільки на Кіпрі і в Республіці Кореї”, — підкреслив Магера.
Корнієнко запевняє, що ні про яку узурпацію влади не йдеться.
“Мова не про диктатуру, а про впорядкування процесів. У нас міністрів призначає коаліція, відповідно їхній зв’язок з прем’єр-міністром не завжди вибудовується. У нас монобільшість і всіх міністрів призначила одна більшість, а якщо буде коаліція? Ми бачили приклад, коли міністри не розмовляли один з одним. Ці всі речі накопичились в державі. Тому тут дискусія, що після війни ми маємо визначити, як далі будемо жити”, — зазначив перший заступник голови ВР.
Так це ж було вже…
На даний час політичні процеси в державі “впорядковані” далі нікуди: пропрезидентська більшість у парламенті без особливих труднощів призначає та змінює склад уряду. Таким чином, лідер держави контролює не тільки виконавчу владу, а ще і законодавчу.
Ба більше! “Враховуючи воєнний стан і роботу ставки Верховного головнокомандувача, звичайно роль президента трохи сильніша”, — пояснює Корнієнко.
Тобто фактично в Україні вже діє та тестується президентсько-парламентська форма правління. Та очевидно, що так буде не завжди. На перших же виборах після війни, ніякої монобільшості може вже не існувати.
“І тоді, звісно, президенту буде дуже складно. Може повторитися казус Ющенка, коли Тимошенко була прем’єром, і ми пам’ятаємо які тоді були скандали. Тому це погляд у майбутнє, просування майбутньої системи”, — коментує “Телеграфу” політтехнолог Ярослав Макітра.
А от бренд “Володимир Зеленський”, пов’язаний з перемогою, існуватиме. Тому законодавче закріплення за президентом права призначати уряд та й взагалі права на більші повноваження, збільшить шанси діючих функціонерів команди президента утриматися при владі.
Але що ці рокіровки зі зміною форми правління дадуть громадянам України?
“Чисто президентська жорстка республіка у нас вже була за Кучми на підставі Конституції 1996 року. І за Януковича, тому що Янукович повернув Конституцію в редакції 1996 року. І Кучма, і Янукович призначали уряд. І що це дало? Все залежить не від форми правління, а від людей, які виконують владні функції. І англійська модель успішна, при їхній конституційній монархії. І шведська модель, і норвезька, і голландська”, — резюмує Віктор Шишкін.
А як же війна, керованість держави, ефективні рішення…
“Нам треба знаходити оптимальне для країни рішення. Якщо ми орієнтуємось на безпеку, побудову сильної армії, треба думати, обирати”, — додає Корнієнко.
“Я не погоджуюся з тезою про те, що в президентській республіці держава краще керована під час війни, аніж в парламентській. Велика Британія з парламентською моделлю увійшла в Другу світову війну і вийшла з нею переможцем. Ізраїль — це парламентська республіка, яка успішно вийшла з усіх війн”, — підкреслив Магера.
Однак у всіх цих ідей з фундаментальною зміною форми правління є одне принципово слабке місце.
“Щоб якимось чином у цьому напрямі працювати, необхідно змінювати Конституцію. Зміна ж Конституції в період воєнного стану неможлива. Крім того, потрібні голоси понад 300 народних депутатів, і чесно кажучи, мені важко уявити можливість набрати таку кількість депутатів”, — резюмував у коментарі “Телеграфу” політолог Петро Олещук.
