1 серпня у Києві та Варшаві відбувалося дещо схоже – і там, і там лунали сирени. В українській столиці – через загрозу ракетних атак Росії, а в польській таким чином вшановували 79-ту річницю Варшавського повстання. Цього ж дня сталася ще одна подія, яка внесла ложку дьогтю у стосунки між двома країнами.
Про це пише ВВС.
Все почалося з висловлювання керівника офісу з питань міжнародної політики в адміністрації польського президента Марчина Пшидача. В інтерв’ю польським ЗМІ він сказав, що Україна має цінувати допомогу і підтримку Польщі. І хоча це пролунало не в загальному, а в контексті ситуації з блокуванням експорту українського зерна через Польщу, у Києві досить різко сприйняли такі висловлювання.
Заявами все не обмежилося – 1 серпня МЗС України викликало на розмову з цього приводу польського посла, на що польське МЗС відповіло дзеркально – викликало до себе українського.
Все це відбувалося публічно, в супроводі дискусії в соцмережах та експертних колах обох країн з приводу того, чи вдячна насправді Україна і чи варто сторонам було аж так емоційно реагувати на висловлювання окремих чиновників.
“Україна має почати цінувати”
Марчин Пшидач зауважив, що Україна отримала справді велику підтримку від Польщі і їй “варто було б почати цінувати роль, яку Польща відіграла для України протягом останніх місяців і років”.
Це висловлювання пролунало в контексті подальшої заборони для українського збіжжя. Навесні Польща заборонила імпорт українського зерна і хоче продовжити дію цього рішення і після 15 вересня 2023 року. Український прем’єр Денис Шмигаль назвав це “недружнім і популістським кроком, який вдарить по світовій продовольчій безпеці й економіці України”.
В офісі українського президента не забарилися і опублікували на слова Пшидача пропорційну відповідь.
“Категорично відкидаємо спроби окремих польських політиків навʼязати польському суспільству безпідставну думку нібито Україна не цінує допомогу від Польщі. Це, очевидно, гра на власні конʼюнктурні інтереси, яка не має нічого спільного з дійсністю. Маніпуляція”, – так на ці висловлювання відреагував заступник керівника офісу президента Андрій Сибіга.
У своїй заяві він досить емоційно згадав про те, що “саме українці сьогодні віддають життя, у тому числі за своїх польських друзів”, а в цей час в них намагаються “виторгувати” ще щось більше.
“Нема нічого гіршого, ніж коли твій рятівник вимагає у тебе плату за порятунок навіть коли ти стікаєш кровʼю”, – продовжував представник ОП.
Але і цим не завершилось. 1 серпня українське МЗС повідомило, що викликало польського посла Бартоша Ціхоцького через висловлювання Пшидача.
“Під час зустрічі було наголошено, що заяви про нібито невдячність українців за допомогу Польщі не відповідають дійсності та є неприйнятними”, – заявили в дипвідомстві.
У цій ситуації Польщі нічого не лишалося, як зробити дзеркальний захід – викликати до МЗС українського посла.
Реакція польських політиків
В польських ЗМІ з’явилося багато коментарів з обуренням через сам факт виклику посла до українського МЗС.
Генеральний секретар провладної партії “Право і справедливість” (PiS) Кшиштоф Соболевський нагадав, що саме польський посол був єдиним, хто лишився у Києві під час повномасштабного вторгнення, коли всі інші виїхали.
“Виклик до МЗС польського посла – це гра з вогнем, а особливо 1 серпня – це просто нахабство і не може залишитися без аналогічної відповіді”, – написав він у твіттері, маючи на увазі те, що саме 1 серпня Польща відзначає річницю Варшавського повстання.
А колишня прем’єрка Беата Шидло назвала дивною реакцію українського МЗС і закликала Київ в подальшому утриматися від таких кроків.
“Замість того, щоб обурюватися і робити абсурдні жести та заяви, українській владі варто прислухатися до думок, які лунають з Польщі”, – вважає колишня очільниця польського уряду.
Цю подію в польських ЗМІ обговорювали не менше, ніж порушення того ж дня білоруськими вертольотами польського кордону. 1 серпня Міністерство оборони Польщі підтвердило, що два білоруські гелікоптери порушили польський повітряний простір.
Слідом за цими обуреннями польських політиків згодом з’явилася і заява польського прем’єра Матеуша Моравецького. Він назвав виклик польського посла до МЗС України помилкою і наголосив, що цього не мало б бути.
“Ми завжди будемо захищати добре ім’я Польщі, її безпеку, і інтереси жодної іншої країни ніколи не будуть переважати інтереси Польщі”, – заявив він.
А польське МЗС, ніби підводячи риску під тим, що сталося, визнало, що відносини між Україною та Польщею “останнім часом не є найкращими”.
Заступник міністра закордонних справ Павел Яблонський звернув увагу на надмірну емоційність заяв українських представників і додав: “Ми керуємося політикою польських національних інтересів. Ми підтримуємо Україну настільки, наскільки це відповідає польським національним інтересам. Так було і так буде завжди”.
“Ми вдячні кожному”
З кожним наступним коментарем, який лунав з Варшави, градус дискусії лише наростав і гасити його взявся сам український президент. Пізно увечері 1 серпня він опублікував заяву, в якій подякував Польщі за підтримку і виважено закликав сторони відійти від емоцій.
“Україна бʼється за свободу свою та всієї Європи, і ми вдячні кожному народу, який допомагає. Надзвичайно цінуємо історичну підтримку Польщі, яка разом із нами стала справжнім щитом Європи – від моря до моря. І жодної тріщинки в цьому щиті бути не може”, – заявив Володимир Зеленський.
Він закликав обидві сторони бути єдиними і не псувати стосунки. “Ми не дамо жодним політичним миттєвостям зіпсувати відносини між українським і польським народами, а емоціям точно варто охолонути. Свобода й благо наших народів, цінності нашої Європи та перемога над спільним російським ворогом – понад усе”, – додав він.
Українській стороні з самого початку не варто було так емоційно реагувати на слова Пшидача, вважає експосол Польщі в Україні Ян Пєкло.
“Можна було вирішити це питання в інший спосіб. Ситуація, що виникла, не справляє хорошого враження, вона не несе жодного конструктиву, оскільки не вирішує проблему, а лише демонструє її наявність”, – сказав дипломат в коментарі ВВС.
За його словами, проблема українського збіжжя вже триває певний і час і сторони мають зосередитись на її вирішенні, а не викликати по черзі послів і вносити ескалацію в стосунки.
“Європейська Комісія, яка зараз перебуває у відпустці, майже нічого в цій справі не зробила, але була повинна. Це не є лише проблема Польщі, бо Польща є членом ЄС. Це проблема всього Європейського Союзу”, – вважає Ян Пєкло.
Економіка змішана з політикою
Події, які відбуваються останнім часом у стосунках України та Польщі, варто розглядати у широкому контексті, вважає експерт “Української призми” Сергій Герасимчук.
Восени 2023 року в Польщі відбудуться парламентські вибори. І щоб мобілізувати свій електорат, провладна партія “Право і справедливість” вдається до різких заяв, у яких підкреслює, що підтримує вітчизняного виробника.
“Другий вимір – це заборона на експорт українського збіжжя до Польщі і бажання продовжити цю заборону після 15 вересня. Це площина відносин між ЄС та Польщею”, – пояснює пан Герасимчук в розмові з ВВС.
За його словами, вочевидь, одноосібне рішення Варшави порушує європейські правила, але Польща хоче на національному рівні показати, що позиція польського уряду важить більше, ніж позиція ЄС.
Експерт припускає, що у цьому вимірі йдеться не так про заборону заради принципу, як про мету “виторгувати собі додаткові преференції”.
З іншого боку, за його словами, українська реакція є дещо перебільшена, тому що так чи інакше не йшлося про заборону транзиту. Україна цілком може продовжувати використовувати маршрути через країни, які заборонили імпорт.
“Можна говорити і ще про один вимір, а саме вимір двосторонній. І тут ми бачимо, що з одного боку Польща надала Україні величезну підтримку, але є давні проблеми у стосунках і вони не виникли нізвідки”, – вважає Сергій Герасимчук і уточнює, що мова як про суперечки навколо історичної пам’яті, так і про проблеми економічного характеру, які раніше відійшли на другий план через війну.
Але в будь-якому разі, за його словами, у цій ситуації економіка змішана з політикою і сторонам не варто так емоційно реагувати, а намагатися спокійно і непублічно вирішувати проблеми.
“Проблема була перебільшена і з одного, і з іншого боку, такі речі не повинні траплятися в публічній площині. Цілком припускаємо, що сторони могли сперечатися, вирішувати цю проблему за кулісами, але кидати це в публічну площину на рівні викликів послів – це було дещо перебільшено. І тут, мені здається, обидві сторони перегнули палицю”, – резюмує експерт.
