Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області визнав громадянина винним у замаху на життя працівників правоохоронного органу під час виконання службових обов’язків.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 6 січня.
Ввечері 11 серпня 2022 року, після 21 години, двоє патрульних поліції зупинили машину через неосвітлений номерний знак в темну пору доби.
Перевіряючи документи водія, поліцейські помітили в нього ознаки алкогольного сп’яніння. У присутності двох свідків під відеозапис чоловік відмовився проходити перевірку на алкоголь.
Поряд із водієм на передньому сидіні сидів пасажир, також нетверезий. Той повідомив поліцейським, що він та водія є військовослужбовцями і захищають всіх від збройної агресії РФ, тому їх треба відпустити по доброму, якщо ні, то він їх розстріляє. Поліцейські на це не пристали і почали оформляти протокол. Тоді пасажио забрав свої речі із автомобіля та кудись пішов. Як згодом з’ясувалося, він ходив до місця дислокації свого підрозділу, там перевдягнувся у військову зброю і взяв автомат.
Несподівано патрульні несподівано почули постріл. Куля просвистіла за 2-3 метри від співпрбітника поліції.
Обвинувачений наказав паліцейським лягати на землю. Один із них, дійсно, впав обличчям до землі. А його напарник сховався на машиною, оббіг озброєного чоловіка і обхопив його ззаду за ствол автомата.
Зав’язалася боротьба, під час якої обвинувачений, тримаючи палець на спусковому гачку, зробив ще два хаотичних постріли. Другий поліцейський підбіг і допоміг затримати зловмисника і надіти кайданки.
Подія підтверджувалася також відеозаписами з бодікамер поліції. На відео видно появу обвинуваченого у військовій формі з автоматом, чутно його нецензурну лайку і перший постріл в бік поліцейських з відстані близько 50 метрів, наказ всім лягти на землю, оскільки буде застосовано зброю на ураження, інші два пострілів під час боротьби і момент затримання.
У судовому засіданні чоловік визнав свою вину. Пояснив, що його обурило поводження працівників поліції стосовно військовослужбовців, які охороняють їх місто від дій ворога, тому хотів їх провчити. Після невдалих спроб домовитися з працівниками поліції, він пішов до місця дислокації свого підрозділу, одягнув військову форму і взяв автомат.
Перший постріл, за словами обвинуваченого, був виконаний холостим патроном. Інші два — бойовими, але мали хаотичний характер, оскільки відбулися внаслідок боротьби із працівниками поліції, які хотіли забрати зброю.
Обвинувачений наголошував, що ці постріли не були направлені на позбавлення життя працівників поліції. Маючи достатньо навичок стрільби, будучи військовослужбовцем і учасником АТО, він міг безперешкодно вистрелити по працівниках поліції, однак не мав наміру позбавити їх життя. Свою агресивну поведінку і погрози пояснює також тим, що вживав протягом дня алкоголь із військовослужбовцем, у якого народилася онука. Підсудний говорив про щире каяття, просив вибачення у потерпілих, а суд — суворо не карати.
Адвокат намагався пом’якшити обвинувачення. На його думку, об’єктивно встановити у яку сторону стріляв чоловік неможливо, оскільки один поліцейський стверджує, що такий постріл був спрямований у їх сторону, а другий показав, що напрямок пострілу йому невідомий. Свідок-водій також повідомив, що не знає напрямку пострілу. У свою чергу, обвинувачений каже, що стріляв угору, холостим патроном. Відсутні допустимі докази стрільби обвинуваченого бойовими набоями. Відеозапис з нагрудних камер потерпілих не дає підстав для висновку, що постріл був у сторону поліції. Жодного висновку експерта щодо можливої траєкторії пострілу суду не надано. Версію, що здійснюючи один постріл в бік потерпілих, обвинувачений скоїв замах на вбивство двох працівників правоохоронного органу, сторона захисту оцінює критично.
Адвокат вважає, що його підзахисний залякував співробітників поліції, погрожував убивством, що виражалося як усно, так і за допомогою демонстрації зброї та пострілів. Тривалий час спілкуючись з одним із патрульних після першого пострілу, висловлюючи погрози, обвинувачений більше зброю не застосовував, хоча мав таку можливість. Інші два хаотичні постріли здійснені під час затримання і не можуть розцінюватися як посягання на життя. Тому дії необхідно кваліфікувати як погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, тобто за ч. 1 ст. 345, а не ст.348 ККУ.
Враховуючи позитивні характеристики, статус учасника бойових дій і щире каяття, адвокат просив змінити кваліфікацію обвинувачення і засудити чоловіка умовно.
Справу слухав суд присяжних, який визнав позицію захисту неспроможною.
Стріляючи у бік потерпілих, які стояли біля службового автомобіля з проблисковими маячками і складали адмінпротокол на водія, обвинувачений розпочав реалізацію наміру на вбивство працівників поліції. Навики поводження зі зброєю (які ним не заперечуються) свідчать, що чоловік усвідомлював, що постріл з відстані до 50 метрів у напрямку потерпілих є небезпечним для життя та здоров’я.
Неодноразово висловлюючи погрози, обвинувачений діяв умисно та створив обстановку, що могла призвести до загибелі працівників правоохоронних органів.
До твердження обвинуваченого та його захисника, що він мав змогу вбити працівників поліції, однак свідомо не доводив це до кінця, суд ставиться критично. Така версія спростовується показаннями потерпілих і даними протоколів огляду місця події, які вказують на те, що куля пройшла на відстані до 2-3 метрів від потерпілого. Обвинувачений усвідомлював, що перед ним працівники поліції у форменому одязі з розпізнавальними знаками і жетонами та на службовому автомобілі. Подія підтверджується і оглянутим в судовому засіданні відеозаписом, яким зафіксовано місце, де відбувалися постріли.
Суд присяжних також враховує, що обвинувачений за місцем служби характеризується негативно, що підтвердив у судовому засіданні його безпосередній командир. Чоловік служив на посаді водія відділення охорони 3 взводу охорони 1 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини. Командир розповів, що солдат до виконання обов’язків з охорони та оборони об’єктів інфраструктури міста в якості вартового ставився неналежно, потребував постійного спонукання. Траплялися прояви неповаги до командирів та інших військовослужбовців.
Обставинами, що пом’якшують покарання, визнаються щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжує покарання скоєння злочину особою в стані алкогольного сп’яніння.
Чоловіка засуджено до 9 років позбавлення волі.
