Горбулін про те, чому Захід не дає добити путіна, і що треба робити Україні


14:0512.12.2022

Володимир Горбулін – один із найсильніших українських аналітиків у сфері безпеки та оборони. Він консультував усіх без виключення президентів України, був секретарем РНБО, розробив декілька програм розвитку оборонно-промислового комплексу та армії.

Він переконаний: без волі Заходу російсько-українська війна може тривати роками. “Світ уже випестив Гітлера 21 століття – у вигляді Путіна зі збереженим лицем”, – пише Горбулін у книжці “Над прірвою. 200 днів російської війни”, яку написав разом із директором Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентином Бадраком.

Як москітна стратегія ЗСУ здивувала російську армію, чому Захід не дає добити пораненого диктатора Володимира Путіна, чи може Україна побудувати ракетний меч/щит, який унеможливить нову агресію РФ?

Стислий огляд і переказ новї роботи Горбуліна та Бадрака представила Ліга. Отже – найцікавіше і найважливіше.  

До великої війни Путін почав готуватися у 2018-му. “Масштаби військових маневрів суттєво зросли. У вересні [2018-го] у РФ відбулися найбільші за 37 років військові навчання “Восток-2018″. До маневрів залучили близько 300 000 військових, майже третину всієї російської армії… Відтоді РФ почала готуватися до… великої війни, яка мала вразити світ Заходу”.

Акцент був на десанті. “У повітрянодесантних військах (ПДВ) дедалі більше уваги приділяли відпрацюванню висадки тактичних вертолітних десантів. Оперативних або навіть стратегічних цілей можна досягнути за допомогою кількох десантів, метою яких є захоплення ключових місць задля уповільнення, блокування та оточення противника”.

“У РФ мали намір розвинути частини і з’єднання ПДВ до автономних одиниць із розширеним колом завдань. Для цього ПДВ оснащували власною авіацією, артилерією і танковими підрозділами”.

Путіну допомогла бездіяльність Заходу. “Війна почалася за вісім років до повномасштабного вторгнення… І стала логічним наслідком слабкості “колективного Заходу” у протистоянні з Росією… Незворотні процеси розпочалися в голові Путіна саме через безкарність”.

Але й ні Порошенко, ні Зеленський не готувались. “В Україні до великої війни у владних колах ніхто не готувався. Не використовувався безпековий козир України – 300 000 людей, які пройшли війну та могли б створити потужний резерв і бути великою силою. Не було ознак, що з цим контингентом влада почала активно працювати”.”Усі проблеми ЗСУ – прямий наслідок діяльності чи бездіяльності військово-політичного керівництва з 2014 до 2022″.

За вісім років армія не стала пріоритетом. “На військове відомство [у 2022-му] було заплановано спрямувати 133,5 млрд грн, або приблизно $5 млрд. Це надзвичайно маленька сума для країни, яка воює з велетенським ворогом. Для прикладу, Польща, яка не воює, 2021 року витратила на армію $12,44 млрд… Армія навіть під час війни не стала пріоритетом для військово-політичного керівництва країни“.

“Рівень переозброєння та підготовки ЗСУ на початок 2022 року був неспівставним з російським. Навіть масових постачань ПТРК (протитанкових ракетних комплексів. – Ред.) та ракет до них фактично не було, решта нових озброєнь – одиничні закупівлі, закупівлі невеличких партій або просто початок виробництва… Незважаючи на локальні досягнення в посиленні оборонного потенціалу, будівництва потужної армії як інституту стримування РФ не відбулося”.

Однак Захід “шалено” підтримав Україну. Путін не очікував. “Майже безперервно в Україну прибували вантажі зі зброєю та боєприпасами… З’явилось чітке відчуття початку боротьби за Україну”.

Стійкість українців стала сюрпризом для Кремля. “Саме людський чинник – готовність воювати, попередній досвід, вишкіл самою війною – і надана зброя, що було оцінено як загальна готовність захистити Україну, створили найбільш потужний український козир”.”Чаклунство і магія в підготовці сторін до сучасної континентальної війни таїлися передусім у неочікуваній нелюдській стійкості українського народу”.

Путін розраховував на бліцкриг і “карнавальну ходу”. “Московські угруповання діяли дивно й самовпевнено, що видавалося незграбним. Діяли так, наче сподівались на карнавальну ходу, лише часткову розвідку боєм і ліниве тестування оборонних можливостей України”.

“Путін пішов ва-банк, усвідомлюючи, що затягування війни хоча б на тиждень спричиняє величезні ризики повного програшу та смерті режиму”.

Генерали РФ заохочували до мародерства та бандитизму. “Це майже завжди супроводжує бойові дії, але в російській версії мало присмак особливої жорстокості і якоїсь особистої путінської помсти за спротив”.”Був іще нюанс: російські угрупування мали пайки лише на кілька днів, тож загарбникам доводилося самостійно знаходити харчування. Це радянсько-жуковський почерк організації війни. Навіть відомий наполеонівський принцип “батога і пряника” – ніщо у порівнянні з російським цинізмом”.

Москітна стратегія ЗСУ всіх здивувала. “В перші години вторгнення стався неочікуваний за силою та майстерністю опір України… Сили оборони почали вдало застосовувати так звані москітні стратегії, коли під час маневреної оборони масово застосовуються компактні високотехнологічні озброєння. Західні ПТРК Javelin та ПЗРК Stinger відігравали тут відчутну роль”.

“Захищений зв’язок і максимально автономна діяльність мобільних груп чисельністю від 8-10 до 12-15 осіб за умов забезпечення їх безперервними та якісними результатами розвідки і наявності сучасних високоточних засобів ураження творили справжні дива. Висока мобільність робить їх важкою мішенню для ворога, а здатність безконтактного ураження з будь-якого місця дає змогу не лише вивести з ладу техніку противника, а й швидко деморалізує його”.

Дуже допомогла тероборона. “Війна довела вагомість і дієвість сил тероборони як однієї з переваг України. Тероборона разом із поліцією евакуйовувала цивільне населення та охороняла об’єкти й магістральні шляхи, відстрілювала й захоплювала диверсійно-розвідувальні групи”.

Другий день великої війни показав: бліцкриг провалився. “Перші три дні стали ключовими. Вороже кільце навколо столиці було майже сформовано… Саме другий день і друга ніч довели російським окупаційним військам, що бліцкриг неможливий. Сили оборони таки відстояли Київ. Протягом третього дня в кількох районах Києва точилися вуличні бої, однак небезпеку захоплення ворогом столиці відвернули”.

Проваливши бліцкриг, Путін перейшов до терору. “Уже через тиждень… російські війська активізували удари по населенню та почали атакувати міста. На тлі чергового акту мовчазного боягузтва західного світу Путін вдався до воєнних злочинів. Включно із захопленням ядерних об’єктів. Обстріл ЗАЕС під час штурму засвідчив готовність до ядерного теракту”.

Та геноциду. “Геноцид українського народу Путіну знадобився для втілення сталінських репресій із примусового змішування народів… Вичистити територію від власне українців і створити умови для майбутніх великих переселень… Так виникли нелюдські звірства на Київщині”.

І сконцентрувався на коридорі до Криму. “В березні Україна ще отримувала як військово-технічну допомогу винятково тактичну зброю, а потребувала системи озброєнь, які можуть впливати на пересування та застосування російських сучасних систем на значних відстанях. Це дало змогу ворогові 21 березня захопити й почати утримувати сухопутний коридор з окупованим Кримом і блокувати вихід до Азовського моря”.

А далі Захід зрозумів, що Україна здатна перемагати. “Якщо лютий засвідчив, що українці здатні до опору, то березень став ключовим рубежем для зміни планетарного світогляду. Цей місяць дав переконання, що Україна здатна перемагати… Саме в березні у західних аналітиків почали з’являтися думки про неминучість поразки Росії”.”За Україною пильно спостерігали – як за коридою чи собачими боями. Аж поки не стало зрозуміло, що за тиждень Київ загарбникам не взяти. Тоді й з’явилися перші серйозні рішення… Це змусило Кремль оголосити про зміну стратегії”.

Остаточно Захід переконало потоплення крейсера “Москва”. “Коли 13 квітня ЗСУ успішно застосували береговий ракетний комплекс “Нептун”, потопивши флагман ЧФ РФ, західні партнери остаточно переконалися: Україна воювати вміє та налаштована на перемогу. Саме тоді з’явилась… готовність партнерів по-справжньому переозброювати Україну”.

Серпневий удар по аеродрому “Саки” – революція. “ЗСУ фактично розгромили військовий аеродром на відстані до 230 км. Це був перший удар на оперативно-тактичну глибину… Після цього путінський Кремль мав усвідомити, що ЗСУ нищитимуть загарбницькі угруповання й надалі”.”Україна довела, що здатна реалізувати будь-який сценарій завершення війни”.

Іранські дрони – символ відчаю Путіна. “Недосупердержава” схилила голову й… визнала наявну деградацію оборонних технологій”.

У війни лише два сценарії. “Вона може або “зламати шию” режиму, або надати Путіну можливість краще підготуватись до нової великої, ще більш руйнівної та більш кривавої війни. І дозволити захопити половину Європи – бо саме такий порядок денний у диктатора”.

Без волі Заходу війна може розтягнутися на роки. “Цілком можливо, що внаслідок активного гарячого етапу війни йому на зміну прийде такий самий етап низькоінтенсивних бойових дій, як у період 2014-2022 років. Чи можна дотиснути режим московського диктатора в такому разі? Можна і потрібно. Але якщо за це візьметься весь західний світ, із його санкціями, обмеженнями й повною політичною ізоляцією Путіна. А також якщо будуть враховані всі помилки останніх восьми років – у сфері гарантій і подальшого переозброєння самої України”.”Без потужної, адекватної допомоги партнерів Україна не зможе перемогти в цій війні. Це і аксіома, і вихідні дані у нинішньому рівнянні війни з багатьма невідомими. X та Y рівняння – це допомога Україні озброєнням і реалізація справді жорстокої санкційної політики”.

“Доки спроможності агресора перевершуватимуть можливості ЗСУ у завданні ударів у 20 разів, ця війна може тривати роками“.

Нерішучість Заходу вже дозволила Путіну оговтатись від лютневого провалу. “Колективний захід” просто не наважився надати Україні можливості відправити злочинний режим Путіна слідом за його кораблем. Щойно РФ починала втрачати військовий потенціал, західні партнери майже синхронно припиняли постачання зброї”.

“Ядерний шантаж став вагомим чинником впливу на повільну зміну позицій лідерів Франції, Німеччини, Італії та й самих США”.

І Путіна це цілком влаштовує. “Західний світ дає йому змогу просуватись углиб України… Заробляти на нафті й газі $1 млрд щодня, красти в України зерно й блокувати порти; обходити санкції й масово скуповувати через підставні фірми супутникові знімки. Захід вагався – судити Путіна чи зателефонувати йому, і це подобалося кривавому диктатору”.”Світ уже випестив Гітлера 21 століття – у вигляді Путіна зі збереженим лицем”.

Тому визнання РФ спонсором тероризму настільки важливе. “Це створить ефект планетарного засудження верхівки країни, яка через свої деструктивні шовіністсько-фашистські бажання поставила людство на межу катастрофи. Після того як таке рішення зафіксують кілька десятків країн цивілізованого світу, Путіну ніхто вже не телефонуватиме”.

Як і виснаження РФ. “Аналітики британського центру RUSI вивчили 27 найефективніших систем озброєнь, які Росія використовує у війні проти України. Усі озброєння містять мікроелементи іноземного виробництва. У 2017-2022 роках чипи для російської зброї в обхід санкцій експортували зі США, Японії, Тайваню, Швейцарії, Нідерландів, Німеччини, Китаю, Південної Кореї, Великої Британії та Австрії… Тож якщо налагодити реальний потужний контроль за пересуванням критичних технологій, Путіна можна стримати і технологічно”.

Ключ до ліквідації режиму Путіна лежить у Вашингтоні. “Ракета ATACMS з дальністю дії 300 км і ще 25 видів озброєння: танки, безпілотники, артилерійські системи, протикорабельні ракетні комплекси Harpoon, 2000 ракет для HIMARS. Ці типи озброєння знадобляться Україні для продовження наступу до 2023 року… Щоб вересневий успіх ЗСУ трансформувався у справжній перелам, треба увімкнути всі тумблери, включно з головним – ліквідація злочинного режиму Путіна”.”Якщо Україну розглядають як інструмент для послаблення планетарного зла, то вона має отримати більшу кількість озброєнь, які технологічно перевершують російські”.

Але висновки має робити й Україна. “Україні варто виходити на самостійні рейки гарантування безпеки та оборони. Бо у разі замороження війни допомога країн Заходу неминуче зменшуватиметься”.

Ключова гарантія для України не у столицях інших держав, а у власній. Україна має велику кількість сучасних технологій, які на певних напрямах не поступаються західним. Ідеться про нові передові рішення у створенні автономної зброї. В Україні вже на фініші розробки тактичних ударних безпілотників – як гелікоптера, що може оперувати роєм безпілотників, так і низки баражувальних боєприпасів, дронів-камікадзе. Є потужні засоби радіоелектронної боротьби. Наявні також проєкти ЗРК, які можуть виявитись не гіршими за американсько-норвезький NASAMS”.”Потрібне розумне переозброєння та посилення оборонного потенціалу. Таке, де будуть максимально використані потужності партнерів, але не ігноруватиметься потенціал власного оборонно-промислового комплексу. Бо тільки українські рішення в галузі безпеки та оборони здатні зробити Україну гарантовано непохитною”.

І реанімувати “Нептун” та “Сапсан”. “Передусім оформити політичне рішення для доопрацювання крилатої ракети на дальність 500 км. Наразі ПКР “Нептун” уже викликає жах у російських військових, а має стати непохитною вартою, основою ракетного меча. Доповнити її здатен інший оперативно-тактичний ракетний комплекс, який українці досить результативно робили для Саудівської Аравії (ймовірно, мова про ОТРК “Сапсан”. – Ред.). ОТРК дальністю 300 км із перспективою збільшення дальності ураження є цілком реальним проєктом”.

“Країна, яка свого часу розробляла ракети дальністю 12 000 км, здатна зробити сучасну ракету, хай із дальністю ураження у 12 разів менше”.

Основу оборонного потенціалу України становитимуть:

– Ракети, здатні вражати об’єкти та інфраструктуру противника на його території (на відстанях від 280 до 1000 км) – ракетний меч із перспективою створення основи до п’яти років.

– Ракети, здатні перехоплювати ракети противника й уражати літаки та гелікоптери (на відстанях від 30 до 100 км) – ракетний щит із перспективою створення до п’яти років.

– Ракетне озброєння безпілотних авіаційних комплексів (у перспективі – безпілотних літаків), здатних перехоплювати (вражати) повітряні об’єкти противника на відстанях до 100 км і більше – частина ракетного меча майбутнього з перспективою створення й розвитку до десяти років.

Політична воля і вісім років дозволять України захиститись від РФ. “Зважаючи на оборонно-промислові потужності України, підприємства ОПК нині здатні протягом року виробляти до 70-80 ракет із дальністю ураження цілей противника на відстані до 280 км… Наявність в Україні близько 2000 ракет із різною дальністю ураження унеможливить агресію навіть такої країни, як Росія. Таку кількість ракет Україна, за умов відповідного політичного рішення, могла би створити й виробити протягом наступних п’яти-восьми років”.



© Inshe.tv

Share Button
TwitterFacebookGoogle PlusYoutube