Про це розповів керівник ГУР в інтерв’ю Українській правді.
Він впевнений, що російська еліта розуміє, що ця війна і анексія українських територій як частина цієї війни – це катастрофа для них.
-Вони це чудово знають. Вони ще більше зрозуміли, що це кінець. Це кінець і треба шукати виходи.
– І як вони ці виходи шукають?
– Вище військово-політичне керівництво почало завдавати масовані удари – це акт тероризму – з метою примусити до перемовин. Вони собі так це бачать. Це не спрацює.
Інші побігли домовлятися, як прийнято казати, із західними країнами. Як домовлятися? Казати: “Ми тут ні до чого, це не ми. А ми готові до змін, це все треба припинити”.
– Чи намагалися представники політичної еліти Росії так само непублічно вийти на комунікацію з українською владою, мовляв: “Давайте поговоримо, нам же треба якось буде потім жити”?
– Я не буду відповідати на це питання, вибачте, не час ще.
– Пропускаємо питання, добре. У наших політичних колах говорять про те, що після анексії чотирьох областей в Росії вже загострилася боротьба за трон. Яка у вас інформація з цього приводу?
– Авжеж загострилася. Ви розумієте, що вони зробили? Тобто вони для себе приєднали нові території і на наступний же день вони почали їх втрачати.
Багато хто в Росії казав, що не можна цього робити, дайте їм там умовну незалежність, зробіть там “ХНР”, “ЗНР” якусь, чи приєднайте їх до “ЛДНР” – що завгодно, тільки не приєднуйте до Росії.
Тому що у випадку, коли треба буде чи домовлятися, чи відходити, чи просто їх виб’ють, це буде катастрофа для Росії. Як пояснити звичайному росіянину, що Україна забрала у Росії місто?
Це все спрацювало навіть зі звільненням Ізюма. Цей факт викликав шок у них в суспільстві.
Коли Херсон буде повернутий назад, столицю області, яку вони тільки приєднали так пафосно, як вони казали: “Все, Херсон назавжди з Росією”, – що далі буде?
Ну, як це пояснити звичайному росіянину, який живе там, вибачте, в дєрьмі своєму і вірить, що в нього найкращі ракети в світі, “ми всіх знищимо”. А тут раз, і навпаки! Це ламає свідомість.
– До чого таке ламання свідомості може призвести?
– До втрати довіри до влади і послаблення самої вертикалі керування. А це все, на чому базується російське керівництво в управлінні Росією.
– Чи правда, що зараз за правонаступництво стати президентом РФ тишком-нишком борються Дмитро Медведєв та син Миколи Патрушева – Дмитро Патрушев, який зараз є міністром сільського господарства?
– Мєдвєдєв – без шансів. А щодо сина Патрушева, то його хоче бачити президентом перш за все його батько. Це найголовніший, хто хоче цього. Чи є в Патрушева шанси? Гіпотетично є. Але він там не один.
– Хто ще?
– Бачить себе у кріслі Кирієнко.
– Кирієнко – це заступник голови АП, який допомагав Путіну зараз провести окупацію?
– В тому числі. Він бачить якраз себе наступником при такому більш-менш мирному трансфері влади.
– Є ще кандидати?
– Давайте зупинимося поки що на цих. Ще зачекаємо трошки.
– Тоді як Путін живе після анексії? Його спосіб життя якось змінився? Чи він далі живе у бункері?
– Він не змінився абсолютно, це ж хвора свідомість. Продовжує собі існувати якийсь умовний Путін.
Кирило Буданов: “Ядерна загроза реальна завжди, оскільки у нас сусід трошки хворий. Але загроза така сама, як була і три місяці, і вісім місяців, і два роки до того. Вона однакова”
– Нещодавно президент Туреччини Ердоган заявив, що Путін став “набагато м’якшим” до переговорів. Що Ердоган мав на увазі? Про яку м’якість він говорив?
– Авжеж став м’якшим, коли в тебе залишилося 13% ракет від початку повномасштабної війни, коли в тебе загинули більше 60 тисяч людей і в три рази більше поранених, коли наносяться удари, коли немає чим воювати. Коли ти починав переможну “спецоперацію” для себе, а увійшов у мобілізацію.
Коли тебе не сприймають уже ніде в світі і всі глузують: “А, це “друга армія в світі”, так? Цікаво…”.
– Журналісти вас часто запитують, чи живий Путін. І ви досить хитро відповідаєте, що “треба ще почекати для відповіді на це запитання”. Але чи вам доповідали, що президента РФ вже немає серед живих? Вам така інформація надходила?– Ми з усією ситуацією розбираємося. Не поспішайте. Якщо знати все наперед, буде нецікаво жити далі (посміхається).
