Винахідники мають надію, що їхня розробка вже найближчим часом буде використовуватись і в тилу, і на фронті.
За пів року на захист українських об’єктів критичної інфраструктури можуть стати перехоплювачі дронів вітчизняного виробництва. Безпілотна система Fowler – розробка команди винахідників, одним з учасників якої є інженер-механік, дизайнер, підприємець Олександр Буткалюк, – представлена широкому загалу днями. Зараз проєкт проходить стадію випробування – про це та інші деталі стартапу “Телеграф” дізнавався з перших вуст.
Маленька “машинка” зможе дати фору військовим гелікоптерам
На рахунку киянина Олександра Буткалюка є кілька відомих винаходів. Серед них Mars Hopper – проєкт безпілотного апарату для вивчення поверхні Марса, що був відзначений номінацією “Глядацькі симпатії” в хакатоні NASA у 2016-му. Останні два роки разом з командою однодумців Олександр працював над пристроєм для боротьби із дронами.
– Ідея виникла випадково – на фестивалі Kyiv Mini Maker Faire на території ВДНГ ми розважали дітей пневмогідравлічною ракетою, – згадує Олександр. – Мій колега Юрій Губін спитав, чи можна нею поцілити у дрони, які літали й заважали. Я пояснив, що ні, бо, як тільки відпрацьовується двигун, ракета відразу починає гальмувати, і виклав йому те, що знав про перехоплення літаків. Згодом прийшла думка спробувати зробити такий пристрій, бо ми побачили проблему – дронів ставало більше і вони несли небезпеку. Такі літальні апарати застосовувались для терористичних атак в тій же Сирії. Плюс вони могли паралізувати роботу цивільних аеропортів, наприклад, через це зупинявся лондонський Хітроу.
Спочатку в якості хобі Олександр разом з однодумцями створили ескізний проєкт майбутнього пристрою (загалом було 18 варіантів). Паралельно збиралась інформація по темі, проводились розрахунки, навіть виготовлялись прототипи. На етапі, коли задум набув чітких обрисів, команда винахідників поповнилась спеціалістами з аеродинаміки, електроніки, вбудованих систем.
– Ми побачили, що систем виявлення безпілотників досить багато, робити ще одну не було сенсу. При цьому варіанти знешкодження фактично були відсутні, – наголошує Олександр. – Тож ми сконцентрувалися на розробці самодостатньої системи перехоплення побутових дронів. В польоті наш пристрій повністю автономний, тільки захоплення цілі робить оператор з землі та дає команду на ураження. Передбачені два режими застосування: або прямий удар по мішені, або накидання сітки на неї з подальшим поверненням на базу. Працювати він може через власну систему наведення, що вловлює видиме світло та хвилі ближнього інфрачервоного діапазону. А також перехоплювач здатен інтегруватися з зовнішніми системами радіоелектронної протидії (РЕП), що робить його ефективнішим.
Олександр додає, що на початку роботи вся увага була зосереджена на інженерних питаннях, а до вибору назви для перехоплювача дійшло трохи згодом. Його колега – Юрій Губін – запропонував варіант “Fowler”.
– Слово це відразу сподобалось і стало робочою назвою проєкту, — зазначає Олександр. – Дослівно перекладається як “птахолов”. Але коли контактували з американцями, то вони пояснили, що в англомовній культурі “fowler” на сленгу означає “індичатник – той, хто ловить індиків”. Не дуже зрозуміло, чому в нього непристойне значення, це замішано на культурному шарі. Але ми згодні вважати й російські “Орлани” індиками, будемо на них полювати.
На загал розробники системи Fowler видали тільки загальні тактико-технічні характеристики. В них, зокрема, зазначено, що довжина пристрою 53 см, розмах крил – 42 см, злітна маса – 1,5 кг, висота ураження цілі – до 1 км, дальність ураження – до 1,5 км.
– Кінцева форма – це власна розробка, виважена й обрана з інших варіантів. Вона являє собою гібрид ракети та коптера, а на марші відбувається політ в режимі літака, – пояснює Олександр. – Все це обумовило наявність тих чи інших елементів. Наприклад, застосування аеродинамічної схеми “качка”, при якій горизонтальне “оперення” попереду, а так зване головне крило знаходиться позаду. Крім того, використана хрестокрила схема, як у ракети, що дозволяє йому краще маневрувати, моментально повертати вверх чи вниз, праворуч чи ліворуч. З іншого боку це квадрокоптер. В цілому апарат можна віднести до класу VTOL (це англійська абревіатура від Vertical Take-Off and Landing), тобто зліт та посадка відбуваються вертикально.
Олександр додає, що в тестовому варіанті перехоплювач має швидкість 70 м/с (це 252 км/год). З такими показниками, за словами Олександра, зручніше проводити випробування, але при реальному застосуванні маленька “машинка” зможе дати фору військовим гелікоптерам.
“До системи можна додати бойову частину з вибухівкою та елементами ураження”
– На сьогодні в нашій системі перехоплення безпілотників відсутні не тільки деталі військового призначення, а навіть подвійного, — розповідає Олександр. – Але вона має модульну конструкцію, відповідно, за необхідності можна додати бойову частину з вибухівкою та елементами ураження, і тоді ціллю можуть стати, наприклад, іранські Shahed 136. Та виготовленням бойової частини мають займатися виключно спеціалісти з озброєння у своїх виробничих умовах. На сьогодні зацікавленість до нашої системи Fowler є і з боку розвідки, і нацгвардії, і прикордонної служби, вони могли її побачити на хакатоні у закритому колі кілька тижнів тому. Є також запити на тестування від окремих бригад, але ми маємо завершити випробування, можливо, видозмінити, додавши таку бойову частину.
До запуску в серійне виробництво систему перехоплення дронів відділяє мінімум кілька місяців. Цей термін можливо скоротити, якщо команда буде розширена, зазначає Олександр.
— Ми все робили за власні кошти, розраховувати на краудфандинг не могли через те, що кінцевим споживачем нашої системи в будь-якому випадку має бути держава. Оскільки збивати безпілотні літальні апарати цивільні не мають права, — підкреслює Олександр. – Але зараз все змінилось і українці донатять і на військове обладнання. Роботу продовжимо, скоріш за все, з залученням додаткових спеціалістів. Наголошу, що такий дрон-перехоплювач, який створили ми, розробити в рази складніше, ніж ударний безпілотник, наприклад. І маємо надію, що наш винахід буде згодом приносити користь як в тилу, так і на фронті.
