Його позивиний «Джус», він льотчик винищувача МІГ-29 і боронить наше небо. «Джус» , бо не вживаю алкоголь взагалі і наші американські колеги під час навчань у 18-му році це помітили”, – відповідає на запитання про свій позивний льотчик.
У жовтні 2018 року в Україні пройшли найбільші авіаційні навчання в історії України “Чисте небо-2018”. Учасники – 9 країн, зокрема бойова авіація США, вперше за 20 років у нас сіли винищувачі F-15.
«Американці для нас імітували росіян і тоді в нас виходимо, потім в процесі так званого «неймінгу» – це така церемонія США під час, якої дають позивні льотним колективам у США. Прийшли до спільного варіанту «Джус», який виявився актуальним , бо кожного разу в барі чи на вечірках я казав: «Джус», ніяке не пиво чи горілка», – розповідає льотчик.
«Джус» – єдиний на сьогоднішній день пілот повітряних сил України, який офіційно має позивний. І розкриває секрет «привида Києва».
«Це ми – це наш підрозділ, наша бригада, яка з перших годин війни обороняла Київ, область, Північ України – і боронимо зараз», – каже «Джус».
«Від першого дня війни вони (колеги із США – ред) питали: «як справи?». В такому інтенсивні вдавалося лише кидати – ми , живі, все ок. Одне з типових питань від американців було: «Невже вони (росіяни – ред) настільки тупі? І це нам на руку, це нас рятує, бо іноді маючи зброю… їх тактично «тупі» дії призводять до того, що їх задачі не виконуються і вони несуть втрати», – каже пілот.
«Коли американці вперше почули про легенду «привида Києва» – їх це настільки зачепило, що вони вигадали емблему привидів і цей шеврон почали продавати в США, збираючи кошти для нас… Це було грандіозною моральною підтримкою і наші льотчики прониклися і ця емблема стала практично офіційного для нашого підрозділу і на наших літаках ця емблема нанесена», – розповідає він.
Розповідає він і про свою трансформацію після 24 лютого. «Не сказав би, що зовсім інший, але певні блоки психологічні знімаються. Виконуючи навчальні польоти в тебе купа обмежень – документальних, навчальних, привал всіляких , тут в тебе не має обмежень, бо за такої війні ти просто можеш не добігти до свого літака», – переконує він.
«Від першого дня, збивали і літаки і ракети, статистику не можу озвучувати, але є нанесені позначки на наших літаках», – каже «Джус».
«Катапультуватися не доводилося – це крайня межа, Слава Богу, такого не було. Але мої колеги катапультувалися і успішно, і зараз вже знову в строю… А щодо відмови – посадка з одним двигуном для нас не проблема», – розповідає пілот про труднощі, які бували.
Українці в небі воюють на старих радянськмх МіГ-29 восьмидесятих років, винищувачах Су-27, штурмовиках Су-25 та бомбардувальниках Су-24.
«Сучасна повітряна війна – це війна цифр: дальностей, висот, кофіцієнтів, і який би ти не був герой, який би ти не був патріот – ти не можеш із залізяки витиснути більше, ніж в ній закладено…тільки хитрощами», – переконує «Джус».
Ворог використовує у війні значно сучасніші за наші винищувачі Су-30 та Су-35 двохтисячних років випуску з солідним озброєнням. Су-30 може запускати ракети на 110 кілометрів, Су-35 на 200.
«Наші радари, які були вигадані ще 40 років тому не дають можливості конкурувати з російськими, російські не кращі в світі, але вони набагато кращі наших. У нас на озброєнні лише напівактивні головки самонаведення для ракет повітря -повітря , що це значить на пальцях – після пуску ракети на великій відстані, я маю її супроводжувати, підсвічувати своїм радаром бортовим, аж до моменту влучання її в ціль, а у нашого ворога ракети з активною головкою самонаведення – це значить, що він її пускає, вона летить автономно, а він в цей час може оборонятися, йти на базу. Ти летиш, супроводжуючи свою ракету по ньому, на зустріч ракети, яка летить в тебе… Це і дає відчуття, що ти камікадзе», – розповідає пілот.
Відповідає він і на запитання, чому ж Росія не змогла завоювати перевагу в повітрі, якщо у них кращі літаки і значно більше? «Вони себе дуже сильно переоцінили і недооцінили наші спроможності. Ми боронимо нашу країну, міста, сім’ї. Самі придумували тактичні прийоми, штуки, щоб обманути більш технологічного противника – це і спрацювало. Наші командири ставлять глобальну задачу, а як її виконувати, якими маршрутами, прийомами… Це ми вирішуємо. В той час, як у росіяни тупо виконують накази, навіть коли вони абсолютно смертельні для них», – переконує пілот.
«Джус» каже, що нам би потрібні більш сучасні літаки. «Пріоритет – на F16, це найпопулярніша платформа 4-го покоління. Він є найбільш оптимальний, бо нам треба не тільки якість, але й кількість», – каже він.
F16 – один із найвдаліших винищувачів четвертого покоління. Здатен придушувати протиповітряну оборону противника. На озброєнні в 25 країнах. Випустили понад чотири з половиною тисячі таких літаків.
«F16 набагато більший, є певним конструкотором, на який можна підкидувати різне обладнання, зброю – тобто купуючи стару платформу на нього можна повний фарш докупити і мати сучасний літак», – пояснює боєць.
Палата представників Конгресу США схвалила фінансування підготовки українських пілотів на американських винищувачах, виділивши на це 100 млн доларів.
«Ми прийшли з американцями до того, що 3-6 місяців треба на перепідготовку льотчиків», – пояснює він.
Ну, і додає, що з отриманням таких бойових літаків війна зміниться кардинально. «Ми значно знизимо наші втрати, ми захистимо міста від постійного ракетного терору , і набудемо спроможності для ефективного контрнаступу, зможемо боротися з їх ППО і зможемо наносити високоточні удари сучасною високоточною зброєю», – каже «Джус».
