Держсекретар США Марко Рубіо розповів, що США хочуть змінити управління нафтовидобуваною галуззю Венесуели.
В інтерв’ю ABC News, повний текст якого опублікований на сайті Держдепартаменту, він передав це бачення.
-Учора президент Трамп висловився досить чітко. Він сказав, що Сполучені Штати керуватимуть Венесуелою. На якій правовій підставі?
– Перш за все, те, що тут відбувається, полягає в тому, що ми запровадили карантин на їхню нафту. Це означає, що їхня економіка не зможе рухатися вперед, доки не будуть виконані умови, які відповідають національним інтересам Сполучених Штатів і інтересам венесуельського народу. Саме це ми й маємо намір робити. Отже, цей важіль впливу зберігається, він діє, і ми очікуємо, що це призведе до результатів. Ми сподіваємося, що це дасть позитивні результати для народу Венесуели, але зрештою й насамперед — для нас, у межах національних інтересів Сполучених Штатів.
Ми більше не матимемо — і сподіваємося, що, рухаючись уперед, створимо умови, за яких у нашій півкулі більше не буде Венесуели як перехрестя для багатьох наших супротивників у світі, зокрема Ірану та «Хезболли», яка більше не надсилатиме до нас наркобанди, не відправлятиме наркотичні човни, не буде наркоторговельним раєм для всіх цих наркотиків, що виходять із Колумбії, проходять через Карибський басейн і прямують до Сполучених Штатів. І, звичайно, ми хочемо кращого майбутнього для народу Венесуели. Ми хочемо, щоб у них була нафтова промисловість, де багатство дістається людям, а не жменьці корумпованих осіб і не розкрадається піратами по всьому світу. Саме до цього ми прагнемо і маємо намір використати наявний у нас важіль впливу, щоб цього досягти.
Дозвольте поставити запитання ще раз: яка правова підстава для того, щоб Сполучені Штати керували Венесуелою?
-Я пояснив вам, які наші цілі й як ми збираємося використовувати важелі впливу, щоб цього досягти. Що стосується правової підстави для карантину — все дуже просто: у нас є судові накази. Це судна, що перебувають під санкціями, і ми отримуємо судові рішення, які дозволяють нам переслідувати й вилучати ці судна. То що це, суд не є правовою підставою?
-То чи керують зараз Сполучені Штати Венесуелою?
-Я ще раз поясню — і зроблю це ще раз. Те, чим ми керуємо, — це напрямок, у якому все рухатиметься надалі. У нас є важіль впливу. Ми його використовуємо і вже почали використовувати. Ви можете бачити, що в них закінчуються можливості для зберігання. За кілька тижнів їм доведеться почати перекачувати нафту, якщо вони не здійснять змін. І цей важіль, який ми маємо у вигляді флотилії суден, розміщених зараз, дозволяє нам вилучати будь-які санкційні судна, що заходять до Венесуели або виходять з неї з нафтою чи прямують туди для її завантаження. Ми можемо обирати, за якими з них діяти. На кожен випадок у нас є судові накази. Це триватиме доти, доки ті, хто контролює важелі влади в цій країні, не здійснять змін, які відповідатимуть не лише інтересам народу Венесуели, а й інтересам Сполучених Штатів і тим речам, які для нас важливі. Саме це ми маємо намір робити.
– Коли вчора президента запитали, хто керуватиме Венесуелою, він сказав, що це будете ви, міністр оборони і голова Об’єднаного комітету начальників штабів. Чи керуєте ви зараз Венесуелою?
-Я знову пояснив, що наш важіль впливу тут — це карантин. Це операція Міністерства війни — проведення, в окремих випадках, правоохоронних функцій разом із Береговою охороною щодо захоплення цих суден. Я, очевидно, дуже тісно залучений до цієї політики і, до речі, дуже активно залучений у подальший рух до змін, які ми сподіваємося побачити. На жаль, людина, яка була там раніше і яка не була легітимним президентом країни, була тим, з ким ми не могли працювати. Він уже обдурив адміністрацію Байдена кілька років тому щодо угоди, якої не виконав, і з ним просто неможливо було мати справу.
Ми сподіваємося, що зараз там є люди — і ми це побачимо, адже доказом будуть їхні дії або бездіяльність, — які почнуть здійснювати певні зміни, що зрештою приведуть до Венесуели, яка суттєво й кардинально відрізнятиметься від тієї, що існувала протягом 15 років. Але нашою головною метою є Америка. Нам небайдужа Венесуела, ми хочемо, щоб у майбутньому вона розвивалася добре, але наш головний пріоритет — це Америка. Жодних наркотиків. Жодних банд «Трен-де-Арагуа», що рухаються в нашому напрямку. І жодної країни в нашій півкулі, яка стає перехрестям для кожного нашого супротивника у світі. «Хезболла», Іран — усі вони перетворили її на свій майданчик. Це не може й не буде тривати за цієї адміністрації.
– То чи вважаєте ви тепер, що віцепрезидент Делсі Родрігес є легітимним президентом Венесуели?
-Це не питання легітимного президента. Ми не вважаємо, що чинний режим є легітимним за результатами виборів — і не лише ми. Близько шістдесяти з гаком країн світу поділяють цю думку, включно з Європейським Союзом. Але ми розуміємо, що сьогодні у Венесуелі є люди, які фактично можуть ухвалювати рішення. Наприклад, коли ми хотіли відправити рейси з мігрантами, навіть не визнаючи режим Мадуро легітимним, нам довелося мати справу з владою, яка контролювала аеропорти. Нам довелося мати справу з людьми зі зброєю, з тими, хто реально контролював аеропорти. Це не те саме, що визнання їхньої легітимності.
Зрештою, легітимність їхньої системи влади може з’явитися лише через перехідний період і справжні вибори, яких у них не було. І, до речі, саме тому Мадуро був — і є — не лише обвинуваченим наркоторговцем, а й нелегітимним президентом. Він не був главою держави. І я постійно бачу в медіа повідомлення, де його називають «президентом Мадуро» і «главою держави». Він не був главою держави. І це не лише наша позиція — так вважала адміністрація Байдена, і такої ж думки дотримуються понад шістдесят країн світу.
–Президент сказав, що ви розмовляли з віцепрезиденткою Делсі Родрігес і що вона пообіцяла зробити все, що потрібно Сполученим Штатам. Але у своєму телевізійному зверненні вона була доволі зухвалою, заявивши, що Мадуро й надалі є президентом і що венесуельський народ більше не буде рабами або «колонією імперії». Це цитата. Що саме вона сказала вам і що буде далі?
-Ми не будемо робити висновки, рухаючись уперед, лише на основі того, що говорять на пресконференціях. Наприкінці дня ми хочемо бачити дії. Риторика — це одне. Люди виходять на телебачення і говорять певні речі з різних причин, особливо через 12–15 годин після того, як людина, яка раніше керувала режимом, опинилася в кайданках і вже летить до Нью-Йорка.
Тому я скажу так: надалі все дуже просто. Ми не будемо реагувати на заяви на пресконференціях, на слова в окремих інтерв’ю чи на якісь публікації в медіа. Ми реагуватимемо на одне: що ви робите. Не на те, що ви публічно говорите, а на те, що відбувається насправді. Що буде далі? Чи припиняється потік наркотиків? Чи вносяться зміни? Чи вигнано Іран? Чи більше не можуть «Хезболла» та Іран діяти проти наших інтересів з території Венесуели? Чи припиняється міграційний потік? Чи зупиняються судна з наркотиками? Чи розбираються з ЕЛН і ФАРК — двома наркотерористичними організаціями, які контролюють території та безкарно діють з території Венесуели проти інтересів Колумбії та Сполучених Штатів?
Ось питання, які ми хочемо, щоб були вирішені. Якщо вони будуть вирішені — так ми й будемо це оцінювати. Якщо ні — так само.
–А що станеться, якщо їх не буде вирішено?
– Як я вже сказав, ми зберігаємо всі варіанти, які мали до цього рейду, захоплення і арешту. Карантин діє просто зараз. Якщо ви — санкційне судно і прямуєте до Венесуели, вас буде захоплено або на шляху туди, або на шляху назад — на підставі судового наказу, який ми отримуємо від суддів у Сполучених Штатах. Ми продовжуватимемо виконувати наші санкції, і це триватиме доти, доки не буде здійснено змін.
Я не можу переоцінити, наскільки це нищівно для їхнього майбутнього. Водночас існує альтернатива. І ось у чому вона полягає: нафтова промисловість, яка справді приносить користь людям, а не збагачує кількох осіб, що її розкрадають, і, безумовно, не працює на Іран чи інші санкційні структури, проти яких ми діємо.
-Але як Сполучені Штати мають намір забезпечити контроль над нафтовими родовищами? Хіба для цього не знадобляться американські війська?
-Зрештою, справа не в охороні нафтових родовищ. Йдеться про те, щоб жодна санкційна нафта не могла заходити або виходити доти, доки не буде змінено систему управління всією цією галуззю. Бо зараз ця галузь у традиційному розумінні фактично не існує. Ці нафтові родовища — це по суті піратські операції. Люди буквально крадуть нафту з-під землі. Саме так утримується цей режим. Невелика група наближених осіб отримує з цього вигоду.
Конкретні свердловини працюють приблизно на 18 відсотків потужності, бо все обладнання зношене. Вони просто кладуть гроші собі в кишеню. Вони продають нафту на світових ринках зі знижкою — за 40 або 50 центів за долар. Але всі ці гроші дістаються їм. Ці нафтові родовища не приносили користі народу Венесуели понад десять років. Зате вони зробили мультимільйонерами — навіть мільярдерами — жменьку людей. Саме це і тримає режим. Саме це потрібно змінити.
Єдиний спосіб змінити це на користь венесуельського народу — залучити приватні компанії, не з Ірану і не з інших подібних країн, які зможуть інвестувати в обладнання, у яке не вкладалися кошти вже 20 років, бо всі прибутки від нафти не реінвестувалися, а були вкрадені. Це потребуватиме приходу зовнішніх компаній, які знають, як це робити. Але все починається з кардинальних змін у поведінці тих органів влади, які керують цією галуззю. І доки ці зміни не відбудуться, карантин залишатиметься чинним.
– Chevron — єдина американська компанія, що зараз працює у Венесуелі, єдина американська нафтова компанія там. Чи отримували ви зобов’язання від інших американських нафтових компаній зайти на цей ринок?
-Я не спілкувався з американськими нафтовими компаніями в останні кілька днів, але ми майже впевнені, що західні компанії виявлять значний інтерес. Не російські і не китайські компанії. Наші нафтопереробні заводи на узбережжі Мексиканської затоки США є найкращими для переробки цієї важкої нафти, а у світі зараз навіть є дефіцит важкої нафти. Тож, на мою думку, приватна промисловість виявить величезний інтерес, якщо матиме для цього простір і можливість.
Це принесе значні роялті для венесуельського народу — на користь саме народу, а не кількох людей на верхівці. І це може статися. Інтерес буде. Я не розмовляв із компаніями після всіх цих подій, але я, безумовно, знаю, хто вони. Я також спілкувався з секретарем Райтом, секретарем Бергамом та іншими, і знаю, що вони незабаром оцінюватимуть ситуацію та говоритимуть із цими компаніями. Я не маю сумнівів, що інтерес буде величезним, якщо все робитиметься правильно.
–Мені досі не зрозуміло, на якій правовій підставі Сполучені Штати мають керувати Венесуелою. Але кілька членів Конгресу та інших правників заявили, що операція із захоплення Мадуро була незаконною, оскільки ви не зверталися за дозволом до Конгресу. Чому дозвіл Конгресу не був потрібен?
-Він не був потрібен, тому що це не було вторгненням. Ми не окуповували країну. Це була операція з арешту. Правоохоронна операція. Його заарештували на території Венесуели агенти ФБР, зачитали йому права і вивезли з країни.
Я заохочую всіх — знаю, що сьогодні неділя, всі зайняті — але обвинувальні матеріали тепер розсекречені. Людям варто їх прочитати. Варто прочитати, що ця людина робила протягом останніх 15 років проти Сполучених Штатів — він і його дружина. Його заарештували. Очевидно, це була недружня територія, тому для арешту нам довелося залучити Міністерство війни.
Міністерство війни зайшло і знищило будь-які загрози для агентів, які здійснювали арешт, будь-які загрози під час виходу і будь-які загрози, поки вони перебували на землі. Це була дуже обмежена і точкова операція. Вона також була умовною — багато факторів мали зійтися: погода, місце перебування, час. Усе мало бути ідеально.
Про таке неможливо заздалегідь повідомляти Конгрес з двох причин. По-перше, це витече. По-друге, це була надзвичайна ситуація. Ми навіть не знали, чи зможемо її здійснити. Неможливо повідомити, що це станеться у вівторок чи середу, бо ми не знали, чи всі умови співпадуть одночасно. Головна причина — оперативна безпека. Це поставило б людей, які виконували операцію, під серйозну загрозу. І, відверто кажучи, кілька медіа вже мали витоки інформації про те, що це готується, але утрималися від публікацій саме з цієї причини, і ми вдячні їм за це, бо могли бути втрачені життя. Американські життя.
–Ви згадали обвинувальний акт щодо Мадуро, який детально описує його наркоторгівлю. У тій самій юрисдикції колишнього президента Гондурасу було засуджено за схожими звинуваченнями, але президент його помилував. Ось що сказав заступник голови Комітету з розвідки Сенату Марк Ворнер: «Не можна переконливо стверджувати, що звинувачення у наркоторгівлі в одному випадку вимагають вторгнення, а в іншому — видавати помилування».
-Президент має повноваження на помилування. Саме він разом із командою Білого дому переглядав матеріали справи і ухвалював ці рішення. Я переадресовую питання їм, бо я не беру участі в процесі помилувань і не можу це коментувати.
Президент учора пояснив, що вважав, що в тому конкретному випадку була несправедливість, і також зазначив, що партія, яка зараз виграла вибори в Гондурасі, просила про це. Я б послався на ці коментарі як на пояснення.
У випадку Мадуро все дуже просто. Цього чоловіка було обвинувачено. Ніхто нічого не робив, і він вважав, що йому нічого не загрожує і що це обвинувачення ніколи не буде реалізоване.
