Ще зовсім недавно, на початку вересня, президент Туреччини аісля візиту в Сочі був сповнений ейфорічної впевненості в тому, що його країна найближчим часом перетвориться на енергетичний хаб. Ось що він казав після перемовин з Путіним:
“Під час нашої зустрічі з паном Путіним ми обговорювали енергетичний сектор під окремими заголовками. Ми будемо реалізовувати різні проекти з передачі енергетичних продуктів до Європи та світу через нашу країну. Завдяки газовому центру, який буде створено в Туреччині, буде досягнуто прогресу як в питаннях передачі енергії, так і в питаннях ціноутворення. Ми сказали, що зробимо нашу країну енергетичним хабом, і ми надаємо для цього необхідну інфраструктуру та фізичні можливості. Завдяки нашим інвестиціям останніх років ми перетворимо нашу країну на важливу газову базу для регіональної географії. Ми крок за кроком наближаємося до нашої мети – зробити Туреччину центром регіону, а потім і світової енергетики. Успіхами, яких ми досягли в енергетичній дипломатії, ми довели, що жоден крок у Східному Середземномор’ї не може бути зроблений без Туреччини. Зараз ми перетворюємо нашу країну на енергетичний хаб з угодами в галузі природного газу. Ми сповнені рішучості підтримувати турецько-російські енергетичні відносини, які ми здійснюємо на взаємовигідній основі, в інтересах наших країн”.
Тепер виявляється, що намаганняї створити “газовий хаб” в Туреччині для заміщення втрачених Росією продажів до Європи стикається з затримками через розбіжності щодо того, хто повинен відповідати за нього.
Про це повідомили Reuters два джерела, знайомі з проектом.
Президент Росії Володимир Путін запропонував цю ідею в жовтні 2022 року, невдовзі після того, як вибухи пошкодили газопроводи “Північний потік”, що з’єднують Росію з Німеччиною через Балтійське море. Залишається незрозумілим, хто несе відповідальність за вибухи.
Джерело, знайоме з ситуацією, повідомило, що план створення газового хабу зіткнувся із затримками, оскільки Москва та Анкара сперечаються за контроль над ним.
“Існують управлінські проблеми, вони борються за те, хто повинен керувати хабом”, – сказало джерело на умовах анонімності, оскільки воно не було уповноважене спілкуватися зі ЗМІ.
Інше джерело, близьке до підконтрольного Кремлю газового гіганта “Газпром”, визнало, що існує “проблема” з питаннями управління.
Росія розглядає хаб як спосіб перенаправити свій газовий експорт зараз, коли європейські країни різко скоротили його купівлю. Вона сподівається продавати частину газу через Туреччину країнам, які не бажають купувати газ безпосередньо у Росії.
Наразі Москва постачає газ до Туреччини через газопроводи “Блакитний потік” і “Турецький потік” через Чорне море. Газ через “Турецький потік” також йде на подальший експорт до Південної та Східної Європи, включаючи Угорщину, Грецію, Боснію і Герцеговину, Румунію та Сербію.
Деякі західні столиці занепокоєні тим, що будь-який турецький газовий хаб, який включає російський газ, може дозволити Москві маскувати експорт, що перебуває під санкціями Заходу через її дії в Україні, змішуючи паливо з газом з інших джерел.
Туреччина є членом НАТО, але має добрі відносини з Росією, хоча ці відносини були напруженими через деякі питання, включаючи рішення Росії в липні вийти з угоди, укладеної за посередництва Туреччини, яка дозволила Україні експортувати зерно через Чорне море.
Наразі Туреччина імпортує майже весь свій газ і має розгалужену інфраструктуру імпорту скрапленого природного газу. Анкара вважає, що вона може використати свої існуючі та нові торговельні відносини, щоб стати газовим хабом.
У липні Путін заявив, що питання газового хабу залишається на порядку денному, і Росія хоче створити електронну платформу для продажу газу в Туреччині.
На зустрічі зі своїм турецьким колегою Тайіпом Ердоганом 4 вересня Путін заявив, що “Газпром” представив турецькій енергетичній компанії BOTAS дорожню карту створення хабу.
За його словами, йдеться про створення спільної робочої групи, розробку нормативно-правової бази, а також “схеми торгівлі та передачі купленого газу”.
Кремль заявив, що хаб є складним проектом, який потребує часу для реалізації. Його речник Дмитро Пєсков вперше заявив у лютому, що реалізація плану може затягнутися через руйнівний землетрус, який стався на південному сході Туреччини і в Сирії.
Туреччина просуває свій власний порядок денний з експорту газу: У серпні компанія BOTAS уклала угоду з угорською MVM про продаж близько 300 мільйонів кубометрів газу. Це перший випадок, коли Туреччина домовилася про експорт газу з не сусідньою країною, і це може свідчити про її бажання підвищити безпеку європейських енергопостачань.
Туреччина заявила, що до запропонованого хабу можна було б також включити Трансанатолійський газопровід (TANAP), яким азербайджанський природний газ постачається до турецького кордону.
Росія постачає трубопровідний газ до Європи переважно через Україну зі швидкістю понад 40 мільйонів кубометрів на добу, що становить менше половини обсягу, який вона продавала до Європейського Союзу цим маршрутом до початку конфлікту в Україні.
Кремль заявив, що газопровід “Турецький потік” не може замінити пропускну здатність пошкодженого “Північного потоку”.
У серпні “Газпром” поставив до Європейського Союзу через Україну і “Турецький потік” близько 2,84 млрд кубометрів газу, з яких 1,54 млрд кубометрів було поставлено через Туреччину і 1,3 млрд кубометрів – через Україну.
У 2022 році загальний експорт російського трубопровідного газу скоротився майже вдвічі – до 100,9 млрд кубометрів, що є найнижчим показником за весь пострадянський період.
Існуючий “Турецький потік” коштує $3,2 млрд, а так і не запущений газопровід “Північний потік-2” через Балтійське море – ще $11 млрд, які ділять між собою “Газпром” і його західні партнери.
Багато країн пообіцяли припинити або обмежити імпорт нафти і газу з Росії, щоб скоротити доходи Москви. У березні ЄС заявив, що скоротить імпорт газу з Росії на дві третини протягом року. Великобританія, яка імпортувала лише невеликі обсяги російського газу, повністю скоротила імпорт.
