Виноробство в Україні вбиває не тільки війна. Чому викорчовують виноградники


10:4424.05.2023

иноробна галузь України втратила майже половину насаджень внаслідок вторгнення рф. Та галузь вбиває навіть не це — безконтрольний імпорт і нерівні конкурентні умови змушують виноробів викорчовувати виноградники.

Яка підтримка потрібна українським виробникам вин та коньяків і чому імпорт — це не завжди свідчення якості, розповів “БізнесТелеграфу генеральний директор корпорації “Укрвинпром” Володимир Кучеренко.

– Через війну українське виноградарство переживає глибоку кризу. Чи потрібно його дотувати?

– Звісно, виноградарство потребує підтримки держави, на кшталт того ж Європейського союзу. Але під час війни просити державну допомогу під багаторічні насадження, мабуть, недоречно. Якщо поїхати на Одещину, можна побачити, як там продають бетонні стовпчики, бо люди викорчовують виноградники. Чому це відбувається? Податки на виноградники у нас перевершують всі розумні межі, тому їх і викорчовують. В реаліях війни виноградарство — справа для справжніх фанатиків, які дуже її люблять. Виноград — це не пшениця, яку посіяв і зібрав. Виноград закладається мінімум на 30 років. Потрібно продумати, за які кошти його обробляти протягом п’яти років, щоб зібрати перший врожай. А потім — де цей врожай реалізувати.

– То яка підтримка держави потрібна виноробам?

– Насамперед, виноробів і виноградарів слід включити у державну програму доступних кредитів “5-7-9”. Чому торговельні мережі мають доступ до цієї програми, а винороби не можуть скористатися нею? Кажу, як є — наш уряд дотує інші країни шляхом підтримки торговельних мереж. На отриману допомогу вони завозять імпорт, а наші виробники не в змозі конкурувати з європейськими, які отримують незбагненні для нас дотації від власних урядів та Єврокомісії.

– До речі, чи розв’язується проблема розрахунку торгових мереж з постачальниками? Вина займають чималі полиці в усіх супермаркетах.

– Розрахунки торгових мереж з виноробами не витримують жодної критики. По пів року виробники чекають, поки з ними розрахуються супермаркети. Чому й досі ми не гармонізуємо наше законодавство з директивою ЄС, яка регулює питання розрахунків між переробниками та мережами? Вона передбачає максимальний строк розрахунку — 60 днів.

– На полицях супермаркетів стало помітно більше дешевого іноземного вина і менше українського. Чи захищає уряд внутрішній ринок від імпорту?

– Укрвинпром виступив з ініціативою запровадити санкції щодо країн, які підтримують військову агресію росії проти України. Ми маємо встановити спецмито на ввезення продукції з Грузії та Вірменії. Для нас це вже принципове питання. Нам грузини [ЗРК] “Бук” не дали, нас залили своєю продукцією і паразитують повним ходом на нашому ринку. Тому ми звернулися до прем’єр-міністра та міністра агрополітики щодо встановлення спеціального мита на готову імпортовану винопродукцію з таких країн. Від усіх отримали згоду, але справа з місця не зрушила.

– Щодо Вірменії йдеться насамперед про коньяки?

– Ми наполягаємо на тому, щоб вірмени та грузини припинили вводити в оману споживачів України щодо назви продукції. Не має права ні Вірменія, ні Грузія іменувати свою продукцію “коньяк”. Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом, що вступила в дію 1 вересня 2017 року, передбачає взаємний захист певної кількості географічних зазначень (“ГЗ”), серед яких — “Коньяк” в Україні.

Використання назви ГЗ “Cognac”/”Коньяк” для продуктів, що походять з третіх країн і не відповідають технічним умовам виробництва коньяку, забороняється на території України з 1 листопада 2022 року.

– Раніше українське вино досить впевнено почувалося у низькому ціновому сегменті. Але тепер і звідти його витісняє іноземне вино. Внаслідок чого?

– Не може вино коштувати менше за кілограм винограду, пляшки, етикетки. Для цього є мінімальна роздрібна ціна. І у нас є виробники, які втомилися конкурувати з такою “продукцією” і пішли у дорожчі сегменти. У ціни нижче як 120-180 грн за пляшку вони більше не грають. Але тут треба зважати на те, що європейське вино дотується. І вони можуть нам запропонувати низьку ціну на продукцію, нижчу від вартості 1 кг винограду. Їх підтримують власні уряди та Єврокомісія. І ми тут не в рівних конкурентних умовах.

– Низькі ціни на іноземне вино на полицях не означають їхньої низької якості?

– Візьмемо приклад — Fragolino. На контретикетці зазначено: напій на основі вина. Ви читаєте цінник, а на ньому написано: вино ігристе. А Fragolino походить від fragola — суниця. Вона є лише в одному сорті винограду — “ізабелла”, який в Європі не вирощують. А об’єм імпорту Fragolino перевищує весь об’єм справжніх ігристих вин України.

– Чому так сталося?

– Пам’ятаєте, як колись всі купували маргарин Rama. Вважали, якщо продукт жовтий, то він корисний. Сталося тому, що людські рецептори дуже легко обманути. Іноземне, смачненьке, почитали, що ігристе. Ціна доступна. Оскільки подається як напій з вина, то податки не сплачуються з нього. Хто виграє від того? Держава чи споживач? Програють обоє.

– Реально, щоб в Італії продавався такий напій?

– Вони можуть пропонувати його італійцям. Але в Італії напишуть, що це не вино ігристе, а як є — напій на основі вина.

– Чому в такому разі українське вино потрапило під недавню скандальну заборону на постачання до країн ЄС?

– Кожен бізнес хоче розвиватись. Європейському розвиватись в Україні допомагають наші торговельні мережі. А конкуренція з боку українських виробників Євросоюзу не потрібна.

– При цьому український ринок від імпорту ніяк не захищений? Український споживач захищений у цьому плані?

– Імпорт виноробної продукції в Україну наразі неконтрольований. На жаль, його не перевіряє майже ніхто. До нас везуть все, що тільки можна, з усіх країн світу. Ми нагадуємо таку діру, куди можна імпортувати будь-що. Ми спільно з Держпродспоживслужбою за участю представників АМКУ, ДПС, Мінагрополітики, Мінекономіки та Асоціації сомельє України проводимо засідання дегустаційної комісії.

Як правило, учасники випробовують зразки виноробної продукції українського та імпортного походжень, закуплених у торговельних мережах України. Це безпрецедентні дегустаційні заходи для вітчизняного ринку вина. Як показали результати засідань, 30% виноробної продукції імпортного походження та 90% імпортних напоїв на основі вина мають порушення. Як правило, імпортовані в Україну винні напої виготовлені з води, вина та полуничного або суничного ароматизаторів. Натомість українські підприємства виробляють напої з яблучної та виноградної сировини з додаванням екстрактів суниці. Такі напої незрівнянно кращі за якістю, аніж імпортні.

– Чи влаштовує виноробів нинішній рівень співпраці з урядом?

– На жаль, нове законодавство практично не узгоджується з галузевими організаціями, а є роботою певних лобістських груп, які пропонують ініціативи під прикриттям євроінтеграції. Євроінтеграція не означає здачу українських інтересів. Це відстоювання своїх традицій і збереження індустрії, а не перетворення її лише на об’єкт туризму.

Сьогодні для виноробів, мабуть, страшніші часи, аніж за часів сухого закону Горбачова, коли викорчовували виноградники в Криму. Тоді багато виноградників пішло “під ніж”. А сьогодні ми маємо багато законопроєктів, які суперечать один одному. З одного боку кажемо про підтримку крафтовиків, з другого — це погано узгоджується з європейським законодавством. Є законопроєкт прем’єр-міністра, але в ньому багато аспектів, які матимуть сумні наслідки для галузі.



© Inshe.tv

Share Button
TwitterFacebookGoogle PlusYoutube