Попри вражаючі успіхи України на полі битви, вісім місяців війни лишили дуже тяжкий відбиток на її фізичному, фінансовому і економічному стані. Мільйони біженців покинули країну. Український ВВП скоротився майже на третину. А уряд, чий бюджет з’їдає війна, працює з місячним дефіцитом бюджету на рівні 4 мільярдів додарів чи й більше.
Завдяки західним грантам Київ все ще може проводити хоч якісь виплати вчителям, пенсіонерам і мільйонам інших громадян. Навіть якщо Росія виведе свої війська зараз, Україна ще багато років буде страждати від наслідків війни, – пише Washington Post в редакційній статті, передає Zn.ua.
Ще до того, як Владімір Путін почав масово обстрілювати ракетами українські електростанції і інші об’єкти, ціна відбудови інфраструктури країни вже оцінювалася в 200 мільярдів доларів. Таку суму назвали в Київській школі економіки. І це лише мала частина від тих руйнувань, які Москва створила своїми ударами без розбору. Відбудова країни, яка належить до найбільших у Європі за територією і кількістю населення, триватиме ціле покоління.
«Не кожного дня доводиться відбудовувати цілу країну», – сказав колишній заступник голови Нацбанку України Владислав Рашкован, який обіймає посаду в правлінні МВФ.
За оцінками деяких економістів, повоєнне відновлення України – це питання на трильйон доларів. Хто за це заплатить? Washington Post пише, що США і Європі, а також міжнародним банкам і інститутам розвитку потрібно очолити процес і розподілити ролі. Щоб Україна досягла успіху, її потрібно реформувати і переосмислити як життєздатний кандидат на вступ в ЄС.
У свою чергу, союз зможе використати свої важелі впливу, щоб добитися втілення цих реформ. Це означає, що реконструкція України буде залежати не лише від грошей і бетону, хоча їх теж потрібно героїчна кількість. Зрештою, доля країни буде заснована на зміні мислення і управління в країні, яка заробила гірку славу через олігархів і ендемічну корупцію. Навіть до того, як гармати замовкнуть, Україні потрібно запустити тривалий, залізний, прозорий проект трансформації міністерств, ринків, судів, бізнесу і інститутів, щоб покращити їх до стандартів вільного ринку і демократії.
Звісно ж, легше сказати, ніж зробити. Довоєнна Україна прагнула приєднатися до ЄС так само, як учень-трієчник прагне вступити у престижний університет з Ліги плюща. Організація Transparency International визнавала Україну третьою найбільш корумпованою країною Європи, поступаючись лише Росії і Азербайджану. Коли одного з адвокатів реформ в Україні запитали, як корупція почувається після місяців війни, сухо відповів: «Добре, що зараз немає грошей».
Президент Володимир Зеленський був справедливо прославлений як лідер воєнних часів. Але в перші три роки своєї роботи на посаді він був неефективним у боротьбі з хабарництвом, хоча саме завдяки обіцянці розгорнорнути таку боротьбу його і обрали. Його другий прем’єр-міністр, якого усунули з посади в 2020 році, сказав, що Зеленський звільнив його, тому що антикорупційні зусилля уряду загрожували багатіям, наближеним до президента. Сотні мільйонів доларів з державних коштів і іноземної допомоги розкрадали олігархи впродовж останніх років. За згодою уряду ці олігархи використовували кілька тисяч державних компаній в якості особистих банкоматів.
Реформи потрібно почати навіть тоді, коли доводиться відновлювати і докладати гуманітарних зусиль в містах, з яких були виведені російські війська. Вони ключ не лише до довгого шляху, який Україні доведеться пройти, перш ніж приєднатися до ЄС. Це також сигнал західним урядам і міжнародним інститутам, що їхні долари не будуть розкрадені олігархами і клептократами.
Україна розгорнула вражаючий процес планування відбудови. Тисячі чиновників і численні робочі групи розробляють плани з відбудови житлових будинків, доріг, транспортних вузлів, заводів, веж зв’язку, систем водопостачання і каналізації. Міжнародна увага до довгострокових потреб України повинна теж у відповідь посилитись, навіть якщо Заходу доводиться просто зараз надсилати гроші, зброю і матеріали, щоб допомогти в обороні від Росії. Західні лідери не можуть стояти осторонь процесу визначення, хто буде проводити нагляд і координувати сотні мільярдів доларів, які знадобляться з часом. Серед потенційних кандидатів на цю роль – G7, Світовий банк, ЄБРР і сам ЄС. Когось доведеться зробити головним і досить скоро. Берлін – хороше місце, щоб підняти це питання, адже в німецькій столиці у вівторок пройде конференція, присвячена відбудові України.
Водночас, Україні варто усвідомити, що західна допомога буде жорстко обумовлена. І цунамі грантів і дешевих позик, яке чекають чиновники в Києві, буде наростати поступово. Деяких українців це розчарує. Але така реальність, зважаючи на політичний і економічний тиск, під яким опинилися самі країни-донори, яким доводиться мати справу з енергетичною інфляцією, націоналізмом і втомою від війни. Обіцянки, які стосувалися відбудови Афганістану, не досягли тих масштабів, на які сподівалися в ООН. ЄС теж на початку року обіцяв Україні 9 мільярдів доларів, щоб допомогти закрити місячний дефіцит бюджету. Але досі союз перерахував лише частину цих грошей.
Звісно ж, Україна хоче, щоб програма відбудови була профінансована за рахунок російських активів, заморожених на Заході. Зокрема, це стосується 300 мільярдів доларів на західних рахунках російського Центробанку. Це справедливо, тому що Москва повинна заплатити репарації. Однак, юридичні, фінансові і політичні перешкоди ще треба подолати. Навіть якщо деякі російські активи вдасться вилучити і скерувати на відбудову України, на це підуть роки. Потрібні й інші кроки, які будуть зроблені швидше.
Захід вже відправляє великі пакети допомоги, щоб вирішити нагальні проблеми за межами лінії фронту. В серпні Держдепартамент оголосив про виділення 89 мільйонів доларів гранту, який допоможе ліквідувати сотні тисяч російських мін. Ще однією важливою ініціативою стало б створення страхового фонду за підтримки міжнародних фінансових інститутів, щоб заохотити інвестиції з приватного сектору. Без цього компанії навряд чи зможуть застрахувати проекти, які вони розглядають в Україні. Корпорації зазвичай рухаються швидше, ніж міжнародні донори. Вони ключ до побудови багатства у повоєнній Україні.
