Ввечері 4 жовтня стало відомо, що голова Національного банку Кирило Шевченко подав заяву про відставку. Рішення виявилося несподіваним для багатьох українців: як тих, хто обіймає високі посади у владі, так і тих, хто з острахом думає про купівельну спроможність своєї зарплати, пише ЕП.
“В силу причин, пов’язаних зі здоров’ям, які я не можу надалі ігнорувати, прийняв для себе складне рішення. Я залишаю посаду Голови Національного банку України”, – написав Шевченко у вівторок ввечері.
Проблеми зі здоров’ям не заведено виносити на широкий загал, тому про можливу відставку Шевченка з посади голови Нацбанку майже нічого не свідчило. Особливо зважаючи на те, що у свої 49 років він захоплюється альпінізмом та кайтсерфінгом – доволі екстремальними видами спорту.
Ймовірно давалася в знаки робота у стресових умовах. Навесні 2021 року співрозмовники ЕП, наближені до керівництва НБУ, повідомляли, що після однієї з нарад в Офісі президента у Шевченка сталася гіпертонічна криза. Сталося це на тлі тодішніх невдач у переговорах з МВФ, а також скандалу всередині правління Нацбанку.
Також посадовець часто їздив на лікування за кордон та пропускав важливі засідання правління НБУ. Не було Шевченка й під час останнього засідання з питань монетарної політики та прес-конференції за його підсумками.
Співрозмовники ЕП у банківській сфері зазначають, що голова Нацбанку і наразі перебуває за кордоном. ЕП наразі не вдалося офіційно підтвердити чи спростувати це.
Пішов у відставку чи звільнили
Проблеми зі здоров’ям могли стати формальним приводом для звільнення. Напередодні публічного оголошення про відставку Шевченка ЕП стало відомо, що насправді його фактично звільнили з посади голови НБУ. Відповідне рішення ухвалили в Офісі президента.
“Кирила Шевченка сьогодні усунуть. Рішення прийнято”, – повідомив співрозмовник ЕП за кілька годин до того, як голова НБУ опублікував повідомлення про добровільну відставку.
Відповідно до закону президент може звільнити голову Нацбанку виключно з наступних причин:
- набуття ним громадянства іншої країни;
- надання неправдивої інформації під час призначення на посаду;
- невиконання своїх обов’язків протягом більш ніж 4-х місяців;
- неподання декларації про зустрічі з олігархами.
На практиці, жодна з цих підстав не виконувалася, тому єдиним способом звільнення Шевченка могла бути лише його заява за власним бажанням.
А “переконати” написати таку заяву, наголошує один з парламентарів “Слуги народу”, мала б кримінальна справа Національного антикорупційного бюро, розслідування якої наблизилося до фінішної прямої одразу після призначення в липні нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Справа стосується виведення з державного Укргазбанку мільйонів гривень на підставних осіб, які ніби то мали залучати до банку нових вкладників. Розслідування правоохоронців стосується якраз того періоду, коли банком керував Шевченко.
Чому головою НБУ були незадовлені у Зеленського?
Невдоволення роботою голови Національного банку накопичувалося у кабінетах на Банковій з початку 2021 року, якщо не раніше. Під час великої війни колишні проблеми загострилися ще й на тлі ідеологічного протистояння НБУ з Міністерством фінансів.
Невиправдані очікування. Розчарування у Шевченку прийшло до влади у перший же рік його перебування у кріслі голови НБУ. Зрештою, переконати президента призначити саме його головою Нацбанку у 2020 році допомогли запевняння самого Шевченка, що він зможе схилити МВФ до співпраці з Україною.
“Шевченко переконував Офіс президента у тому, що він має зв’язки з МВФ і зможе домогтися відновлення співпраці та отримання Україною нових траншів”, – ділилися з ЕП співрозмовники у самому НБУ.
Однак, попри очікування як Офісу президента, так і самого Шевченка, МВФ не поспішав виділяти гроші. Ба більше, саме зміна керівника ключового фінансового регулятора і стала причиною всіх затримок у переговорах про надходження коштів Україні: МВФ знадобилися довгі місяці на те, аби “придивитися” до нового голови НБУ та переконатися, що з ним можна працювати.
Без коштів МВФ владі було складно реалізовувати масштабні інфраструктурні проєкти, зокрема “Велике будівництво”. І хоча зараз це здається проблемою з “минулого життя”, проте розчарування у кандидатурі голови Нацбанку на початках могло зіграти свою роль в остаточному рішенні звільнити його з посади.
Скандали. Не допомагали переговорам з міжнародними кредиторами й події, які відбувалися всередині самого НБУ після призначення Шевченка. Адже перші рішення, які той ухвалив на своїй посаді, стосувалися виключно кадрових перестановок. Впродовж кількох місяців після його призначення на посаду один за одним Нацбанк залишали керівники ключових департаментів.
Деякі з них відбувалися доволі гучно. Зокрема, зі скандалом та звинуваченнями у некомпетентності нового керівництва НБУ пішов голова департаменту банківського ліцензування Олександр Бевз. Його рішення підтримали й інші керівники цього департаменту, а також голова департаменту фінансової стабільності Віталій Ваврищук.
Радикальні зміни відбувалися й у самому керівництві НБУ. З правління Нацбанку пішли Олег Чурій, Сергій Холод та Роман Борисенко. Двом останнім членам правління зі “старої” команди, – Катерині Рожковій та Дмитру Сологубу – Рада Національного банку оголосила догани.
Зрештою, термін перебування Сологуба на своїй посаді у липні 2021 року добіг кінця, а протистояння між Шевченком та Рожковою вийшло у публічний простір. У якийсь момент у ситуацію довелося втрутитися Офісу президента, аби розборонити ворогуючі сторони. Ймовірно, це також могло лишити свій слід на репутації очільника Нацбанку.
Щоправда, після 24 лютого від протистояння у правлінні НБУ не лишилося сліду. На щастя, усій команді регулятора вдалося об’єднатися для протидії викликам, що загрожували колапсом економіки.
Некомандний гравець. Як вказувалось вище інформація про ймовірну зміну голови НБУ з’явилася у публічному просторі ще восени 2021 року. Але тоді чутки, які ширилися на банківському ринку, так і залишилися чутками. Достойної заміни Шевченку в Офісі президента не мали, а сама зміна голови фінансового регулятора завжди була “не на часі”.
Співрозмовники ЕП, наближені до НБУ та Офісу президента, тоді говорили, що Шевченка можуть звільнити, бо він “веде свою власну гру” і взагалі є “некомандним гравцем”.
Ймовірно, у владі очікували, що призначений за часів Зеленського голова НБУ буде не лише досягати результатів у переговорах з МВФ, але й проводитиме “зрозумілу” владі монетарну політику: знижуватиме ставки для запуску кредитних програм або ж девальвуватиме гривню для виконання доходів бюджету.
Натомість Шевченко залишався самостійною фігурою. Після його призначення валютна, монетарна та наглядова політики Нацбанку практично не зазнали змін. Центральний банк залишався політично незалежним, як це й передбачено законодавством.
Ідеологічне протистояння. “Некомандність” Шевченка проявилася й після початку великої війни, щоправда, далеко не одразу.
Одразу після початку повномасштабного вторгнення Нацбанк зробив все аби запобігти колапсу банківської системи та валютній паніці і навіть пішов на поступки уряду увімкнувши “друкарський верстат”.
Рішення про фінансування видатків бюджету за допомогою грошової емісії було безальтернативним. Це розуміли й у самому НБУ та погоджувалися позичати кошти уряду для фінансування критичних видатків.
Але з часом апетити Міністерства фінансів лише зростали, а надрукована гривня, яка зрештою опинялася на валютному ринку, “спалювала” міжнародні резерви, загрожуючи фінансовій стабільності.
Вже у травні Нацбанк почав обережно говорити про необхідність переходу до ринкових запозичень. У червні НБУ підвищив облікову ставку з 10% до 25%, аби стимулювати уряд підвищувати ставки за ОВДП. Після цього у регуляторі неодноразово виходили з відкритими закликами підвищувати ставки, аби зменшити залежність держави від “друкарського верстата”.
В уряді ці заклики переважно ігнорували. Міністр фінансів Сергій Марченко відкрито називав ОВДП не інвестиційним інструментом, а способом фінансової допомоги країні в умовах війни.
Ставки за ОВДП залишаються на рівні 12-16%, при тому, що комерційні банки готові у них інвестувати за дохідності на рівні 25-27%.
Останньою краплею у протистоянні двох ідеологій стало оголошення Нацбанком рішення продавати придбані в уряду ОВДП на вторинному ринку. Такі облігації НБУ були б набагато привабливішими, аніж ті, які уряд випускає на первинному ринку і фактично вбили б можливості держави покривати дефіцит бюджету ринковими методами.
Чим запам’ятався Шевченко?
Окрім гучних скандалів щодо звільнень та відставок всередині НБУ, Шевченко запам’ятається як голова центрального банку, який ефективно долав наслідки криз.
У кріслі голови Нацбанку він просидів понад два з семи років, які відводить закон. На цей час випали чи не найбільші виклики для економіки країни за всі роки незалежності: пандемія та велика війна.
“З перших днів в НБУ я був передусім антикризовим менеджером – і виконав свою місію: забезпечив безперебійну роботу фінансової системи в надскладний час повномасштабної війни”, – відзначив Шевченко у повідомленні щодо відставки.
Ще до широкомасштабного вторгнення НБУ розробив алгоритми дій на випадок війни. Вже 24 лютого Нацбанк зафіксував курс долара та запровадив жорсткі валютні обмеження й обмеження на зняття готівки. Попри тимчасову паніку, ці рішення дозволили забезпечити безперебійну роботу банківської системи, системи переказів коштів та електронних розрахунків.
За 7 місяців війни НБУ зумів не допустити більш масштабного знецінення гривні, зберіг міжнародні резерви на рівні понад 25 млрд дол, а також втримав інфляцію на нижчому рівні, ніж у деяких країнах східноєвропейського регіону, у яких немає війни.
Банківська система пройшла перші пів року великої війни майже без втрат. У перші ж дні вторгнення росіян НБУ вивів з ринку “дочки” російських держбанків. Через неплатоспроможність з банківського ринку пішло лише дві установи: “Мегабанк” та банк “Січ”. Обидва мали відносно невеликі активи та незначну частку на ринку.
Разом із підтримкою фінансової стабільності, НБУ підтримував і бюджет, друкуючи гривні для потреб уряду. Починаючи з 24 лютого регулятор профінансував державні видатки на суму 315 млрд грн. У травні-червні фінансування видатків Нацбанком було чи не найбільшим джерелом покриття “діри” у бюджеті, розміром понад 5 млрд дол на місяць.
Хто наступний голова НБУ
Місце Шевченка могли обійняти Владислав Рашкован, Тимофій Милованов, Катерина Рожкова або екс-голова “Райффайзен банку” Володимир Лавренчук. Саме ці прізвища обговорювали останній рік співрозмовники ЕП у банківських колах.
Однак найімовірніше, що посада голови НБУ дістанеться колишньому голові правління Ощадбанку Андрію Пишному. Цю інформацію ЕП підтвердили не пов’язані між собою співрозмовники, наближені до Офісу президента, уряду та профільного комітету парламенту.
У Пишного 16 років стажу в банківській системі. На час його керування припали найбільш значущі зміни в Ощадбанку і виведення фінустанови на стабільно прибуткову діяльність. Також на час його роботи в банку припала одна з найбільш гучних перемог України в міжнародному арбітражі з Росією – щодо активів Ощадбанку в Криму на суму 1,3 млрд доларів. 
ДЖЕРЕЛО: FACEBOOK АНДРІЯ ПИШНОГО
Призначення Пишного логічне ще й тому, що його кандидатура чи не найбільше підходить Банковій. Останнім часом він тісно співпрацює з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком, зокрема в межах міжнародної санкційної групи “Єрмака-Макфола”.
Пишний та Єрмак знайомі давно. У 2016 році вони разом заснували громадську організацію “Відчуй”, котра допомагає людям з вадами слуху. Крім них, засновником цієї організації є засновниця та волонтер фонду “Таблеточки” Ольга Кудиненко, а її першим керівником була волонтерка Тата Кеплер.
У 2010-му році Єрмак був довіреною особою Арсенія Яценюка на 216 окрузі в Києві під час виборів президента. Андрій Пишний – давній політичний соратник Яценюка: вони разом працювали над політичним проєктом “Фронт Змін”. На парламентських виборах 2012 року Пишний став заступником керівника штабу “Батьківщини”, а в грудні – лідером “групи Яценюка” у фракції “Батьківщини”.
За даними ЕП, кандидатура Пишного розглядалася у якості можливої заміни Шевченку ще раніше. Джерела в уряді називали його також серед можливих кандидатів на посаду голови “Укрексімбанку” після торішнього скандалу з Євгеном Мецгером.
Ймовірно, що така кадрова зміна могла відбутися ще раніше, якби Росія не почала широкомасштабне вторгнення. Велика війна відклала плани ОП замінити голову ключового фінансового регулятора, але не змінила їх.
“Якщо Пишний очолить Нацбанк, то з погляду повоєнного відновлення України – це гарантована незалежність від української влади майбутнього, ще не створеного фонду відновлення України, хоч би як він називався”, – іронізує один із співрозмовників в банківських колах.
За його словами, Пишного після його каденції в Ощадбанку “не люблять” міжнародні фінансові інституції. “Причин багато, але вони не дуже важливі в цьому контексті (щодо призначення голови НБУ, ЕП)”, – додає він.
Які виклики постануть перед НБУ?
Хто б не став новим керівником НБУ, він ризикує очолити Національний банк у дуже скрутні для економіки часи. Чи не найбільшим викликом для нього буде забезпечення фінансової стабільності. А ризики для неї останнім часом зростають.
Так, готівковий курс іноземної валюти постійно коливається на тлі ескалації ситуації на полі бою. Зростання різниці між готівковим та офіційним курсами ризикує знову повернути “картковий туризм”.
Високі обсяги імпорту та зловживання схемами з обходу валютних обмежень вже зараз створюють тиск на міжнародні резерви України. Обсяги продажу валюти Нацбанком останніми тижнями суттєво зросли: з 200-400 млн дол у серпні до 867 млн дол наприкінці вересня.
Для збереження резервів Нацбанку необхідно або застосовувати нові адміністративні обмеження, або ще раз підвищувати офіційний курс долара.
Другий виклик – висока інфляція, яку попереднє керівництво Нацбанку намагалося подолати традиційними методами монетарної політики. Зрештою, такі намагання вперлися у небажання Мінфіну підвищувати ставки за облігаціями, про що йшлося вище.
Рішення про зміну голови НБУ відбувається якраз у той час, коли політичне керівництво держави вирішило синхронізувати санкційні списки України з відповідними списками країн Заходу. Такі дії можуть зачепити один із системних банків України – “Альфа-банк” підсанкційних російських олігархів Михайла Фрідмана та Пьотра Авена.
Ймовірно, на цей банк очікує націоналізація. Разом із розширенням санкцій РНБО у парламенті з’явився законопроєкт про особливості націоналізації системних банків в умовах війни.
Також на плечі нового керівника НБУ ляже важкий тягар перемовин з МВФ. Напередодні Фонд оголосив про виділення Україні 1,3 млрд дол екстреного фінансування. Однак державі критично важливо домовитися про довгострокову програму МВФ для того, аби мати можливість фінансувати видатки 2023 року.
Минулого разу, коли в Україні змінювався голова Нацбанку, співпраця з МВФ стала на паузу на півтора року. Причиною тоді стала саме гучна заява колишнього голови НБУ Якова Смолія про політичний тиск.
Цього разу відставка голови НБУ відбувається без гучних заяв та в умовах, коли Захід витрачає мільярди доларів на підтримку України в умовах війни. Тож дуже ймовірно, що руйнівних наслідків для співпраці з міжнародними партнерами кадрова заміна не завдасть.
Набагато страшнішими для фінансової стабільності можуть бути наслідки від втрати незалежності НБУ. У разі, якщо Нацбанк перетвориться на інструмент для друку гривні, то відновлювати довіру до національної валюти доведеться протягом довгих років.
