Через повномасштабну війну 15-20% науковців припинили займатися дослідженнями в Україні, із них 8% виїхало за кордон, повідомив заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов, пише Iнтерфакс.
“Треба розрізняти дві великі групи дослідників, які на сьогодні можна виокремити в Україні: це наукові працівники, які працюють в академічному середовищі, і науково-педагогічні працівники, які працюють в університетах. Якщо брати першу групу, то це орієнтовно 25 тис. осіб, а разом із науково-педагогічними працівниками – приблизно до 80 тис. дослідників, які здійснюють наукову діяльність”, – сказав Курбатов в ексклюзивному інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”, відповідаючи на запитання, яка кількість науковців сьогодні працює в Україні.
Що стосується порівняння цієї кількості із іншими країнами, то за словами заступника міністра, Україна належить до країн із найменшою кількістю дослідників на тисячу населення.
“Зниження цього показника тривало з 90-х років до початку повномасштабної війни. Наразі ми дещо стабілізувалися, однак над цим потрібно працювати. Я переконаний, що перебудова економіки України на економіку доданої вартості змінить цю ситуацію”, – додав він.
На уточнююче запитання, яким чином вдалося стабілізувати ситуацію зі скороченням кількості науковців, Курбатов розповів, що серед чинників: зміна погляду економіки та бізнесу на дослідників, особливо у мілітарній сфері, так як з’явилося багато компаній, яким стала потрібна наука та відповідні дослідження; а також запровадження 100% бронювання для осіб, які мають науковий ступінь і працюють у науці та вищій школі.
Також заступник міністра констатував, що повномасштабна війна відчутно вплинула на кількість дослідників в Україні.
“Війна загалом вплинула на чисельність населення України. Ми моніторимо цю ситуацію і можемо орієнтовно говорити про 15-20% людей, які припинили займатися дослідженнями в Україні. З них близько 8% – це ті, хто виїхав, а інші змінили професію. Це суттєві втрати. Водночас я завжди наголошую, що 80-85% учених усе одно залишаються і працюють в Україні, попри всі умови, які, безумовно, не сприяють цій діяльності”, – сказав Курбатов.
Серед іншого, заступник міністра зазначив, що поки що в Україні зберігається тенденція до старіння науки, зокрема, віковий баланс розподілений таким чином: найбільшою є група віком від 40 до 60 років, за нею йде група 60+, а найменшою є група до 40 років.
“Якщо населення в цілому старіє, то, очевидно, всі сектори, зокрема й науковий, також не молодшають. Водночас ми вже робимо кроки для того, щоб більше молоді обирало науку. Зокрема, вже цього року ми запускаємо великий пілотний проєкт – проєктну аспірантуру. У його межах суттєво збільшуємо аспірантські стипендії, вперше передбачаємо фінансування дисертаційних досліджень (на матеріали, відрядження та реактиви), забезпечуємо зацікавленість наукового керівника, а також формуємо тематику досліджень відповідно до потреб країни”, – розповів він.
Що стосується гендерного балансу в українській науці, Курбатов зазначив, що все досить рівномірно.
“Насправді, це є критерієм євроінтеграції: ми моніторимо ситуацію і маємо прагнути до балансу 50%. Очевидно, що тут потрібно враховувати різні фактори, адже існують різні сфери. Наприклад, зараз важче знайти дівчат у фізичну лабораторію та важче знайти хлопців у гуманітарну. Так склалося, хоча ці баланси поступово вирівнюються. До речі, у великих класичних університетах співвідношення майже 50 на 50. Насправді дівчата досягають значних успіхів у науці загалом і в точних науках зокрема, тому я тут не бачу великої проблеми”, – розповів заступник міністра.
В той же час, він зазначив, що з гендерним балансом в керівному складі проблема глибша, і тут є відставання.
