Віктор Фьодоров, керівник місцевої філії автодору із Снігурівки на Миколаївщині залишався в місті у найтемніші дні окупації. Він не сховався, не виїхав, не скорився, допомагав рятуватися іншим. А, коли окупанти прийшли за ним, сказав: «Я на своїй землі. А ти — окупант. І ти підеш».
Ось що він розповів про ті темні часи.
Коли в березні 2022-го російські війська зайшли в Снігурівку трьома колонами, місто ніби зупинилося.
Із понад 12 тисяч людей лишилось менше трьох з половиною.
Робота підприємств — паралізована. Виїзди — заблоковані. Молодь — у підвалах, викрадена та покалічена. Сусіди — мовчазні, налякані, здебільшого незнайомі одне одному.
Але саме в цей час починає працювати інша, тиха мережа. Люди, які рятують інших. Ховають хлопців. Передають координати. Дістають трофейну техніку й вивозять її на підконтрольну територію.
Віктор Фьодоров — серед них. Разом зі своєю командою він не просто допомагав — він організував рятувальні операції в тилу ворога.
Історія Віктора Фьодорова увійшла в спільний спецпроєкт «Герої Спротиву» УП, ГО «Робимо» та Центру національного спротиву.
