Чи може Володимир Зеленський після відставки Єрмака знову призначити Валерія Залужного Головкомом? Це був би дуже нестандартний та результативний хід – у багатьох напрямках одразу.
Вчора Валерій Залужний розмістив у своєму Фейсбуці фото з коротким підписом – “Вдома найкраще”.
Пост зібрав 20 тис. лайків, 95 коментарів і більше 300 перепостів.
Що Залужний робить вдома, найкраще йому просто так, чи тому що повертається в Україну – не зрозуміло. Та й, мабуть, це питання не викликало б такого ажіотажу, якби не 2 події напередодні.
Перша – це його стаття – Залужний висловився про політику і війну, реальність і очікування, яка була опублікована 30 листопада. І друге – це відставка Єрмака. В принципі, що з цих подій перше, а що друге – не дуже й важливо, важливо те, що вони відбулися, результатом чого вони є і до яких результатів можуть привести.
Отже дуже коротко про обидві події.
Залужний – за чи проти Зеленського
Стаття Залужного цього разу стосувалася не тільки військової науки, а й варіантів завершення війни і гарантій безпеки для України. В принципі, те, що Залужному подобається читати лекції, надиктовувати мемуари і просувати військову науку, було зрозумілим і до того. Залужним в Україні політики і політологи звикли кидатися і гратися як вартісним м’ячем між воротами Зеленського і Порошенко, бо від нього залежить переможний гол. Це і так, і ні. Так – тому що у нього найвищий президентський рейтинг в Україні – після Зеленського або поруч з ним, в залежності від того, як коливається рейтинг Зеленського. А ні – тому що сам Залужний про свої президентські амбіції дізнався зі сторони, вони були привнесенні в його розуміння свого майбутнього і якщо не нав’язані, то досить уміло інтегровані. Але і досі не прижилися настільки, щоб стати невід’ємною частиною його єства. Це той випадок, коли близьке й не дуже оточення переконує і штовхає у страшну для неполітичної людини невідомість, а варіант залишитися вже створеним і сприйнятим суспільством міфом Переможця, якого усунули на піку слави, все ще здається найкращим.
Будемо чесними: президентство Залужного – не його власний проєкт. У славетного Главкома на це не було ні грошей, ні амбіцій. Для чого це потрібно Порошенку? Нібито для того, щоб за “свого президента” у оновленій парламентсько-президентській моделі сісти у крісло прем’єра, який буде вирішувати все. Цей Федорович може здаватися безконфліктним і в майбутньому політично залежним, але якщо зважити на все, що було ним сказано (і написано) за ці роки, можемо зробити висновки, що Залужний у разі незгоди чи окремої думки, яку він не може реалізувати відкрито, здатний тихо і не привертаючи уваги “косити своє”.
Але повернімося до статті. Навряд чи її можна вважати політичною платформою, але політична складова в ній дійсно є. І тут, знову ж таки, існує дві точки зору на те, для чого вона і кому вигідна. Я схиляюся до думки політолога Олега Саакяна, який цілком слушно вважає, що вона спрямована не проти Зеленського, а на його підтримку. Мотивація така: якщо захід вважає Зеленського жорстким і непоступливим переговірником, який блокує мирний процес завищеними вимогами, то Залужний продемонстрував, що він – “ще гірший”. Тобто, “якщо ви думаєте, що не буде Зеленського, вам буде легше, – то не буде, бо якщо не буде Зеленського – буду я” (за сьогоднішніми рейтингами). А Залужний, нагадаємо, гарантіями безпеки для України бачить вступ України в НАТО, іноземні війська на нашій території, ядерну зброю на нашій території і – розвал Росії як імперії. Українське суспільство плескає в долоні.
На Заході цей хід Залужного помітили, і якщо не схопилися за голову, то близько до цього – так, Сенатор Грем назвав нереалістичними названі Залужним гарантії безпеки. Що і треба було донести.
Чи вдасться все звалити на Єрмака
Тепер до відставки Єрмака, яка відбулася за 2 дні до публікації цієї статті. Вже зараз зрозуміло, що не Єрмак її ініціатором був, хоча йому дали зберегти лице і “піти самому”. Але наші і не наші голоси твердять – це виявилося для нього повною несподіванкою, приголомшливою і абсурдною, з істеричним “не захистили” і “йду на фронт”, бо він був впевнений, що так не буває.
Буває. Буває і так, що людина, яка впевнена, що діє на благо, починає відхилятися від курсу через магніти на компасі або свої внутрішні, і беніфіциаром блага стає вже щось інше. Врешті, й сконцентрована в руках влада (за відсутності юридичних повноважень), яку сприймають, як належне, здатна викривити і підготовлену до такої ролі свідомість. Як кажуть, останньою краплею терпіння Зеленського стала нібито вимога Єрмака звільнити Малюка через те, що той не прорахував Міндіч-гейту, не запобіг йому, не зупинив у зародку, не захистив від халепи.
Малюк і СБУ у світовому рейтингу спецслужб зараз в ТОПі, Зеленський йому, наскільки відомо, цілковито довіряє. До того Зеленський прикривав очі на намагання Єрмака прибрати Буданова. Знав про конфлікт, але втручався. Хоча, як пишуть, Буданов “борг” повернув – наполегливо рекомендував Зеленському звільнити Єрмака після Мідіч-гейту.
Силовики зараз починають відігравати більш значущу роль – вони представлені у переговірному процесі, у групу української делегації був включений Буданов, але до Маямі не долетів – нібито у нього були більш важливі справи. У Штатах, переговірні, але не в клубі Віткоффа? А якщо ні, то де він був, і яке більш важливе доручення виконував, можемо тільки гадати.
У Зеленського не так багато людей з майже необмеженими можливостями виконання найскладніших доручень державного рівня. І розкидатися такими людьми він точно не може. До того ж подейкували, що літній фінт щодо САП-НАБУ з картонно-протестними наслідками – теж “заслуга” Єрмака, який заодно ще й витер ноги об парламентську фракцію, яка й до цього вже давно не відчувала себе білою пухнастою.
В жодному разі не хочу “валити все на Єрмака”, навіть якщо у президентському оточенні на це і розраховують. Він взяв на себе стільки, бо йому дали і дозволили – під гарантії президента, а не самому по собі.
У Зеленського ще до війни був привід зрозуміти, що українське суспільство у всьому поганому буде звинувачувати персонально саме його. Пам’ятаєте, опитування чи то у 2020, чи то у 2021-му році, де українці більшістю голосів назвали президента відповідальним за корупції, хоча інституційно це не так. і в ОП це викликало тоді щире обурення – як так?!
В українців своя, пострадянська, але логіка – ми Єрмака не обирали, за генпрокурора не голосували, губернаторів не призначали. Правда, обирали мерів-махрових корупціонерів, але чому їх не саджають – теж питання до системи, за яку несе відповідальність президент.
І за все, що зараз на фронті і в тилу відповідає він. Саме Зеленський відсунув всіх і сказав – я сам. Можливо, зараз, коли він отримує удари і ззовні, і зсередини, він вирішить зробити те, до чого його вже довго, але безрезультатно підштовхували – делегує частину влади тим, хто зможе зробити процес ефективнішим.
Ні, це не про “уряд національної єдності” – гляньте на ЄС в парламенті з і сьогоднішнім блокуванням, на чергову “пластику” “бренду” Тимошенко, на хаос серед “слуг”, чиї рильця теж засвітилися на плівках Міндіча. Яка може бути там єдність, навколо чого? Навколо прапора? Це не про них. А от залучення фахівців з різних партій за принципом не партійності, а фаховості цілком можливе. Умєров з “Голосу”, наприклад. Железняка візьмать навряд чи – нема ким, але й з того, що є в парламенті, пошукати можна.
Єдності немає, на жаль, і в суспільстві. Протиріччя не перетравлені, а загнані вглиб, розшарування тільки поглибились, тотальне невдоволення і втома тільки збільшуються.
В таких умовах повернення Залужного стало б непоганим суспільним каталізатором – повернуло б трохи надії і оптимізму, хоча, скоріше за все, і не виправданих. Як це зробити юридично? Захочуть – зроблять. Визнають висновки ВЛК про списання помилковими і недійсними).
Хтось скаже – для чого це Залужному? Тільки псувати свій президентський рейтинг?
Врешті, що втрачає Залужний? Читати лекції у Вест-Пойнті за будь-яких обставин його і так з руками і ногами візьмуть, а таке життя, схоже, йому подобається. Нащо йому цей повоєнний клопіт?
Хтось скаже – для чого це Зеленському? Остаточно добивати свій президентський рейтинг?
Якщо прийняти за аксіому, що цих людей дійсно не хвилює нічого, крім нинішнього або майбутнього президентства, то дійсно ні для чого. Але якщо ми хоча б на рівні, як в інопланетян, повіримо в те, що їм не все одно, то чому б і ні.
Якщо Зеленський спромігся звільнитися від Єрмака, він може бути здатним і на це.
Оксана Тихончук.
