Як повідомлялося, експерти з Українського інституту національної памʼяті визнали обʼєкти, присвячені письменнику Михайлу Булгакову, — символами російської імперії, а їх розповсюдження буде вважатись російською пропагандою.
За висновками інституту, попри те, що письменник народився і проживав в Україні, його родина була вихідцями з Орловської губернії, а сам він був українофобом.
“Письменник, незважаючи на роки життя у Києві, зневажав українців та їхню культуру, ненавидів українське прагнення до незалежності, негативно відгукувався про становлення Української держави та її очільників. З-поміж усіх російських письменників того часу стоїть найближче до нинішніх ідеологем путінізму і кремлівського виправдання етноциду в Україні”, — зазначають експерти.
Це рішення публічно підтримала Надзвичайний і Повноважний посол України в США Оксана Маркарова. Ось як вона його обгрунтувала.
“Я закінчила середню школу в 1993 році, більшість років пройшли в радянському союзі з усіма гнобленнями української літератури, дозованої і сильно цензурованої зарубіжної літератури і агресивного насаджування російської.
Мені теж в той час сподобались 2 твори Булгакова “Майстер і Маргарита” і “Собаче серце” (в решті його творів антиукраїнськість реально ранила), які посеред решти депреснякових Достоєвського/Купріна/Горького і інших Шолохових здавались чимось геніальним і фрондою. Захоплення цими двома творами Булгакова існувало рівно доти, поки після падіння совка я не відкрила для себе цілий всесвіт заборонених раніше/знищених українських творів та ще більший всесвіт світової літератури, якої нас позбавляли в радянському союзі. Хоча скажу чесно знайти українську літературу для себе і дітей був той ще челендж у вже незалежній Україні. Низький уклін всім видавництвам, які видають українське і українською.
Коли я отримувала магістерську ступінь в Indiana University, який не тільки з публічних фінансов в топ американських ВУЗах, але й має величезні програми з art, зокрема літератури і в тому числі російської, я ще раз переконалась в тому, що російська література – взагалі реально дуже специфічна і має невелике місце в світовій літературі. А якщо виокремити те, що вони присвоїли українського і інших поневолених народів, то взазагалі все, що вони настворювали від Пушкіна до зараз – досить сумна картина. Водночас фінансування на російські студії російськими олігархами і прямо РФією через всілякі програми були настільки щедрим, що досі в університетах США масштабно тортутують себе Войной і міром і Онєгіними, хоча нічого нового ні тоді, ні зараз росія творчому світу не може запропонувати.
Ну і про рішення УІНП, що власне і було в коментарі. Класифікація Булгакова УІНПом – це не заборона, а важлива частина деколонізації через припинення глорифікації і витрачання коштів платників податків на глорифікацію українофоба, трішки плагіатора/компілятора і зрештою досить посереднього письменника (якщо почитати трішки більше, ніж радянський список літератури). Але це ніяк не забороняє «булгаковцям» його читати чи за власний кошт у власних приміщеннях організовувати всілякі російські літературні вечори. Але рішення про кваліфікацію – правильне. Бо міф про «вєлікую рускую культуру» – це один з найсильніших антиукраїнських інструментів в США і на заході в цілому, який досі щедро фінансується і який є невід’ємною складовою міфу про «вєлікую і непабєдімую расию» разом з «загадочной терористической душой». А цей другий вже міф є дуже небезпечним, і саме він лежить в основі багатьох страхів та нерішучості, з якими ми боремося особливо останні роки.
І на завершення.
Ми з командою всі 3 роки моєї каденції Посла активно займаємося деколонізацією освіти і культури, підтримкою українських студій та розвінчанням міфів про російські (навіть коли ховаються під євразійськими/європейськими тощо) і зараз активізуємося в цьому напрямку ще більше.
А не як Посол, а як просто громадянка України і багаторічний платник податків я категорично заперечую проти витрачання навіть копійки з моїх податків на музеї Булгакових і друки шкільних підручників з його творами. В решті ж – у нас демократія. Ті ж, хто хочуть купувати далі і читати російські твори – нічого і ніхто не забороняє це робити”, – написала Маркарова.
