Депутат Європарламенту від Латвії Тетяна Жданок десятиліттями відкрито виступала на підтримку Москви як у Ризі, так і в Страсбурзі. У 2022 році Жданок проголосувала проти резолюції Європарламенту, яка засуджує російське вторгнення в Україну. Як зазначає Re:Baltica, через зміни в латвійському законодавстві в травні 2024 року Жданок не зможе брати участь у перевиборах до Європарламенту, після чого позбудеться депутатського імунітету.
Як з’ясував The Insider, Жданок працювала під керівництвом кураторів із П’ятої служби ФСБ щонайменше з 2004 року.
Тетяна Жданок народилася 1950 року в Ризі, куди її сім’я переїхала після закінчення Другої світової війни. Вона закінчила фізмат Латвійського державного університету, вступила до КПРС, а наприкінці 80-х років стала боротися за збереження Латвії в СРСР. Програвши цю боротьбу, Жданок не зневірилася і продовжила політичну діяльність, спираючись на підтримку етнічних росіян у Латвії. У який момент Жданок була завербована і чи було це ще до розпаду СРСР – незрозуміло, але, судячи з її зламаного листування, автентичність якого вдалося підтвердити The Insider, у 2005 році вона вже вела листування зі своїм куратором. На той момент цим куратором був співробітник пітерського УФСБ Дмитро Гладей (нині він 74-річний ветеран, який пішов у відставку).
Формально Гладей представляв Росію в маловідомих організаціях зі спостереження за виборами, зокрема, він очолював МІМРД МПА СНД, але його приналежність до ФСБ підтверджується безліччю баз даних, зокрема базою доступу до держтаємниці, обмеженням на виїзд за кордон тощо.
Перші листи Гладею у зламаній скриньці Жданок датовані 3 жовтня 2005 року. Жданок надсилає на електронну адресу Гладея (dmitriygeorg@mail.ru) два вкладення, одне з яких – неопублікований проєкт порядку денного майбутньої конференції в Таллінні та Нарві, яку спонсорують два парламентські блоки (фракція “Зелених” Європейського парламенту та Європейський вільний альянс); друге вкладення – проєкт пресрелізу про конференцію. На цьому заході передбачалося обговорити “досвід участі російських політиків у муніципальних органах влади і досвід співробітництва між НУО та місцевими органами влади”.
Тоді ж 2005 року Служба внутрішньої безпеки Естонії, відома під абревіатурою КаПо, заявила у своєму публічному річному звіті, що Європейський російський альянс, членом якого є Жданок, – це не більше ніж прикриття ФСБ, створення якого було “підготовлено у Санкт-Петербурзі і подано як тріумф у доповіді безпосередньо директору ФСБ”.
У розмові з The Insider Жданок не заперечувала знайомства з Гладеєм: “Я кілька разів зустрічалася з Дмитром і його дружиною в Ленінграді, де вони жили. Вони також кілька разів приїжджали в Ригу. Пізніше, коли їхня донька вийшла заміж за латвійця, вони регулярно приїжджали в Ригу провідати своїх родичів. Хлопець переїхав до своєї дружини в Санкт-Петербург, почав там успішний бізнес і відкрив ресторан латиської кухні”.
Вона додала, що як член Європарламенту відвідала кілька конференцій, проведених організацією Гладея в Санкт-Петербурзі. Щоправда, навіщо при цьому їй знадобилося надсилати Гладею на узгодження проєкти своїх ідей і прес-релізів, Жданок не пояснила.
Судячи з листування, Жданок досить регулярно зустрічалася з Гладеєм у Європі та в Москві, хоча мета і характер їхніх особистих бесід ніколи не згадувалися в листах.
Найделікатніші теми Жданок і Гладей обговорювали особисто, але дещо можна зрозуміти і з листування. Наприклад, 8 вересня 2007 року, через тиждень після їхньої особистої зустрічі в Москві, Жданок написала Гладею довгого електронного листа. Спочатку вона вибачилася, що не змогла надіслати “обіцяну інформацію” зі Страсбурга, а потім розповіла про те, які завдання було вирішено з червня:
Ударниця невидимого фронту
Усі останні роки Жданок працювала не покладаючи рук. Наприклад, вона організувала громадські слухання в Європарламенті, присвячені ставленню естонської влади до бурхливих протестів у Таллінні після перенесення пам’ятника радянському солдату. Потім вона звітувала Гладею, що слухання набули висвітлення в Росії, Естонії та Латвії почасти тому, що її “стажист”, Іван Єнгашев, писав про них для російськомовних газет, що виходять у Латвії.
Жданок також запустила в Латвії радіопередачу під назвою “Година російської школи”, у якій попереджала росіян, які живуть у країні, про “можливі проблеми, пов’язані з відправленням дітей із російських сімей у латиські [мовні] школи”. Вона також зазначила, що готує майбутню виставку в Європейському парламенті під назвою “Росіяни Латвії”, щоб представити етнічних росіян істинно корінним населенням Латвії.
9 квітня 2010 року Жданок надіслала Гладею проєкт плану з просування святкування в Латвії російського Дня Перемоги. Ця пропозиція містила прохання про виділення $6 тисяч на додаток до фінансування, яке Жданок мала отримати як офіційний організатор як депутатка Європарламенту. Гроші призначалися для різних цілей. Одна з них полягала в купівлі георгіївських стрічок, інша – у створенні документального фільму про поїздки латвійських ветеранів до Австрії та Бельгії для участі у святкуванні 65-ї річниці визволення Відня від Третього рейху.
Жданок заявила The Insider, що знає Гладея вже кілька десятиліть, познайомившись із ним “на початку 1970-х років на турбазі на Північному Кавказі, де вони вчилися кататися на лижах”. Однак вона заперечує, що знала про те, що він російський шпигун: “Я можу засвідчити, що з тих, з ким я сиділа за одним столом, тільки про Володимира Путіна і Сергія Наришкіна я точно знала, що вони співробітники ФСБ Росії”.
Нові куратори
Гладей продовжував працювати зі Жданок до 2013 року, після чого став пересилати її звіти на нову анонімну електронну адресу ser2280@mail.ru. Згодом він віртуально представив їй людину на ім’я Сергій Красін, якій вона почала напряму надсилати свої агентурні звіти.
The Insider зміг ідентифікувати “Красіна” за унікальним паролем, що просочився в мережу, який використовував власник поштового акаунта ser2280@mail.ru. Цей пароль також використовувався разом із телефонним номером, що належить Сергію Бельтюкову, чинному офіцеру ФСБ із Санкт-Петербурга. Бельтюков народився 1970 року і закінчив Санкт-Петербурзький економічний університет 1993 року. Його трудова книжка, наявна в розпорядженні The Insider, свідчить, що з того самого року він є співробітником УФСБ у Санкт-Петербурзі. Крім того, судячи зі злитих у мережу баз даних, 1993 року Бельтюков дістав допуск до держтаємниці за формою 2 – однієї з найвищих категорій секретності, власник якої може виїжджати за кордон лише з дозволу ФСБ.
Працював зі Жданок і ще один оперативник ФСБ. Інформація про це спливла 2022 року, коли естонський суд розглядав справу Сергія Середенка, самопроголошеного “омбудсмена Естонії з прав людини”, за обвинуваченням в антидержавній діяльності (у підсумку Середенко дістав 5,5 року позбавлення волі). Серед семи співробітників ФСБ, які курирували Середенка, був такий собі Артем Куреєв. В естонському вироку йдеться про те, що 2014 року Жданок подала заяву до посольства Бельгії в Москві, щоб отримати шенгенську візу для відвідування Куреєвим Європейського парламенту з 2 до 8 квітня, невдовзі після анексії Криму. Таким чином Жданок не просто надсилала своїм ФСБ-шним куратором звіти про проведену діяльність, а й використовувала свій статус євродепутата, щоб допомагати їм потрапляти на територію ЄС.
Артем Куреєв позиціонував себе спочатку як експерта Центру досліджень економічного і соціокультурного розвитку країн СНД і Центральної Європи, але останнім часом змінив сферу діяльності і став називати себе головним редактором ІА “Африканська ініціатива”. Насправді ж він є співробітником П’ятої служби ФСБ, тієї самої, яка прославилася тим, що провалила підготовку до повномасштабного вторгнення в Україну (почасти через те, що гроші на цю підготовку були розкрадені). П’ята служба займається не тільки Україною, а й усіма зовнішніми зв’язками Росії, і країни колишнього СРСР для цієї служби становлять особливий інтерес.
Аліса Бах Кунке, євродепутатка від шведської Партії зелених і колишня міністерка культури і демократії в Стокгольмі, заявила The Insider, що новина про роботу Жданок на російські спецслужби “жахлива, але не дивна: оскільки я була міністеркою в уряді Швеції, я знаю про те, як працюють агенти Росії та Путіна, і що в них усюди є шпигунські мережі”.
