Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.
Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх імена – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ будемо про них розповідати.
До повномасштабного вторгнення військовослужбовця на псевдо «Карта» була дизайнером і маркетологом, багато малювала і подорожувала. Звідси й її псевдо.
«Працювала тренером з туризму та спортивного орієнтування. Подорожувала по Херсонській області, в околицях Олешок. Часто ходили в гори, а на байдарках якось допливли аж до Кінбурнської Коси. «Карта» – це на згадку про вільне, гарне, і цікаве минуле», – розповідає дівчина.
В перші ж дні повномасштабного вторгнення «Карта» пішла добровольцем до війська, хоча навіть не уявляла, чим буде займатися. Як згадує зараз дівчина, її батьки були дуже здивовані цим рішенням, але сприйняли нормально. «Думаю, що вони пишаються мною», – каже «Карта».
Спочатку її призначили бухгалтером, оскільки має економічну освіту. Але робота в бухгалтерії дівчину, яка на «відмінно» стріляє з табельної зброї, не влаштовувала, тому вона перевелася до бойового підрозділу.
«З самого початку я продумала всі найгірші сценарії, що можуть статися зі мною і моїми рідними, і в перші місяці великої війни це все морально пережила. Про смерть я не замислююся, просто служу і працюю. Інколи хочеться помалювати, але немає часу і можливості.
Я офіцер, і робота, здебільше, пов’язана із паперами. Працюю багато, від цього залежить життя і побут моїх побратимів. Головне в моєму житті – допомагати іншим, тому я намагаюся працювати максимально ефективно.
Військо дало мені відчуття потрібності. Не знаю, чим би тепер займалася, якби не одягла «піксель».
З приходом до війська з’явилося дуже багато друзів. Завжди думала, що військові серйозні, грубі, але, коли почала служити, зрозуміла, що помилялася. Дуже гарні люди, дуже гарний колектив, по війні, впевнена, будемо і далі спілкуватися.
У військовому колективі цінується стресостійкість, позитивний настрій, і здатність виконувати поставлені завдання. Намагаюся бути вправною.
Щомісяця я донатю на Збройні Сили України, це заспокоює, дає мені енергію і настрій.
Ми витримаємо, впевнена, що нам вистачить сил, аби перемогти, і я в це вірю!», – каже «Карта».
На фото – картини нашої захисниці:
Миколаївські тероборонівці: Chester (ФОТО)
Як пастор став капеланом: історія Євгена Мініна з Миколаєва
Миколаївські тероборонівці: «Вітер»
Миколаївські тероборонівці: «Кузя»
