У Китаї знову великі зміни. Голова Сі Цзіньпін після кількох років закручування гайок зірвав різьблення і дав задню. Компартія під його керівництвом розпочала великий експеримент, який обіцяє китайцям більше свободи та грошей, а решті світу – відродження торгівлі, пом’якшення кризи та запобігання новій холодній війні.
Про це пише ВВС.
Зміна курсу Сі заскочила усіх зненацька. Стрімкі зміни тільки почалися, ставки високі, і від того, якими будуть наслідки, залежить рішучість Сі довести реформи до кінця, кажуть експерти.
Рішення Китаю випустити населення з-під трирічного локдауну, знову відкрити кордони для людей та інвестицій, а також пом’якшити обмеження для бізнесу обіцяє пожвавити другу за розмірами після США китайську економіку та вдихнути нове життя у світову торгівлю, придушену китайською політикою “нульового ковіду” та повномасштабним російським вторгненням в Україну.
На Китай припадає 20% світової економіки, і несподівана зміна курсу стала гарною новиною для всіх. Міжнародний валютний фонд уже дав зрозуміти, що новий прогноз зростання добробуту у світі, який опублікують наприкінці січня, буде кращим за попередні завдяки змінам у Китаї.
“Ми дуже сподіваємося, що рішення Китаю повернутися до відкритості протягом 2023 року призведе до вищого за прогнози зростання світової економіки”, – сказала голова МВФ Крісталіна Георгієва минулого тижня.
Рішення Китаю відкритися і пом’якшити конфронтацію із Заходом – погані новини для російського президента Володимира Путіна, який зробив ставку на двополярний світ, у якому сировинна Росія допомагає Китаю боротися зі США.
Проте Кремль може розраховувати і на дивіденди. Пожвавлення китайської економіки неминуче призведе до зростання попиту на енергоресурси. Це підтримає ціни на нафту – основний російський експортний товар. І підвищить ціни на газ – головну зброю енергетичної війни Кремля проти Європи.
Спочатку – вірус, потім – гроші
Китай лихоманить, і точний масштаб лиха наразі не зрозумілий. У суботу китайський державний епідеміолог сказав, що 80% населення вже перехворіло на ковід, і тому в найближчі два-три місяці нова хвиля ковіду малоймовірна. Проте закордонні експерти не довіряють китайським даним про смертність і не поспішають із висновками про те, чи пройшла нинішня хвиля та які її наслідки.
Масштаб епідемії затьмарює інші прояви китайської кризи, впоратися з якими покликаний новий курс Сі.
“У якийсь момент Китай все ж таки вийде з ковідної кризи, і тоді головним питанням для Сі та компартії стане економіка”, – говорить Скотт Кеннеді з американського Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS).
“Чи зможуть вони переконати всіх, що зростання економіки знову стало головним завданням, чи зможуть налагодити стабільні торговельні відносини з рештою світу? Ось тут є великий скептицизм і вдома серед споживачів і бізнесу, і за кордоном серед міжнародного бізнесу”.
Реформи лише розпочинаються, і успіх не гарантований.
“Сі доведеться ще дуже багато зробити, щоб переконати всіх у зворотному. Головна проблема для Сі – довіра до нього як до керівника дуже серйозно підірвана”, – вважає Кеннеді.
Залізна рука
Ще рік тому уявити таке було неможливо. У Сі була репутація безкомпромісного лідера, готового жорстко тиснути і досягати своїх цілей, навіть якщо інші вважають їх сумнівними.
Сі зосередив у руках таку владу, що його стали порівнювати з Мао Цзедуном.
До осіннього з’їзду 69-річний голова остаточно вичистив партійну верхівку від потенційних суперників, розставив на всі ключові посади найдавніших соратників, а сам пішов на безпрецедентний для китайських керівників третій п’ятирічний термін із перспективою залишитися згодом і на четвертий.
Попри гальмування економіки, Сі послідовно зміцнював роль компартії у житті країни під гаслами скорочення бідності та “загального процвітання”.
Під улюблені “колеса історії” китайського лідера потрапили мільярдери, банкіри та девелопери, весь Гонконг, шоубізнес і навіть діти, яких змусили зубрити цитатник Сі та заборонили грати в комп’ютерні ігри, окрім як годину на день, і то – лише на вихідних.
Безпрецедентний третій термін Сі обіцяв збереження чи навіть посилення, але не лібералізацію його колишньої політики – економіки, ідеології, дипломатії. І звичайно, ніхто не чекав, що Сі відмовиться від своєї головної політики “нульового ковіду”.
Але він здивував китайців та весь світ. Не тільки різко зняв усі ковідні обмеження, а й послабив контроль в інших сферах життя.
Чому Сі змінив курс?
Бо народ утомився і збунтувався. Протести виявилися найбільшими за часів правління Сі. Але що ще дивніше – вимуштруване населення почало виступати не лише проти локдауну, а й проти компартії та її керівника.
Хвилю протестів вдалося збити, скасувавши карантин. Але сумнівній репутації влади скоро загрожує новий іспит. Коли китайці перехворіють на ковід і повернуться до нормального життя, вони помітять, що життя вже не таке гарне, як раніше.
Зростання добробуту фактично припинилося. Перманентний локдаун придушив будь-яку активність у країні, передусім ділову: постраждали туризм, торгівля, виробництво, освіта.
У результаті минулого року китайська економіка збільшилася лише на 3% – такого з нею не траплялося останні пів століття.
Від того, як швидко Китай зможе повернутися до колишніх темпів зростання, залежить не лише його місце у світі, а й популярність Сі та компартії. Відмова від “нульового ковіду” обіцяє Китаю пожвавлення та підйом ВВП на обіцяні партією 5,5% вже цього року.
Однак на цьому шляху є інші небезпеки. Усунути їх і покликані реформи Сі. У них дві мети – вирішити застарілі проблеми та виправити помилки останніх років.
Перша мета – перебудова економіки – справа не одного року. Резерви індустріалізації, урбанізації, збільшення інвестицій та експорту вичерпані. Китай намагається перейти до сучасної економіки, яка базується на споживанні та інноваціях.
Паралельно йому доводиться вирішувати структурні проблеми, що дісталися у спадок від епохи швидкого зростання – кризу на ринку нерухомості та демографічний спад.
Влада Китаю вже пішла назустріч бізнесу: зняла частину обмежень для опальних інтернет-гігантів Ant Group і Tencent Holdings і замислилася про пом’якшення заборон для девелоперів, які мали охолодити перегрітий ринок нерухомості.
Друга мета реформ Сі – виправлення помилок у політиці, що спричинили збій в економіці.
Головну – “нульовий ковід” – Сі спробував виправити одним махом, скасувавши карантин. Питання, чим обернеться цей різкий розворот, наразі відкрите.
Якщо лікарні та морги не впораються з хвилею заражень, криза посилить не лише демографічну проблему, а й політичну. Компетентність влади знову поставлять під питання: спочатку не продумали карантин, потім – як виходити з нього.
З Путіним на шиї
Друга помилка, яку прагне виправити Сі, – жорстка лінія у зовнішній політиці.
Сі поставив завдання зробити Китай провідною світовою державою, й останніми роками поводився на світовій арені так, ніби Китай уже нею став. Тому знову виникли проблеми – економічні та політичні.
Сі не піддався тиску США за керівництва Дональда Трампа й розпочав торговельну війну з найбільшою економікою світу. Під роздачу потрапили і Євросоюз, і Австралія – на їхні закиди щодо придушення свобод у Китаї чи невдоволення тим, що Китай не поспішає розслідувати причини появи ковіду, Сі відповідав торговими санкціями.
Політичні проблеми Сі заробив розгоном демократії у Гонконгу та демонстрацією військової могутності біля берегів Тайваню. Сі вважає острів частиною Китаю і обіцяє неминуче “возз’єднання”. США захищають незалежність демократичної держави, що неодноразово ставило мир на межу військового конфлікту, нехай і локального, але за участю двох найпотужніших армій у світі.
А минулого року проблема Тайваню заграла новими барвами й додала Сі головного болю.
Щойно Китай рік тому оголосив про безмежну дружбу з Росією, Путін відправив російську армію на повномасштабне завоювання України. Незадовго до цього Путін теж брязкав зброєю і говорив, що України як країни не існує. У нього теж були проблеми з млявим зростанням економіки та невдоволенням населення.
Тому рішуча реакція Заходу на російську агресію та безпрецедентні санкції щодо Росії змусили тих, хто вкладає гроші в Китай, переоцінити наслідки його ймовірного нападу на Тайвань.
До того ж Сі не засудив Путіна, хоч і не підтримав його війну ані грошима, ані зброєю. Кремль проголосив Китай головним партнером Росії, чим ще більше загострив проблеми Пекіна у відносинах із Заходом – тепер від Сі почали вимагати ще й переконати Путіна.
Зовнішній конфлікт наростав, запахло новою холодною війною, кінцем глобалізації та поділом світу на два блоки. У новий, на чолі з комуністичним Китаєм, поступово дрейфували сировинні автократії та країни Азії та Африки, що розвиваються. В іншому дистилювалися ринкові демократії на чолі зі США та ЄС.
Подібна дефрагментація глобальної економіки дорого коштуватиме світу, сказала цього тижня голова МВФ Георгієва.
У довгостроковій перспективі світова економіка недорахується від 7% до 12% зростання, причому країни, що розвиваються, насамперед в Азії, постраждають більше, оскільки сильно залежать від вільної світової торгівлі та західних технологій.
“Замість того, щоб наздоганяти розвинені економіки за рівнем доходів населення, країни, що розвиваються, відстануть від них ще більше”, – попередила голова МВФ.
Провідні рушії цієї дефрагментації – китайсько-американське протистояння і напад Росії на Україну, за яким пішли санкції Заходу та енергетична криза.
Корекція курсу Сі враховує ці реалії, оскільки головні успіхи Китаю на шляху до заявленого Сі статусу світового лідера досі були пов’язані не з війною (холодною чи не дуже), а зі зростанням економіки, якості життя та людського капіталу в Китаї.
Для Сі та компартії важливіший добробут і технологічний розвиток Китаю, ніж геополітичні ігри в найсильнішого на планеті, вважає китаїст Джуд Бланшетт із CSIS.
“Нам тут у США весь час здається, що Сі прокидається вранці і насамперед думає, як там суперництво з іншою наддержавою. Але я впевнений, що 95% його часу як керівника країни з населенням 1,4 млрд людей займає економіка”, – сказав він.
Зближення із Заходом
Зміна курсу Сі негайно дала результати. Захід зрадів переходу від конфронтації до діалогу, і у відносинах намітилася відлига.
“Ми всі чекаємо на нову холодну війну, але я впевнений, що більшість країн хотіли б відновити добрі зв’язки з Китаєм, щойно він покине дурниці та агресивність, – вважає Джуд Бланшетт. – Якщо Сі Цзіньпін продовжить йти курсом, позначеним останніми тижнями, Китаю буде набагато простіше покращити відносини зі США, Євросоюзом та Японією”.
Ще у листопаді американський президент Джо Байден зустрівся із Сі, після чого оголосив, що холодної війни не буде. Зустріч жодних компромісів та поступок не принесла. Але вже сам факт того, що перша та друга економіки світу тепер обговорюють розбіжності, а не лаються через них, надихнув багатьох.
Минулого тижня китайський віцепрем’єр Лю Хе приїхав з оливковою гілкою на головні щорічні збори бізнесменів і політиків до швейцарського Давоса. Він сказав, що Китай повноцінно повертається у світову економіку після ковідної паузи і вважає важливим “зміцнювати співпрацю і зберігати мир у роз’єднаному світі”.
Лю чітко сигналізував про готовність Китаю до діалогу. У своїй промові він 12 разів згадав “співпрацю” та тричі – “світ”. І відразу перейшов від слів до справи – зустрівся з головою американського мінфіну Джанет Єллен у Цюриху і запросив її до Китаю.
Крім Єллен, до Пекіна зібрався держсекретар США Ентоні Блінкен – його довгоочікуваний візит запланований на 5-6 лютого.
Однак провідну роль у діалозі Заходу з Китаєм зіграють зовсім не США, упевнена експертка з Китаю Лілі Макелві з CSIS. Цю роль вона відводить Євросоюзу.
Європа краще за Америку підходить на роль переговорника у питаннях прав людини, економіки, фінансів, клімату. Її голос звучить переконливіше, коли Захід просить Сі натиснути на Путіна заради припинення війни в Європі.
“Євросоюзу простіше спілкуватися на ці теми з Китаєм. По-перше, тому що ЄС не США, з якими у Китаю зараз серйозні розбіжності та відкрита ворожнеча. По-друге, опитування показують, що ставлення китайців до європейців набагато краще, ніж до американців”, – каже Макелві.
До Китаю вже зібралися президент Франції Еммануель Макрон та прем’єрка Італії Джорджа Мелоні, а на весну запланований саміт ЄС-Китай.
Та й сам Китай більше зацікавлений у діалозі з Європою, ніж зі США, продовжує Лілі Макелві.
ЄС – найбільший і найбагатший покупець китайських товарів. При цьому, на відміну від США, єдина позиція ЄС щодо Китаю поки що не сформована. У ЄС 27 країн, і одні пропонують прагматичний підхід – торгувати та співпрацювати, інші вимагають будувати політику, виходячи зі стратегічного суперництва за лідерство у світі – стримувати, обмежувати.
Діалог з ЄС дозволить Китаю вплинути на результат цієї дискусії, представити себе у вигіднішому світлі, ніж якби конфронтація наростала, і пом’якшити можливі європейські обмеження на передачу технологій та торгівлю, каже Макелві.
Чи чекати на нову зміну курсу?
Перші результати реформ Сі ми побачимо вже після тижневих новорічних канікул, які розпочалися у неділю.
Зазвичай це – період пожвавлення економіки. Витрати на подарунки, святковий стіл та поїздки в гості були б набагато нижчими, якби Сі не скасував карантин.
Проте, крім стимулу для економіки, зустріч року кролика за китайським календарем ховає й небезпеку.
Цими вихідними мільйони китайців вирушили відвідувати родичів. Влада вже попередила їх, щоб були обережнішими. У містах охорона здоров’я не дає раду хвилі ковіду, а в селах вона або примітивна, або зовсім відсутня, а живуть там переважно люди поважного віку без щеплень.
Якщо все минеться і з ковідом вдасться впоратися до весни, на Китай чекає бум. За час карантину китайці накопичили понад 800 млрд доларів і значну частину пустять на відкладені витрати, як це було на Заході.
Однак після цієї тимчасової ін’єкції адреналіну економіка може знову зів’янути, якщо Сі та компартії не вдасться вирішити її старі структурні проблеми. А це вимагає грошей, терпіння та стабільної політики.
Швидкого результату перебудова не приносить, тоді як проблеми виникають одразу. Вони можуть здатися компартії Сі надмірними, особливо якщо зростання добробуту призведе до вимог поділитися владою з народом, зазначає професор Пекінського університету й експерт з Китаю у Фонді Карнегі Майкл Петтіс.
“Для переходу від економіки, яка росте коштом інвестицій та експорту, до зростання завдяки споживанню, одного рішення влади замало. Потрібно радикально змінити систему розподілу благ і – що неминуче – політичної влади”, – написав він.
Успіх розпочатих перетворень залежить від того, чи готовий Сі Цзіньпін змінюватися разом із курсом, каже китаїст Джуд Бланшет із CSIS.
“Головна невідома – це Сі. Я не впевнений, що йому вдасться тримати себе в руках. Сі давно довів свою унікальну здатність втрачати хороший шанс”, – каже він.
“Водночас, тепер уже й не скажеш, що Сі не здатний змінювати курс. Сподіваюся, він продовжить нас дивувати”.
Нагадаємо, в листопаді у Шанхаї та інших провінціях протестували після загибелі на пожежі 10 людей – будинок був зачинений через локдаун. Протестувальники скандували “Геть Сі Цзіньпіна і компартію Китаю!” (ВІДЕО)
