ІншеТВ продовжує публікувати цикл сюжетів про збитки, завдані російськими загарбниками компанії “НІБУЛОН”. Ми вже показали, що відбувалося в Снігурівці, Миколаєві та Очакові, а також про те, як окупанти нищили філію «Кам’янка-Дніпровська» на Запоріжжі, яка й досі під окупацією. Розповіли про те, як окупанти грабували і що лишили по собі на філії “Куп’янська” на Харківщині. Показали, що сталося з херсонськими філіями компанії – “Голопристаньською” і “Козацькою”.
А сьогодні мова буде йти про «Зеленодольську» філію, наймолодшу філія «НІБУЛОНу».
Вона була збудована в Дніпропетровській області і почала працювати в 2020 році. До війни це було найсучасніше річкове підприємство компанії, оснащене найкращим обладнанням від провідних виробників світу.
За добу перевантажувальний термінал обслуговував до 400 вантажівок і міг відвантажувати на водний транспорт 12 тис. тонн збіжжя. Для цього був побудований вантажний причал завдовжки 150 метрів. Загальна вартість інвестицій у «Зеленодольську» склала понад 22 млн. доларів. Потужності філії дозволяли одночасно зберігати 76 тис. тонн сільгосппродукції.
Говоримо про все це в минулому часі, тому що внаслідок обстрілів російських загарбників частина дорогого обладнання згоріла, ємності для зберігання зерна пошкодженні, деякі з них не підлягають відновленню. А внаслідок підриву Каховської ГЕС і зневоднення Каховського водосховища подальша доля річкового терміналу, а саме така функція була у «Зеленодольської» філії, досі не визначена.
Обстріли філії почалися тоді, коли російські окупанти підійшли кілометрів за 20 до села Мар’янське, в якому розташоване підприємство. Охорона, яка була на філії, зразу втекла, тому близько півроку територію охороняли своїми силами.
Головний інженер філії «Зеленодольська» Сергій Питашевский згадує:
-І з танків стріляли сюди, і з гармат. Вони трохи не долітали, бо росіяни тримали територію за 25 км звідси. Їх артилерія могла діставати сюди, але до пори воно їм не було потрібно. А з танків тероризували село Мар’янське.
Староста села Мар’янське Зеленодольської громади Віктор розповів, що результати тих обстрілів були жахливими:
–169 будинків в тій чи іншій мірі постраждали в нашому населеному пункті. Десь тільки вікна, десь двері пошкоджені, десь даху немає, десь повністю згоріли. Внаслідок ворожої агресії є люди, які загинули. В нас загинуло 5 осіб, поранених більше – 8 осіб. Є повністю зруйновані будинки.
-В квітні стався перший обстріл нашого елеватора, в ніч на 7 квітня. Тут були якраз наші хлопці в охороні, вони якраз обходили територію. Обстріл був по схилу, охопив причал, попав в «Телестак», перевантажувальна наша машина, якою ми вантажили зерно на баржі. Хлопці сховалися, ми їм сказали не виходити, бо було незрозуміло, чи будуть ще обстріли. А зранку, в 5 годині, було зрозуміло, що «Телестак» горить. Почали гасити, але вже було пізно, – з болем згадуєвиконуючий обов’язки директора філії «Зеленодольська» Олексій Мудрак.
Згорілий «Телестак» і досі стоїть на причалі. Місцеві вважають, що окупанти сплутали його з «Хаймарсом», але скоріше за все, це просто намагання знайти логіку там, де її немає.
-Те, що я тут побачив, це просто жах. Шкода було! Ми все тут будували з нуля, а зараз все пошкоджене, побите. «Телестак» згорів – він шалених грошей коштує, – емоційно коментує ті події Сергій Питашевский, який певний час був відсутній на філії, а коли повернувся, зміг оцінити руйнівні зміни, які відбулися на підприємстві внаслідок обстрілів російських загарбників.
-Наступний обстріл стався 25 серпня, близько 2 годин ночі, – свідчить Олексій Мудрак. – Знову на схилі біля робочої вежі і біля 3 ємностей – це дев’ята, восьма і сьома. Був касетний удар, ми також були на роботі, все це чули.
-Перший раз це були обстріли із «Ураганів» і «Градів». А другий раз це було з літаків, я не можу навіть сказати, що це була за зброя – вони підлетіли, двічі з літаків випустили ракети і відлетіли, – згадав Віктор Недря.
–02.10 вночі до нас прилетіла ракета – на причал, – розповів подробиці того обстрілу в.о. директора філії.- Потім близько 6-ї ранку прилетіла ще одна ракета – біля в’їзду в село Мар’янське є наша стела, компанії «НІБУЛОН», попало просто туди. Її зруйнувало. Осколки ракети, яка прилетіла на причал, розлітались в наші склади. Слава богу, нікого не було в той час на території – всі були в адмінбудівлі, всі цілі.
-Коли прилітало, там, на «НІБУЛОНі» горіла транспортерна стрічка, побиті вікна, побиті баки оці. Я не знаю, в якому вони стані, чи можна ними користуватися, знаю, що вони були пошкоджені. Знаходили ми там уламки, там були представники МЧС, поліції і, звичайно, представники влади. Без сліз важко було дивитися на це все. Ми розуміли, наскільки велике це підприємство, як для села, то воно містоутворююче. Це робочі місця, робота для людей, покращення інфраструктури – ми співпрацювали. Тому коли це все відбувалося, боляче було дивитися, – згадує староста села.
-Деякі склади залатали своїми силами – силами «нібулонівців», які приїхали. Що змогли – те зробили. Сподіваємось, що зможемо приймати до 40 тис. тонн. Це із 76 тон, які ми могли приймати-обробляти-зберігати. На даний момент – до 40. І ми не знаємо, як будуть вести себе наші полатані банки, – визнає Сергій Питашевський.
Проте навіть не спеціалісту вже зрозуміло, що деякі ємності відновленню не підлягають – це просто неможливо накласти стільки латок на вщент посічену конструкцію, яка зсередини виглядає, як зоряне небо – стільки отворів на її боках та даху.
–Повністю збитки ми не оцінювали, – каже Олексій Мудрак. – Зрозуміло, що це буде дуже велика цифра – із 16 складіву нас цілих залишилося тільки 3.
Та якщо втрати через обстріли на філії «Зеленодольська» намагалися мінімізувати, як могли– латали ємності, вивозили на інші філії зерно, що в них зберігалося, то перед глобальною природною катастрофою через підрив Каховської ГЕС тут безсилі.
Той день Олексій Мудрак запам’ятає назавжди.
-Ми прийшли на роботу на 8 годин, вже сантиметрів на 50 було менше води. І з кожною годиною вона на 15-10 см відходила. Приблизно за 2 дні на причалі, можна сказати, її не було. Це величезна проблема для нас – з відвантаженням не через воду. Автомобільним транспортом – це дуже дорого. Водою було простіше, швидше і дешевше. Термінал будувався як річковий, а тепер…Тепер будемо пробувати возити зерно машинами.
Це виглядало моторошно. Спочатку на мілині гинула риба, потім не стало ні мілини, ні води – ні в селі, ні на філії «НІБУЛОНу» «Зеленодольська» – підприємство зараз теж купує воду.
Староста села Мар’янське Віктор Недря вважає підрив ГЕС і знищення Каховського водосховища величезною трагедією для всього регіону.
-Зазвичай для людей це трагедія. І не тільки через те, що візуально втратили те, біля чого жили все життя, а й те, з чого жили. Я маю на увазі огородництво, бо наш край славиться овочами і фруктами. А «НІБУЛОН» тим паче. В цьому їх існування було, вони приймали зерно, переправляли його, готували належним чином. Ускладнилось надзвичайно життя, і на сьогоднішній день – забір взагалі не існує не тільки питної води, а й технічної.
Ми розуміємо, в якому становищі опинилася філія «НІБУЛОНу» – всі розуміємо, і влада, і місцева влада. На жаль, те, що було основою діяльності підприємства, ворог просто знищив. І працівникам компанії зараз надзвичайно непросто. Просто дивишся і думаєш – яким же чином цьому підприємству виживати і стати на ноги. І що воно буде далі.
Що воно буде далі…На це питання зараз не можуть відповісти ні тут, в Мар’янському, ні в Києві, ні в світовому експертному середовищі, бо світ ще не стикався ні з таким варварством, ні з такими викликами. Одне очевидно – після злочинного підриву Каховської ГЕС і зневоднення Каховського водосховища рукотворна біда прийшла і в ті регіони, які уникнули окупації і прямого розграбування ворогом. Очевидно і інше – повернути економічну активність у зону лиха – завдання не тільки для «НІБУЛОНу», це справа державна і світового масштабу.
