Український далекобійний дрон FP-1 виробляється у темпі 3000 одиниць на місяць, а коштує він дешевше за “Шахед” і це було досягнуто цілим рядом виробничих та технологічних рішень, пише Defence Express.
Далекобійний дрон FP-1, який був публічно продемонстрований лише у травні 2025 року, вже виробляється у темпах, які дотичні до обсягів виробництва у РФ “Шахедів” і мова йде про близько 100 одиниць на добу.
Такі цифри прозвучали у сюжеті Associated Press, в якому було також у деталях показано виробництво крилатої ракети FP-5 “Фламінго” на підприємстві Fire Point.
“Зараз компанія виготовляє близько 100 дронів на день, за ціною 55 000 доларів за штуку”, – зазначає видання. До чого можливо додати лише те, що українські удари по РФ далекобійними дронами вже стали не просто регулярними – буденними. І FP-1 це не єдиний український далекобійний дрон.
Водночас, за даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України поточний темп виробництва “Шахедів” у РФ на середину літа також становив близько сотні одиниць. Також відома й закупівельна ціна одного російського “Шахеда” на рівні 2023 року – 193 тисячі доларів. Але з того часу вона могла як знизитись за рахунок спрощення певних компонентів, так і збільшитись через використання значно дорожчих 8 та 12 елементних CRPA-модулів супутникової навігації типу “Комета-М”.
Таким чином станом на зараз виробництво лише одних FP-1, відповідно до заяв виробника, дотичні до російських, але при, вочевидь, значно меншій вартості самого дрона. А на питання як саме вдалось досягти меншої вартості у FP-1 можливо знайти у фото з заводу. Зокрема звернути увагу на абсолютно різні технології виробництва дронів.
Силовою конструкцією дрона FP-1 є фанера. Ці елементи фрезеровані на лазерному верстаті з ЧПУ. Це про дуже дешеве та масове рішення. Вже на цей “скелет” кріпиться обшивка, яка має з’єднання на пазах та стяжках.
Для багатьох багаторазових літальних апаратів це могло бути доволі дискусійне рішення. Але для дрона-камікадзе, який має здійснити один єдиний у своєму житті політ, який має завершитись тим що він просто вріжеться у ціль та вибухне – цього не просто достатньо, це правильно. Бо його виробництво має бути простим, швидким та дешевим з розумінням того, що це одноразовий виріб.
Натомість у “Шахеда” технологія виробництва інша, що пов’язано з його корінням у вигляді німецького DAR 80-х років, коли виробничі технології були інші. Це проклейка карбонового матеріалу із його запіканням в автоклаві, а у ролі конструкційних елементів повноцінні лонжерони та нервюри.
Також Shahed-136 та його російські похідні “Герань-2” та “Гарпия-1”, більші. Через це всі витрати на виробництво, разом з іншою технологією, будуть дорожчими. Наприклад, “Шахед” потребує більшого двигуна, і у нього він чотирициліндровий, а у FP-1 – двоциліндровий, тобто дешевший.
Також слід звернути увагу на те, що FP-1 несе доволі потужну бойову частину. У сюжеті було оголошено про 60 кг, хоча під час презентації говорили про максимальну вагу корисного навантаження до 120 кг. Вочевидь потужніша БЧ може бути встановлена ціною зменшення дальності. Остання до речі у FP-1 заявлена на рівні до 1600 км.
