В Україні розроблено унікальний безпілотний авіаційний комплекс-розвідник Raybird, який здатен долати відстань у 2500 кілометрів. Серед інших технічних характеристик розробки компанії Skyeton – виняткова тривалість польоту до 28 годин, максимальна висота – 4500 метрів, а також здатність працювати за будь-якої погоди. До 96% комплектуючих безпілотника – українські. Чи має країна-агресор Росія на озброєнні щось подібне до Raybird? Так, це багатофункціональний безпілотний комплекс “Орлан”, але він суттєво поступається українській розробці. Зокрема, його дальність польоту не перевищує 600 кілометрів.
Український Raybird здатний діяти в умовах ворожої системи протиповітряної оборони й залишатися неушкодженим. Про це в інтерв’ю OBOZ.UA розповів CEO генеральний директор компанії з виробництва безпілотних авіаційних систем Skyeton Роман Княженко.
– Raybird здатен долати відстань 2500 кілометрів. Ми знаємо, що ще кілька місяців тому як про велике досягнення “Укроборонпрому” говорили про БПГ дальністю трохи більше ніж тисячу кілометрів. Отже, Raybird можна назвати технологічним проривом? Якщо так, завдяки чому він став можливим?
– По-перше, йдеться про дуже різні класи літака. Наскільки я розумію, “Укроборонпром” робив заяву з приводу діпстрайків (deep strike), літаків-камікадзе. У нашому випадку це розвідник, розрахований не на one-way flight, а на використання щодня, протягом сотень місій. Тому це зовсім різна техніка, але так, це правда, що на сьогодні, найімовірніше, таку відстань подолати ніхто у таких розмірах не здатен.
– Яку роль у розробці Raybird відіграли західні технології?
– Ми багато чого навчилися. Ми багато західних технологій переосмислили й, скажімо так, адаптували та зробили по-своєму, згідно з умовами наших реалій війни. Та все одно на сьогодні є низка технологій, що й досі недоступні в Україні для виробництва. Такі технології закуповуються у вигляді готових рішень або підсистем.
Отже, треба розуміти, що світ сьогодні дуже глобалізований і часто доводиться працювати з усією планетою, щоби щось виробляти. Але це те, що ми постійно маніфестуємо: ми йдемо шляхом максимальної локалізації. І нам залишилося геть трішечки до того, щоби заявити, що наш літак повністю виготовляється в Україні.
– Який відсоток українських комплектуючих у комплексі Raybird на сьогодні?
– Скажімо так, наше підприємство зараз – залежно від комплектації літака – закриває 90-96 відсотків.
– На жаль, ворог також удосконалює свої технології. Чи має або може мати у найближчій перспективі Росія щось подібне до Raybird?
– Насправді Росія має конкурента Raybird. Це відомий літак “Орлан”. До масштабного вторгнення ми часто з ними стикалися у різних країнах, під час тендерів. Єдине, що можу сказати, це набагато простіший літак, і технології у ньому на порядок нижчі. Тобто його здатності й функцій від Raybird (ACS-3), напевно, відсотків 30.
– Якщо Raybird потрапить до рук ворожої армії, чи є небезпека крадіжки наших технологій?
– Я скажу, що це війна. На війні втрачається вся техніка абсолютно. Немає жодних зразків техніки, яка не має шансу потрапити до рук ворога. Але треба розуміти: якщо завтра на вашій території з’явиться новесенький F-35, то у вас усе одно піде 10 або 15 років на те, щоби зробити свій F-35.
Насправді сьогодні, коли інформація доступна, немає секретів у конкретному літаку, немає якихось супертехнологій, що ми приховуємо. Ми відкрита компанія у тому, що ми робимо, як ми робимо. Але завжди є велика проблема, як це все поєднати, як це все змусити працювати разом – за допомогою софту й алгоритмів – надійно й ефективно.
Це питання не втрати технології, це більше питання того, що якщо ворог бачить ефективну техніку, так чи інакше він намагатиметься зробити свій варіант такої техніки. Ми всі пам’ятаємо, як ті ж FPV-дрони були застосовані вперше саме нами. Наші Збройні сили зробили цей крок, довели ефективність, і майже за кілька місяців ворог почав застосовувати таку саму зброю.
Але FPV-дрони – це доволі проста технологія, і якщо ми вже говоримо про такі літаки, як ACS-3, то, за нашими підрахунками, щоби просто скопіювати цей літак, потрібно витратити від 4 до 7 років на копіювання, тестування й налаштування всіх алгоритмів для того, щоби отримати ті самі результати.
Тому, найімовірніше, ворог просто піде розробляти свою альтернативу, але на сьогодні його альтернатива – це “Орлан”. Тому в них немає жодного мотиву робити наш ACS-3 – скоріше за все, вони просто будуть модернізувати свій літак.
– Які завдання Raybird може виконувати на території Росії, які цілі є для нього пріоритетними? Чи може, наприклад, атакувати міноборони РФ?
– Серед функцій ACS-3 (Raybird) немає атак на об’єкти. Це літак, що робить розвідку, коригування або використання лазерного цілевказівника для застосування високоточних боєприпасів. Якщо буде боєприпас, що буде здатний долетіти й уразити, то ми будемо здатні його відкоригувати й навести.
Але сам по собі ACS-3 – це не боєприпас, і в цьому просто немає сенсу, адже це недешевий літак. Його розраховано на багато годин нальоту, й немає сенсу його використовувати як боєприпас.
Щодо пріоритетних цілей, то пріоритетність – це економічне питання. Вона визначається у декілька кроків. Перше – наскільки стратегічно зараз важливо уразити ту чи іншу ціль. Наприклад, вона нам загрожує наступом або може нам завдати якогось дуже чутливого удару прямо зараз. Друге питання – це вартість цілі, що ми бачимо. Одна ціль може коштувати 100 тисяч доларів, а інша коштує 15 мільйонів доларів. Звісно, та, що дорожча, буде в пріоритеті.
Також це сильно залежить від поточної операції. Наприклад, якщо ми прикриваємо нашу авіацію, то пріоритетною ціллю буде завжди ворожа ППО, тому що вона загрожує нашим літакам. Отже, це складне питання, і не можна сказати, що є якась єдина суперціль. Завжди потрібно врахувати безліч параметрів.
– Наскільки ефективно Raybird обходить ППО ворога та наскільки він непомітний для них?
– Ми не розкриваємо детально цю тему, але можу сказати, що наш літак здатний діяти в умовах ворожої ППО та залишатися неушкодженим. Як саме це відбувається, це вже інше питання, але так, Raybird це вміє.
– Які перспективи масового виробництва Raybird та яка потреба української армії у них станом на зараз?
– Ми постійно реінвестуємо всі гроші, що ми заробили, в RnD (Research and development, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. – Ред.) та виробництво, але потреба насправді більша, ніж ми можемо виробляти сьогодні.
І тут також ідеться про певний баланс. Є спроможність заводу, є потреба, що набагато більша за спроможність заводу, але водночас є гроші, яких вистачає на щось конкретне. На жаль, сьогодні це дещо менше, ніж завод може виробляти. Але за необхідності ми за пів року можемо закрити будь-яку потребу.
