Уже тиждень в Україні розривається скандал через “скелети у шафі” очільника НАБУ Семена Кривоноса. А скелеті великі, важкі і гримлять. Реакції на ці скандали різні. Влада мовчить. Медіа реагують, але обережно. Чому? Тому що, по-перше, підозрюють, що це розгортання чергової кампанії на чиюсь користь, а в цьому не хочеться брати участь, бо мета і сценарій незрозумілі. По-друге, частину інформації оприлюднив (точніше витягнув і показав свідка) екснардеп Борислав Береза, якого сприймають як адекватного далеко не всі. Але протягом тижня корупційних деталей в біографії головного борця з корупцією стало стільки, що навіть якщо хтось дуже зацікавлений у поваленні Кривоноса, так виходить, що він таки не повинний займати ту посаду, яку займає. Тож навіть попри невідомість першопричин чи приводів для викриття корупційних хвостів і аморальних діянь антикорупціонера Кривоноса, інформація вже перевірена і має право на оприлюднення. Тож ІншеТВ зібрало основне з цього кейсу.
Українські новини вважають, що Кривонос створив з НАБУ систему політичного впливу, гальм і руйнувань процесів в Україні, що вже становить загрозу державній безпеці. І що керують ним якраз ті, хто володіє інформацією про його темне минуло. Тепер цією інформацією будете володіти і ви.
Підкуп виборців для Юлії Тимошенко
Семен Кривонос очолив Національне антикорупційне бюро 6 березня 2023 року. Оскільки, по закону директор НАБУ призначається на посаду строком на сім років, тому у Кривоноса залишається ще чотири роки у статусі головного антикорупціонера країни. Цікаво, що другий термін Кривоносу не світить, адже одна і та ж особа не може обіймати цю посаду два строки поспіль. Але, чи мав він законні підстави, щоб очолити цей орган? Питання риторичне і на рахунок цього лунають різні позиції. До прикладу, влітку минулого року та наприкінці лютого цього року у мережі з’явилася інформація про те, що у 2008 році Семен Кривонос, який на той час працював у відділі у справах сім’ї та молоді управління у справах сім’ї, молоді та спорту Голосіївської РДА м. Києва, був засуджений за підкуп виборців. Безліч ЗМІ навіть оприлюднили відповідні ухвали суду. Документи мають усі атрибути, які підтверджують їхню достовірність. “Погорів” Семен Кривонос тоді на історії зі студентами. Зокрема, як йдеться у тексті судового вироку, спільно з іншими учасниками схеми він роздавав десятки тисяч гривень за те, щоб студенти кількох столичних вишів на виборах до Київської міської ради проголосували за “Блок Юлії Тимошенко”. За іронією долі, вже на початку 2026-го НАБУ під керівництвом Семена Кривоноса викрило Юлію Тимошенко на підкупі народних депутатів.
У 2009 році корупційна справа проти Семена Кривоноса отримала логічне завершення – і у червні того року Голосіївський районний суд Києва визнав Кривоноса винним у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином свого виборчого права у поєднані з підкупом і обманом, вчинених за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 157 КК України). За вчинення цього злочину було передбачено покарання до 5 років позбавлення волі. Відверто, якби не амністія, для 26-річного Кривоноса реальний вирок суду поставив би хрест на кар’єрних амбіціях. Але директору НАБУ вдалося “амністуватися” та не отримати реальний термін ув’язнення, завдяки робочій схемі із всиновлення дитини. Ймовірно, щоб позбутися клейма судимості й очистити біографію, він і вигадав цю історію з дитиною.
Фіктивне батьківство
Так сталось, що за пів року до оголошення вироку у справі підкупу виборців, а точніше у грудні 2008 року, набув чинності закон “Про амністію”, який передбачав повне або часткове звільнення від покарання певних категорій засуджених осіб. Зокрема, це стосувалося неповнолітніх осіб, вагітних, осіб з дітьми до 3 років, осіб з інвалідністю, пенсіонерів та учасників бойових дій, що вчинили нетяжкі злочини. Саме цією законною “пільгою” і скористався Семен Кривонос, заявивши про наявність на утриманні у нього малолітнього сина Максима, який тільки-но народився. На підставі цього закону його дійсно звільнили від покарання, але не скасували факт судимості. На цьому, здавалось би, історію можна було би завершувати. Якби не важлива деталь: звідки зʼявився син, адже у біографії керівника НАБУ завжди згадувалося лише про двох доньок, тоді як “всиновлений” син виявився зовсім чужим для нього (як і мати дитини), а оприлюднена інформація про його наявність фактично була використана лише для уникнення кримінальної відповідальності?
Правда відкрилася лише через багато років – коли Кривонос став директором НАБУ. Про те, як усе відбувалося насправді, розповіла Світлана Хомченко – мама того самого “сина” Кривоноса. У розмові з народним депутатом VIII скликання Бориславом Березою жінка підтвердила, що у її сина Максима змінювалося свідоцтво про народження – у яке Кривоноса записали єдиним батьком дитини.
“Це була допомога для людини, якій потрібно було виїхати за кордон. Йому потрібно було по роботі. По якомусь контракту. У нього повинна була бути дитина. Це така була інформація… Не пам’ятаю, це був десь 2009 чи 2010 рік. Може, 2009-й”, – розповіла Світлана Хомченко. Жінка додала, що людина, яка потребувала допомоги, як їй повідомили нібито для виїзду до США за контрактом, представилась Семеном Кривоносом.
За словами жінки, з проханням “допомогти” звернувся до неї не сам Кривонос, а її знайома. Оформлення документів із зазначенням Кривоноса батьком Максима Хомченка відбувалося у Голосіївському відділі ДРАЦСу Києва. Нагадаємо, що саме у Голосіївській РДА Києва власне і працював Кривонос до вироку суду.
На питання, чи є Семен Кривонос біологічним батьком її сина Максима, жінка ствердно відповіла: “Ні, це [батько] інша людина зовсім”. Також вона додала, що чинний керівник НАБУ не пропонував їй жодної допомоги та не підтримував усі ці роки зв’язок з її сином.
“У нас дуже хворів Максим. Я кілька разів зверталася до нього. Щось на день народження мені не вистачало чи коштів на велосипед – і він допоміг. Він сказав: “Немає питань, якщо щось треба буде – звертайся. Але якось…” – пригадала мати дитини. Жінка також заперечила, що свідоцтво про народження її сина, де батьком значиться Кривонос, використовувалось під час судових засідань або з метою уникнення кимось кримінальної відповідальності. Необхідністю скасування дії свідоцтва про народження на той час Максима Семеновича Кривоноса, мати хлопця назвала оформлення його до школи.
“Я зателефонувала [Кривоносу] і сказала, що оформлюю дитину до школи, і хочу, аби всі документи були такими, як раніше. Ми поїхали, здали ДНК – і все. Він [не був проти] зовсім. Він заплатив за тест”, – чсказала жінка й додала, що після цього Семен Кривонос жодним чином не підтримував з нею стосунки.
Нині, за словами матері, її син Максим Хомченко живе у Польщі та навчається у ВНЗ. Життям Семена Кривоноса вона не цікавиться, як і, власне, не цікавився і він її сином.
Кандидат в НАБУ
Примітно, що у біографії очільника НАБУ відсутня будьяка інформація про роботу за кордоном, зокрема у Сполучених Штатах. Ймовірно, Кривонос використав у власних цілях не лише сім’ю Хомченків, а й Феміду.
Доволі лояльною до Кривоноса, як кандидата на керівника Національного антикорупційного бюро виявилася й конкурсна комісія з обрання директора НАБУ. Втім, жоден із шести членів комісії, серед яких були й представники міжнародних організацій, не став на заваді призначенню Кривоноса, попри наявність у нього судимості, хоч і звільненного від кримінальної відповідальності по амністії. Але, не варто забувати, що саме несправжнє батьківство Кривоноса, ймовірно, і було використано як підстава для амністії. А такі обставини прямо можуть свідчити про порушення процедури перевірки кандидатів. Адже, згідно із законом України “Про Національне антикорупційне бюро України”, наявність судимості за вчинення кримінального правопорушення, якщо така судимість не знята або не погашена в установленому законом порядку, є абсолютною перешкодою для прийняття на роботу до НАБУ.
Хотілося б зрозуміти, у який спосіб члени конкурсної комісії у НАБУ оцінювали доброчесність та компетентність Кривоноса і як він пройшов перевірку, зокрема на поліграфі, що передбачає підтвердження відсутності судимостей. Вочевидь, не лише конкурсна комісія виявилася “засліпленою” професійними якостями кандидата. Річ у тім, що будь-який претендент на посаду керівника правоохоронного органу обов’язково проходить так звану спецперевірку – комплексне вивчення інформації про особу, яка бажає стати чиновником державного рівня. Але яким чином Нацполіція, СБУ, НАЗК та інші правоохоронні органи не “помітили” судимості кандидата – це загадка, яку ще потрібно розгадати. Зрештою, не згадавши про наявність судимості під час конкурсу Семен Кривонос, імовірно, ввів в оману і суб’єкта призначення директора НАБУ – на той час прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.
Формально – через судовий вирок, Кривонос не повинен був брати участь у конкурсі на посаду директора НАБУ, а фактично – можливе фіктивне батьківство дозволило йому уникнути реального покарання у вигляді увʼязнення за гратами та отримати високу впливову посаду і майже 4 млн грн річної зарплати.
Виходить, що вся ця історія від самого початку, ймовірно, ґрунтувалася на обмані та фікції. Відтак, чи отримало суспільство той ефект від призначення Кривоноса, на який і був запит? Питання відкрите.
Експрокурор САП проти директора НАБУ
Експрокурор САП Станіслав Броневицький вважає, що директор НАБУ Семен Кривонос має звільнитися після скандалів з фіктивним батьківством та кримінального провадження щодо вимагання хабарів за землю.
Про це написав експрокурор САП Станіслав Броневицький.
“Семене Юрійовичу, хочу підказати вам вихід. Гідний, сміливий, шляхетний, такий, що відповідає етичним нормам усіх цивілізованих країн. Це не погрози і не “розхитування човна”. Просто ви – реальна загроза для Бюро, для його колективу, для внутрішніх традицій, для розслідувань надскладних проваджень та їхнього результату, для кожного детектива зокрема. Йдіть. Це в інтересах Бюро”, – зазначив він.
За його словами, у жодній розвиненій країні світу немає випадків, коли антикорупційний орган, який за всі ці роки виплекав таку довіру суспільства, очолює людина з настільки неоднозначним і прихованим від людей минулим.
Експрокурор САП пообіцяв, що продовжить комунікувати цю історію як в Україні, так і серед міжнародних партнерів.
“Ми надамо всі документи, які вже є в нашому розпорядженні для того, щоб нарешті прийшло усвідомлення, хто ви. Ми покажемо все, що відбувалося від моменту, коли ви прийняли умисне рішення обманути суд задля уникнення кримінальної відповідальності, до обставин вимагання вами хабарів на посаді начальника реєстраційної служби Обухівського району в складі групи осіб”, – наголосив він.
Більше того, повідомив Бронецвицький, про випадок з фіктивною дитиною та про розслідування кримінального провадження “Обухівського періоду” будуть проінформовані міжнародні аудитори. Здійснюючи аудит, вони не володіли усією інформацією про керівництво Бюро.
Він припустив, що Кривонос вирішив мовчки перечекати ці скандали.
“Напевне, ви прийняли для себе рішення мовчати, адже у вирі всіх подій в країні сподіваєтесь, що ваші персональні “здобутки” швидко забудуться. Не забудуться”, – заявив експрокурор САП.
Куратори поставили Кривоносу завдання знищити наш ВПК, заблокувати виготовлення ракет
Політексперт Тарас Загородній дивиться на скандал під іншим кутом.
-Антикорупційні органи в Україні роками намагалися створити образ структури з кришталевою репутацією, очільники якої проходять через дрібне сито найсуворіших конкурсів. Проте сьогодні цей фасад остаточно розбивається об жорстоку реальність. На чолі головного бюро країни стоїть людина, чий життєвий шлях більше нагадує кримінальне чтиво, ніж біографію державного службовця. Все це під прикриттям «міжнародних експертів» завдання яких, судячи з усього, проводити системний терор державного апарату та наповнення його максимальної кількості недієздатних осіб у своїх інтересах.
Найбільш цинічним епізодом у біографії нинішнього очільника НАБУ стала історія з використанням чужої дитини як юридичної «відмазки». У 2009 році, намагаючись уникнути реального терміну за підкуп виборців (ст. 157 КК України), Кривонос визнав батьківство дитини, до якої не мав жодного стосунку, аби розжалобити суд і отримати пом’якшення вироку.
За інформацією, яку оприлюднив у своєму Telegram-каналі “Бронік” колишній слідчий САП Станіслав Броневицький, Кривоносу загрожувало реальне ув’язнення за підкуп виборців, і лише ця маніпуляція дозволила йому вийти на амністію. Більше того, Кривонос переховувався від правоохоронців, тому був оголошений в розшук.
Нещодавно на YouTube-каналі Борислава Берези було опубліковане прізвище матері цієї дитини, яка підтвердила: немовля просто використали для «жалості» судді. Кривонос так само холоднокровно через десять років викреслив дитину зі свого життя через суд. Якщо людина здатна на такі маніпуляції з дітьми задля власного порятунку, то будь-які розмови про професійну етику на чолі НАБУ є абсурдом.
Інша кримінальна справа Кривоноса, яку задокументувала СБУ, стосується вимагання хабаря у 120 тисяч доларів за землю в Обухівському районі (провадження №42014110230000021). Зібрані всі докази: від підставних осіб до незаконного прослуховування.
Також відомо історія як Кривонос двічі намагався обійти процедуру проходження поліграфа. Це було у 2016 році під час конкурсу на посаду директора Одеського територіального управління НАБУ.
Ще цікавіше, як Семен Кривонос в анкеті кандидата на посаду керівника НАБУ на запитання про ситуації, що можуть викликати занепокоєння щодо його доброчесності, холоднокровно написав: «відповідних ситуацій немає».
Наче не було ні підкупу виборців, ні фіктивного батьківства, ні хабарів, ні спроба обману поліграфу. Конкурсна комісія (Грінавей, Кос, Малакаускас, Кучерявенко, Легких та Савчук) не могла не знати про це минуле, як і про те, що кандидат ніколи не очолював слідство. Складається враження, що нам навмисно призначають людей, яких легко тримати на гачку кримінальних справ, щоб через них маніпулювати державою.
Сьогодні ми бачимо наслідки цього призначення: НАБУ перетворилося на інструмент вибіркового пресингу. Поки Бюро ігнорує «відмазування» Кауфмана, воно методично «кошмарить» стратегічну оборонку. Компанію Firepoint, яка розробляє балістичні ракети та дрони, блокують обшуками. Мета очевидна — паралізувати виробництво власної зброї. Керівництво Бюро навіть розсилало листи в іноземні посольства про нібито «корупцію» в оборонних розробках, щоб зірвати допомогу Україні. Вірогідно куратори поставили Кривоносу, якого легко шантажувати кримінальними справами у минулому, завдання знищити наш ВПК, заблокувати виготовлення ракет.
Це вже не боротьба з корупцією, а системна диверсія проти національної безпеки. Наші партнери через конкурсні комісії просувають сумнівних персонажів лише для того, щоб за допомогою підконтрольних антикорупційних структур безперервно тиснути на державні інституції. Це робиться для того, щоб не дати сформуватися дієздатному державному апарату, тримаючи його в постійному страху та хаосі. І це вже загроза національній безпеці. Нинішня система «мутного» відбору через комісії повинна бути ліквідовано. У воюючій країні антикорупційну вертикаль мають контролювати військові, які не терпітимуть анкетної брехні.
Семен Кривонос має піти, а правоохоронці повинні нарешті провести розслідування його «фіктивного батьківства» та повернутися до справи про підкуп виборців, – написав політексперт.
Тож слідкуємо за розвитком подій.
