У Північній Ірландії виявили випадок небезпечного вірусу для рогатої худоби — блютанга, або катаральної лихоманки, відомої ще як “синій язик”.
Цей вірус вражає жуйних тварин: корів, овець, кіз, оленів, верблюдів, лам, альпак та інших рогатих.
Назва хвороби пов’язана з характерним симптомом: у важких випадках язик і слизові оболонки тварин набрякають і синіють через внутрішні крововиливи та нестачу кисню.
За даними Міністерства сільського господарства Північної Ірландії, 29 жовтня при огляді скотобійні вірус виявили у двох корів на фермі у графстві Даун.
Вірус не загрожує людям і не впливає на безпеку продуктів, проте для тварин він може бути смертельним. Крім того, спалахи блютанга призводять до тривалих обмежень на переміщення та торгівлю худобою, пише ВВС.
Розповідаємо, що це за хвороба, як вона поширюється — і чи є ризик, що вірус дістанеться інших країн.
Симптоми
“Синій язик” — найвідоміший симптом хвороби, але вона проявляється по-різному.
У овець можуть з’являтися виразки в роті та на носі, виділення з очей і ніздрів, сильне слиновиділення. Набрякають губи, язик, голова, шия і зона копит. Іноді шкіра червоніє, підвищується температура, тваринам важко дихати.
Корови часто виглядають млявими, з ерозіями навколо рота та носа. У них червоніють очі, рот і ніс, вони втрачають апетит і дають менше молока.
Дорослі тварини можуть переносити вірус тижнями, навіть не проявляючи симптомів.
Особливо небезпечна хвороба для потомства: якщо вагітна самка заражається, її козенята чи ягнята можуть народитися слабкими, маленькими, сліпими або з фізичними дефектами. Іноді трапляються викидні або мертвонародження.
Коні, свині та собаки до цієї хвороби не чутливі й залишаються поза небезпекою.
Як поширюється хвороба
Блютанг не передається прямо від тварини до тварини. Його розносять крихітні кусючі мошки – мокреці (Culicoides).
Вони підсідають на хвору тварину, заражаються вірусом, а потім кусають здорових і передають інфекцію.
Комахи особливо активні в теплі місяці, а вірус може долати великі відстані на повітряних потоках, тому хвороба здатна поширюватися на нові території.
Спалахи та регіони ураження
Останній великий спалах блютанга в Європі стався у 2023 році в Нідерландах — загинули десятки тисяч овець. Мошки, перенесені вітром до Британії, заразили тварин на південному сході Англії.
Наслідки хвороби різні: одні тварини одужують без проблем, інші гинуть незабаром після зараження.
За даними Всесвітньої організації здоров’я тварин (WOAH), вірус поширюється там, де живуть мокреці, і може зберігатися в регіонах із м’якою зимою.
Серед країн, де зафіксовані випадки: Туніс, Нігерія, Індія, Пакистан, Бангладеш, Китай, Індонезія, Ліван, Іспанія, Португалія, Австралія та США.
У деяких країнах Африки, Азії та Латинської Америки “синій язик” – звична хвороба. Вірус там циркулює постійно, спалахи повторюються з року в рік і мають передбачуваний характер.
У Північній Ірландії планують перевірити 20 ферм, щоб відстежити поширення хвороби.
Чи є вакцина?
Так, вакцини проти блютанга існують і застосовуються у США, Індії, Британії, Китаї та Малайзії.
“Найкращий спосіб боротьби — профілактична вакцинація”, — пояснює ветеринар Клаудія Салазар.
Втім, каже вона, можливість та ефективність щеплень залежить від багатьох факторів: економічної ситуації, умов роботи фермерів і доступності самих вакцин. У країнах, де хвороба давно поширена, часто немає чітких правил, як саме з нею боротися.
Глобальне потепління і зміни клімату розширюють територію вірусу. Тепліші зими і зміни вітру допомагають комахам швидше розмножуватися і переносити хворобу у нові райони.
“Найбільший ризик існує для регіонів, які раніше з цим вірусом не стикалися, — каже Салазар. — Там потрібні профілактичні щеплення, контроль за тваринами, карантин і регулярне тестування”.
У країнах, офіційно вільних від блютангу, практикують суворий підхід: заражених тварин часто одразу знищують, щоб не допустити подальшого поширення вірусу.
Як уберегти худобу від блютангу
Щоб зменшити ризики, фермерам радять:
- стежити за офіційними рекомендаціями щодо хвороби у своїй країні;
- контролювати комах — використовувати репеленти, пастки, обробляти приміщення;
- робити щеплення тваринам там, де це рекомендовано;
- перевіряти всіх новоприбулих тварин і за потреби тримати їх на карантині.
“Синій язик” супроводжує людство вже понад сто років, — каже Клаудія Салазар. — Але все вирішує одне: наскільки вразлива країна і як швидко її влада реагує на загрозу”.
