Великі території водних запасів Європи виснажуються, свідчить новий аналіз на основі даних супутників за два десятиліття. Найсильніше скорочення запасів прісної води спостерігається в південній та центральній Європі — від Іспанії та Італії до Польщі й окремих регіонів Великої Британії.
Вчені Університетського коледжу Лондона (UCL) разом із Watershed Investigations та The Guardian проаналізували дані супутників за період 2002–2024 років, які відстежують зміни гравітаційного поля Землі.
Оскільки вода важка, будь-які зміни в підземних водах, річках, озерах, вологості ґрунту та льодовиках впливають на гравітаційний сигнал, що дозволяє супутникам фактично «зважувати» кількість запасеної води.
Результати показують різкий дисбаланс: північ і північний захід Європи — зокрема Скандинавія, окремі частини Великої Британії та Португалія — стають вологішими, тоді як великі території півдня й південного сходу (включно з частинами Великої Британії, Іспанією, Італією, Францією, Швейцарією, Німеччиною, Румунією та Україною) — висихають.
Вчені стверджують, що в даних чітко видно наслідки кліматичного колапсу. «Коли ми порівнюємо дані про загальні запаси наземної води з кліматичними наборами даних, тенденції загалом збігаються», — каже професор UCL Мохаммад Шамсуддуха, фахівець із водних криз і зниження ризиків.
За його словами, це має стати «дзвінком для пробудження» політикам, які досі сумніваються в необхідності скорочення викидів. «Ми вже не говоримо про обмеження потепління 1,5 °C — ми, найімовірніше, прямуємо до 2 °C вище доіндустріального рівня, і зараз ми вже бачимо наслідки».
Аспірант Аріфін виділив дані саме про підземні води з загального обсягу наземної води й виявив, що тенденції в цих більш стійких резервуарах повторюють загальну картину — це підтверджує, що приховані запаси прісної води Європи дійсно виснажуються.
У Великій Британії ситуація неоднозначна. «Загалом захід стає вологішим, а схід — сухішим, і цей сигнал посилюється», — каже Шамсуддуха.
«Хоча загальна кількість опадів може залишатися стабільною або навіть трохи зростати, характер опадів змінюється. Ми бачимо потужні зливи та триваліші посушливі періоди, особливо влітку».
Підземні води вважаються стійкішими до клімату, ніж поверхневі, але сильні літні зливи часто призводять до того, що більша частина води стікає в річки та викликає повені, а сезон поповнення підземних вод взимку може скорочуватися, пояснює він.
«У південно-східній Англії, де підземні води забезпечують близько 70 % громадського водопостачання, такі зміни в режимі опадів можуть створити серйозні проблеми».
За даними Європейського агентства з довкілля, загальний обсяг води, що забирається з поверхневих і підземних джерел у ЄС у 2000–2022 роках, зменшився, але забір підземних вод зріс на 6 % — насамперед через громадське водопостачання (+18 %) та сільське господарство (+17 %).
Це критичний ресурс: у 2022 році на підземні води припадало 62 % усього громадського водопостачання країн-членів ЄС і 33 % потреб сільського господарства.
Представник Єврокомісії заявив, що стратегія стійкості до водної кризи «спрямована на допомогу державам-членам у адаптації управління водними ресурсами до змін клімату та антропогенних навантажень». Стратегія передбачає створення «водорозумної економіки» та супроводжується рекомендацією щодо підвищення ефективності використання води щонайменше на 10 % до 2030 року. Оскільки втрати води через протікання труб у різних країнах блоку коливаються від 8 % до 57 %, Єврокомісія вважає вирішальним скорочення втрат і модернізацію інфраструктури.
Професорка гідрології Університету Рединга Ганна Клоук зазначила: «Бачити цю довготривалу тенденцію дуже прикро, адже ми вже пережили кілька великих посух, постійно чуємо, що цієї зими опадів може бути менше звичайного, а ми вже перебуваємо в стані посухи. Якщо навесні та влітку не буде достатньо дощів, наслідки для Англії будуть серйозними. Нас чекають жорсткі обмеження водопостачання, які ускладнять життя всім».
Агентство з довкілля вже попередило, що Англії варто готуватися до посухи, яка може тривати до 2026 року, якщо восени та взимку не буде значних опадів.
Міністерка водних ресурсів Емма Гарді заявила, що «тиск на наші водні ресурси зростає. Саме тому уряд вживає рішучих заходів, зокрема розробляє дев’ять нових водосховищ, щоб забезпечити довгострокову водну стійкість».
Але, за словами Ганни Клоук, «просто обіцяти величезні водосховища, які запрацюють лише через кілька десятиліть, не вирішить проблему негайно».
«Нам треба зосередитися на повторному використанні води, споживанні меншої кількості води загалом, розділенні питної води та води для повторного використання, природоорієнтованих рішеннях і зміні підходу до забудови. Ми просто не встигаємо за цими довготривалими тенденціями».
Тенденція до висихання Європи матиме «далекосяжні» наслідки: постраждають продовольча безпека, сільське господарство та екосистеми, залежні від води, особливо ті, що живляться підземними водами, вважає Шамсуддуха. Зменшення запасів в Іспанії, за його словами, може безпосередньо вплинути на Велику Британію, яка сильно залежить від імпорту фруктів і овочів з Іспанії та інших європейських країн.
Ті кліматичні наслідки, які довго спостерігалися на глобальному півдні — від Південної Азії до Африки та Близького Сходу — тепер «набагато ближче до дому», і зміни клімату «чітко впливають на саму Європу».
«Нам треба прийняти, що зміна клімату реальна, вона відбувається і впливає на нас», — каже Шамсуддуха, закликаючи до кращого управління водними ресурсами та відкритості до «нових, навіть нестандартних» ідей, зокрема широкого збору дощової води навіть у таких країнах, як Велика Британія.
У світовому масштабі зони висихання з’являються на Близькому Сході, в Азії, Південній Америці, на західному узбережжі США та в багатьох регіонах Канади; різке висихання також фіксують у Гренландії, Ісландії та на Шпіцбергені.
В Ірані Тегеран наближається до «дня нуль», коли з кранів перестане текти вода; планується раціонування. Президент Масуд Пезешкіан заявив, що якщо раціонування не спрацює, столицю, можливо, доведеться евакуювати.
Підземні води в Україні: детальний огляд стану на 2025 рік
ІншеТВ зробило кілька запитів до ШІ щодо водного стану України, і інформація очікувано тривожна. Але краще знати, ніж закривати очі на те, з чим доведеться мати справу вже не колись, а сьогодні-завтра. Отже:
Підземні води є ключовим ресурсом для України, особливо в умовах війни, кліматичних змін та обмеженості поверхневих вод. Вони становлять близько 35% джерел питного водопостачання країни, забезпечуючи стійкість у кризові періоди. За даними на 2023–2025 роки, прогнозовані ресурси підземних вод дозволяють забезпечувати населення в середньому 1,3 тис. м³ на добу на особу, але реальний доступ обмежений через забруднення, перевикористання та воєнні руйнування. Загальні запаси підземних вод оцінюються в 20 км³ на рік, з яких доступні для використання — близько 5 км³.
1. Регіональний розподіл та ресурси
Підземні води в Україні нерівномірно розподілені: понад 60% запасів зосереджено на півночі (Полісся, Волинь), де переважають артезіанські басейни. Основні водоносні горизонти:
- Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн: Найбільший, охоплює центр і схід, забезпечує промисловість і сільське господарство.
- Причорноморський басейн: На півдні, вразливий до засолення.
- Український щит: Тріщинуваті зони кристалічних порід, де запаси обмежені, але якісні (низька мінералізація).
| Регіон | Частка запасів (%) | Основні проблеми |
|---|---|---|
| Північ (Київська, Житомирська обл.) | ~60 | Забруднення нітратами від агрокультури |
| Центр (Дніпро, Полтавська обл.) | ~20 | Перевикористання для промисловості |
| Південь (Одеська, Херсонська обл.) | ~10 | Засолення та воєнне забруднення |
| Схід (Донецька, Луганська обл.) | ~10 | Затоплення шахт, токсини |
2. Поточний стан та тенденції
- Виснаження запасів: За супутниковими даними за 2002–2024 роки, Україна входить до зон виснаження підземних вод у південній та східній Європі. Зміни клімату призводять до сильніших злив (які не просочуються в ґрунт) та довших посух, зменшуючи поповнення на 10–15%. У 2025 році дефіцит відчутний у південних регіонах, де опади скоротилися на 20%.
- Якість води: Лише 65% населення має централізоване постачання; у сільських районах — до 90% покладаються на колодязі та свердловини. Проблеми: підвищена мінералізація (схід), залізо/марганець (північ), нітрати (агрозабруднення). У 2022–2025 роках кількість осередків забруднення зросла в 4 рази через промислові відходи та стічні води (лише 32% стічних вод очищається).
- Моніторинг: Мережа включає ~400 пунктів, що недостатньо (порівняно з 11 тис. в Ізраїлі). На Держгеопорталі доступна інтерактивна карта водозаборів.
3. Вплив війни (2022–2025 роки)
Війна посилила залежність від підземних вод: руйнування водогонів (Маріуполь, Миколаїв, Чернігів) змусило бурити нові свердловини (наприклад, UNICEF у Одесі та Миколаєві). Ключові ризики:
- Забруднення: Затоплення 150+ шахт на Донбасі (з 2014 р.) вивільняє метали, метан і кислоти в підземні води; до 2026 р. це може отруїти річки та озера. Підрив Каховської ГЕС (2023) позбавив 10% ресурсів, забруднивши ґрунтові води на 6 млн осіб.
- Ризики біля критичної інфраструктури: Біля Запорізької АЕС (DRASTIC-модель) висока вразливість на північному сході через мілкі горизонти та грубі ґрунти; потенційне радіоактивне забруднення.
- Економічні збитки: За 10 місяців 2022 р. — 55 млрд грн від забруднення; загалом — десятки мільярдів USD. У 2025 р. у Донбасі (окупованому) — “екологічна бомба” через припинення відкачування шахт.
4. Перспективи та рекомендації
- Стратегічне значення: Підземні води — “запасний план” для стійкості; війна показала потребу в дворівневій системі (централізована + децентралізована). Збільшення видобутку — ключ до адаптації до ЄС-стандартів.
- Міжнародна допомога: EU4Environment — реалізація 6% заходів РБП до 2025 р. (100+ проєктів); UWP3 — моніторинг та партнерства. Карти вразливості (CEOBS) допомагають планувати.
- Рекомендації:
- Посилити моніторинг (нові свердловини, GIS-моделі).
- Очищення стічних вод (до 70% до 2030 р.).
- Збереження: Зменшити перевикористання в агросекторі (33% споживання), впровадити дощовий збір.
- Відновлення: Пріоритет — Донбас і південь; бюджет — $600 млрд на водну інфраструктуру.
Україна посідає 37-ме місце в Європі за водними ресурсами на душу (1200 м³/рік), але з правильним управлінням підземні води можуть стати основою стійкості.
