Колишній власник готельного бізнесу в Криму, на ім’я Андрій, допомагає українській Службі безпеки, беручись за замовлення від російської ФСБ, а потім зриваючи його й видаючи спільників.
Його історію розповіло британське видання Telegraph, пише Громадське.
Андрій раніше був підприємцем і мільйонером. У 2014 році, коли росія анексувала Крим, окупаційна влада експропріювала в нього його готель. Вдруге будівельні матеріали його компанії розграбували, коли росіяни окупували його місто у 2022 році.
Чоловік розповідає, що росія прагне збільшити кількість диверсій та саботажу в Україні й створити видимість руху опору. Серед завдань, які пропонують агентам, — створення малюнків нацистських символів та логотипів українських націоналістів на стінах будівель міста. Потім фотографії цих графіті потрібно опублікувати на сайті нібито українських націоналістів, який насправді створила російська розвідка.
Сам Андрій працює як подвійний агент: приймає пропозиції організувати якусь диверсійну операцію лише для того, щоб потім зірвати її та посадити спільників за ґрати.
Так, він втерся в довіру до росіян, підкреслюючи свою прихильність до рф, й отримав завдання: створити вибуховий пристрій і підірвати ним адміністративну будівлю українського міста з десятками державних службовців усередині.
Найскладніше, каже чоловік, було, не викликаючи підозр, переконати працівника ФСБ, що Андрій «не готовий облити руки кров’ю», щоб росіяни знайшли для цього іншу людину. Зрештою, Андрій зібрав бомбу, поклавши в неї замість вибухівки борошно, і залишив її в таємному місці, координати якого вислав росіянам.
Після цього інший російський агент — як виявилося згодом, безробітний мешканець Тернополя, який шукав швидкий заробіток — забрав її та поставив на порозі адміністративної будівлі. У цей момент чоловіка затримали працівники СБУ. Тепер йому загрожує довічне позбавлення волі за кількома статтями українського Кримінального кодексу.
«Ви отримуєте величезне моральне задоволення, коли люди могли загинути, а ви відвернули увагу цієї гнилої російської служби і використали їхні ресурси. […] Спочатку мої друзі, які виїхали з України, запитували, хто наказав мені почати цю діяльність. Я ніколи не міг зрозуміти цього питання. Я роблю це добровільно, бо боюся за свою родину і за своє життя, оскільки ворог вторгся на нашу землю», — розповідає Андрій.
