Уже кілька років у соцмережах набирає обертів мода на село. Обіди та вечері “по-сільському”, сільські клопоти та інтер’єри — усе те, що колись було частиною дитинства багатьох українців, приносить мільйони переглядів та великі, як для села, заробітки.
Зараз під хештегом “село” у соцмережі ТікТок можна знайти більш ніж мільйон відео, пише ВВС.
Ще недавно, розповідає блогерка Жанна Луговська з Черкащини, відома в YouTube та TikTok як “Та сама Жанна”, вона соромилася зізнатися, що родом із села: “Це означало, що ти наче без смаку, якийсь не такий”.
Але зараз це змінюється.
І замість стежити за просунутими матусями чи хіпстерами, які п’ють каву в новій кав’ярні з панорамним видом на місто, тисячі користувачів із задоволенням перемикаються на відео із життя простих людей, які з ранку до ночі працюють на городі, збирають врожай, роблять кров’янку, доять корів чи кіз.
Що ж зробило село таким модним, і до чого тут війна?
Село, Люда і тисячі доларів на місяць
За клопотами сім’ї Дардурових із села Білоусівка на Черкащині тільки в ТікТок спостерігають 154 тисячі людей.
Блог, який вони завели наприкінці 2021 року, називається “Село і Люда”.
На відео в центрі подій Людмила — мама сімейства із чарівною усмішкою, від якої аж віє теплом і затишком.
Дардурови завели блог, щоб насамперед знайти нових покупців для своєї продукції.
Люда і її Толя, які в шлюбі 31рік, все життя живуть з того, що самі виростили.
Колись це були цілі плантації малини, полуниці, а також численні корови, нутрії, кролі, свині, а зараз це мед, овочі, яблука, кавуни, горіхи, а з тварин тільки кози.
“Оце все — доки око бачить — наш город”, — показує донька Жанна десь за горизонт журналістам BBC News Україна.
Спочатку відео не приносили ні переглядів, ні радості.
Глядачі прискіпувалися до дрібниць — писали Людмилі, що і каструля брудна, і нігті не в порядку, і в сукні одній і тій же з’являєтеся.
А в селі, згадує вона, “сміялися просто в очі, для них це була дивина”.
“Їм було смішно, а я додому прийду та плачу”, — каже жінка, зізнаючись, що кілька разів думала кинути зйомки.
А невдовзі почалася велика війна, син пішов у ЗСУ, і блогерство стало на паузу, бо здавалося недоречним, каже Людмила.
Та пізніше сім’я поступово повернулася у ТікТок.
“На початку, будьмо чесними, в тата було більше амбіцій — він у мене і в сніг стрибав у мінус 20, і тренди танцював”, — каже донька Людмили Жанна Луговська, яка в цьому сімейному бізнесі відповідає за режисуру, монтаж і контакти із брендами.
“У той час як мама така — а я буду готувати, працювати, а співати і танцювати не буду”, — розповідає донька.
І, несподівано, не танці, а тиха буденна праця в кадрі почала приносити перші мільйони переглядів.
На рекламі спочатку заробляти не планували.
Але якось донька написала в компанію, яка продавала комп’ютерні стільці, які були треба батькам, і запропонувала рекламу в блозі в обмін на товар.
Тепер у подвір’ї від цієї ж компанії можна побачити ще і батут, і модні стільці-кокони.
Зараз за бартером Дардурови не працюють — нецікаво. Людмила завела ФОП та надає рекламні послуги за контрактом.
А її донька Жанна, для якої це на початку було хобі, стала інфлюенс-маркетологинею та працює з багатьма популярними блогерами.
Чотири роки потому батьки мають на рекламі в середньому кілька тисяч доларів на місяць, каже Жанна, і це повністю їхній заробіток.
У селі, де, за її словами, праця на землі приносить “не більш ніж 15-20 тисяч”, це великі гроші.
ТікТок змінює село?
Такі успіхи наштовхують на думку, що ТікТок змінює село.
І, з одного боку, це справді так — за словами Людмили, односельці більше не сміються, а деякі з них і самі завели блоги.
Але не все так просто, як здається.
Так, блог, за словами Людмили, додав їй статків, впевненості в собі, зробив впізнаваною навіть у містах, де люди на вулицях дякують їй за рецепти консервації.
Але в усьому іншому, додає Жанна, життя її мами не особливо змінилося – “вона як вставала в 5-6, так і встає, і так само важко працює”, поки донька бігає за нею із камерою.
Глядачів цікавить, як люди в селі сапають городи, садять рослини, роблять ковбасу чи ремонтують колодязь, і це довгий і важкий процес.
Тож зазвичай, каже Жанна, на відео з 1-2 хвилин іде 2,5 години відзнятого матеріалу. А ще треба це змонтувати, озвучити.
Озвучкою займається Людмила, і це “нелегко”, каже вона. Іноді цей процес триває довше, ніж самі зйомки.
Блогерство, каже вона, — це насправді робота сім днів на тиждень, зранку до вечора, як фізична, так і творча, без вихідних, а часом і без свят, тому що багато замовлень припадають на Різдво, Великдень.
Словом, це не для всіх.
Та це все одно нові можливості: раніше годі було уявити, щоб люди цікавилися і платили за рекламу в блозі, де виконують буденну сільську роботу.
Такі відео в соцмережі були, але їхній успіх був лотереєю.
Та тепер популярних сільських блогів усе більше, і Жанна, яка живе в Черкасах, більше не соромиться, що вона родом із села. Вона купила хату біля батьків і хоче туди переїхати. Про цю хату вона завела свій блог, і її відео теж набирають мільйони переглядів.
У трендах село опинилося через війну, вважає Жанна.
“Багато людей під час війни на якийсь час переїхали в село — тут невелика оренда, можна їсти своє, з городу”, — каже вона.
“Село дало притулок місту, як я кажу, і так змінилася його цінність — багато людей, які приїхали тимчасово, залишилися тут жити, тому що тихо, спокійно, і їм це подобається, а в місті життя тече зовсім іншою річкою”.
Її мама Людмила каже, що підписники часто питають, чи є в Білоусівці хати на продаж, “і вони були, а тепер уже і немає”.
Тож їй складно сказати, скільки людей зараз живуть в їхньому селі — було 3,5 тисячі, але вже точно більше.
Вона вважає, що люди дивляться її відео і через відчуття затишку, родинного тепла, а ще — через ностальгію.
“Вони так і пишуть – багато років їздила в село до бабусі, бабусі вже немає, я вас дивлюся і наче повертаюся в дитинство”.
Купила шість хат і мріє про власне село
А от блогерка і підприємиця Олена Присяжнюк із Вінниччини ніколи не соромилася того, що родом із села. Вона обожнює згадувати своє дитинство — бабусина хата, малесенькі вікна, тепла піч, кисле молоко в банці, квашені помідори.
Після десяти років роботи у готельно-ресторанному сімейному бізнесі вирішила, що хоче мати щось своє — у 2022-му році взялася реставрувати бабусину хату і знімати про це блог. Спочатку її ніхто не підтримав і дівчина навіть сама часом не вірила у свій успіх.
Олені зараз 30 років. Вона живе у Крижополі, але щодня їздить по сім кілометрів до рідного села Жабокрич працювати — тут у неї теплиці, виробництво копченого м’яса і власні… шість хат. Каже, поки переїхати повністю в село не може — у місті в неї також власний будинок, діти ходять там до садка і школи. Але душа Олени у селі.
Її блог “Мотанка” має в Instagram понад 130 тисяч, а в TikTok – 170 тисяч підписників.
Після реставрації сімейної хати Олена купила сусідську і далі вже не могла зупинитися.
“Це все потребувало вкладень, хоча ми старались повністю все робити з глини, соломи, де потрібно, пісок. Використовували абсолютно ідентичні матеріали, як наші прабабусі”
“У кожній з хатин моя душа, тому що вона змішалась з глиною і залишилась тут ще на етапі реставрації. Тому люблю кожну хату всією душею”, — каже журналістам BBC News Україна блогерка.
Спочатку дівчина хотіла здавати деякі хати в оренду туристам, але з часом передумала:
“Ми почали проводити різні майстер-класи, зустрічі, ретрити, конференції. В нас тут було все, що хочете: концерти, фестивалі, соціальні заходи, хатина Святого Миколая. Я зрозуміла, що ці хати не для того, аби просто заночувати. Ці хати для чогось набагато більшого”.
З часом Олена вирішила створити у селі бізнес — відкрила першу теплицю, де почала вирощувати квіти. Каже, що з дитинства навчена до праці — з бабусею щороку садила картоплю, сапала буряки.
У всіх справах їй допомагає родина: мама з татом, бабуся і дідусь — улюбленець підписників.
“Знаєте, дідусь і бабуся аж помолодшали, тому що вони постійно між людьми, десь працюють, постійно комусь потрібні, між молоддю. Їх старість вдома не застане ніколи в житті”, — жартує дівчина.
Олена має двох працівниць у теплицях. З блогом працює самостійно. Бере товари на рекламу, але не часто.
Блогерка розповіла, що одна реклама в її сторіз (відео, яке висить у соцмережах тільки добу) коштує 4000 гривень, в Reels — 15000 гривень.
Багато її колег “по цеху”, не охоче діляться інформацією про те, скільки в місяць заробляють на рекламі.
“Немає мети зробити з блогу магазин. Хочеться більше людям показувати своє життя”, — каже Олена.
Хейт за знищену мозаїку
Тендітність і творчість в Олені поєднуються з рішучістю і твердим характером. Вона вирішує сотні справ на день і вміє організувати усіх навколо.
Блогерка каже, що ніколи не мала жодних конфліктів із сусідами — ті спочатку не розуміли, що вона робить, а потім самі почали приносити їй якісь старовинні речі та відвідувати події, які Олена організовує в селі.
Вона переконана, що її проєкти популяризують українські традиції та розбудовують Жабокрич. Ймовірно, назва села походить від голосного крику жаб, однак якоїсь офіційної версії, що б пояснювала таку екзотичну назву, немає.
Влітку відео про те, як вона з дідусем ловить рибу в калюжі на центральній вулиці села, стало вірусним у соцмережах. Блогерка також зверталася до влади, і наприкінці літа дорогу таки відремонтували. Частину коштів мусила надати місцева ОТГ.
Також блогерка своїм коштом відремонтувала сільську автобусну зупинку і навіть втрапила через це у скандал. Її звинуватили в тому, що вона знищила стару мозаїку.
“Я пішла до голови ОТГ і спитала, чи можу я її відремонтувати. Мені дозволили. Там були комуністичні символи, а мозаїка, зроблена з побитої плитки, зіпсувалася через дощ і час”, — пояснює Олена.
Про відновлення зупинки вона зняла відео, але значна частина глядачів критикували її за те, що дівчина не зберегла стару мозаїку. Коли Олена попросила в ОТГ її підтримати — там відмовили.
Загалом, каже блогерка, місцева влада “не долучається” до її проєктів, хоч вона і запрошує.
Дівчина переконана, що жити в селі ліпше, ніж у місті. Завжди є тепло, у криниці вода, в селі є інтернет, пошта, магазин, аптека, пояснює Олена і чи то серйозно, чи жартома ділиться своєю мрією:
“Я хочу мати власний хутір. І мільйон підписників. Мій блог – про популяризацію села, про те, як відчувати себе тут комфортно, як реалізуватися і як бути не схожою на всіх”.
Переїзд із міста в село
Окремий тип популярних сільських блогів — це переїзд із міста в село. Мрію багатьох втілила Тетяна — на початку цього року закрила власний кабінет подолога у Гостомелі і купила будинок у Київській області.
Зробила це, тому що не мала де жити. Добудова власної квартири зупинилася через війну, тому жінка знайшла хату за 70 кілометрів від Києва і придбала її за 8 тисяч доларів.
Тепер показує підписникам неймовірні заходи сонця із вікна кухні з величезними вікнами, розповідає, як робить ремонт і вирощує картоплю на картонках.
Вона починала з Instagram-сторінки з 500 підписниками, де колись продавала косметику. За пів року без реклами змогла набрати понад 120 тисяч підписників.
“Мені дуже багато людей пишуть, що я їх надихаю працювати, не боятися. Я від початку ведення блогу освітлювала своє життя — що я лишилася без житла, при тому, що я його сама і заробила”.
Тетяна зізнається, що давно хотіла мати хату і багато землі, висаджувати городину, ягоди, квіти. Втомилася від спілкування з людьми, тому хата в селі видалася ідеальним варіантом.
Через кілька місяців ведення блогу Тетяна не просто стала популярною в соцмережах, а ще й познайомилася з майбутнім чоловіком.
У квітні військовий Вадим побачив її відео у рекомендаціях, написав коментар і зав’язалося спілкування, яке перейшло у знайомство.
Уже незабаром він освідчився Тетяні — за словами чоловіка, він давно мріяв про власну хату, господарство, гараж, майстерню. Все це він разом із дружиною планує зробити разом.
У блозі Вадим відповідальний за рекламні співпраці — перейняв цей напрямок від початку знайомства. Роблять у середньому три реклами на тиждень. Про розцінки воліють не розповідати.
Часто рекламують товари пов’язані із садівництвом чи ремонтом.
“Ми рекламуємо лише те, що самі перевірили. У нас є основні роботи, де ми заробляємо гроші. Блог не ставимо на першому місці”, — каже Тетяна.
Тепер вона працює онлайн — навчає людей подології, а Вадим продовжує військову службу. Після трьох років у зоні бойових дій і кількох поранень чоловіка перевели у тилову частину.
Їхній блог — не ідеальна картинка. Ремонт іде поступово, у дворі купа будівельного сміття, туалет на вулиці, як і душ з ванною, які так полюбили підписники.
І Вадим, і Тетяна зізнаються, що стикалися із хейтерами, хоч і позитивних коментарів набагато більше.
Негатив, до прикладу, виникає, коли люди дізнаються, що Тетяна старша за Вадима. Деякі пишуть, що вона вийшла за нього через гроші, інші чіпляються до того, що чоловік ходить біля дому у військовій формі.
“По-перше, я маю право. По-друге, я чинний військовий, я цю форму зобов’язаний носити. І в мене її багато, і це мій будинок, я що хочу, те і роблю. Але от цього негативу було, ну, дуже багато”, — згадує Вадим.
Після закінчення війни вони хочуть побудувати новий будинок, завести курей і кіз.
“Мої заходи сонця, берези, бузок, бджілки — людям це подобається дивитися. Як виявилося, багато хто хоче жити в селі. Просто, я впевнена, не у всіх є можливість і не всі готові взяти та змінити своє життя”, — каже Тетяна.
