Препарати на кшталт Оземпіку допомогли багатьом людям схуднути так, як їм раніше не вдавалося. Але чи може звичайна дієта дати такий самий ефект?
Поява препаратів для схуднення, таких як Оземпік і Вегові, за останні роки буквально перевернула медицину.
Агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) довели свою ефективність у зниженні ваги в людей із ожирінням, адже вони зменшують апетит, і пацієнти їдять менше. Але поряд із захопленням новими ліками з’явилися й твердження, що подібного ефекту можна досягти завдяки правильному харчуванню.
Наприклад, у соцмережах набирає популярності тренд, який радить пити суміш вівсянки, води та соку лайма – напій, якому дали назву “oatzempic”, або “вівсянкоземпік”. Вважають, що він пригнічує апетит і допомагає схуднути так само, як ліки.
Але чи справді дієта з певними продуктами може наблизитися до ефекту Оземпіку?
Що таке препарати для схуднення GLP-1
Нове покоління препаратів для схуднення імітує процес, який природно відбувається в нашому організмі щодня. Коли ми їмо, кишківник виробляє гормон GLP-1, що підвищує рівень інсуліну в крові, знижує вироблення цукру печінкою, сповільнює травлення та зменшує апетит, пише ВВС.
Гормони GLP-1 є “головними регуляторами” всього метаболічного процесу організму, каже гастроентеролог і доцент Університету Вашингтона Кріс Дамман.
“Ці шляхи дуже тонко збалансовані та залучають багато різних гормонів”, – зазначає він.
Чи можна імітувати GLP-1 за допомогою дієти
Два основні елементи харчування, пов’язані з виробленням GLP-1, – це клітковина та поліфеноли.
“Клітковина – це улюблена їжа трильйонів бактерій, які живуть у нашому кишечнику”, – пояснює Мері Ско, лікарка та дієтологиня з Вірджинії, США.
Коли ми споживаємо продукти, багаті на клітковину й поліфеноли, мікробіом кишківника перетворює їх на коротколанцюгові жирні кислоти, що стимулюють вироблення GLP-1. Продуктами з високим вмістом клітковини є горіхи, бобові, фрукти та овочі, а поліфеноли також містяться у фруктах, овочах і горіхах.
Підвищення рівня GLP-1 у тілі природним шляхом залежить не лише від того, що ми їмо, а й від того, як ми їмо.
Ще одна важлива поживна речовина для метаболізму – мононенасичені жири, які також асоціюються з підвищенням рівня GLP-1. Їх можна знайти в оливковій олії, авокадо та горіхах.
Процес починається ще до того, як їжа потрапляє до кишечника. Дослідження показують, що гіркий смак продуктів, багатих на поліфеноли, активує смакові рецептори, які подають сигнал кишечнику виробляти травні гормони, включно з GLP-1.
“З’являються дослідження, які показують, що навіть порядок, у якому ми їмо, має значення”, – каже Ско.
У науковому огляді 2020 року дослідники зазначають, що споживання продуктів, багатих на білок (м’ясо, яйця) і овочів перед вживанням вуглеводів, підвищує рівень GLP-1 у порівнянні з ситуацією, коли людина спочатку їсть вуглеводи. Хоча механізми цього явища залишаються маловивченими.
Час доби, коли ми їмо, також може впливати на кількість GLP-1, яку виробляє організм. Є дані, що під час сніданку рівень GLP-1 вищий, ніж під час вечері.
Цей ефект пов’язаний із природними змінами рівня гормонів упродовж доби, а ранній прийом їжі підтримує циркадний ритм організму, зазначають автори дослідження 2023 року.
Отже, логічно, що дієта, багата на клітковину, поліфеноли та мононенасичені жири, сприяє виробленню більшої кількості GLP-1. Проте сучасній західній дієті, за словами Даммана, бракує саме тих елементів, які стимулюють його вироблення.
“Ці препарати для схуднення зачіпають фундаментальний механізм насичення, який був “зламаний” сучасними ультраобробленими продуктами”, – каже він.
Що ефективніше — ліки чи дієта?
Для деяких людей достатньо збалансованого харчування та фізичної активності щоб схуднути, але для інших агоністи GLP-1 є необхідними, зазначає Дамман.
“Все зводиться до зміни поведінки, а це надзвичайно складно. Тому заходи зі зміни способу життя часто не працюють для людей, які застрягли в метаболічних пастках, і саме тут ці препарати виявляються надзвичайно корисними для хворих на патологічне ожиріння”, – пояснює він.
Водночас дієта, багата на клітковину, поліфеноли та мононенасичені жири, також може ефективно допомагати контролювати апетит, додає Ско.
“У деяких людей ефект може бути не таким вираженим, але він усе одно буде. Ці правила універсальні, бо це базова людська фізіологія – усі ми отримуємо сигнал “досить їсти”, – каже вона.
Зрештою, дієта, що стимулює природне вироблення GLP-1, – це харчування з великою кількістю натуральних продуктів: фруктів, овочів, бобових і горіхів, каже Дамман. Те, що люди відкривають це для себе, намагаючись наслідувати дію препаратів для схуднення, є певною іронією, визнає він.
“Це своєрідне замкнене коло, – каже він. – Усі дороги ведуть назад до натуральних продуктів – їм немає заміни”.
Майбутнє досліджень GLP-1
Хоча відомо, що призначені лікарем агоністи GLP-1 загалом безпечні, багато чого про них досі невідомо, каже Дамман.
Однак, за словами професора медицини, нейронауки, психіатрії та поведінкових наук Гарі Шварца з Медичного коледжу Альберта Ейнштейна в Нью-Йорку, з’являється нова галузь досліджень, яку стимулюють ці препарати, і вона може допомогти краще зрозуміти, як лікувати ожиріння.
Причини зростання рівня ожиріння у світі численні й складні, але більшість дослідників погоджуються, що ключову роль відіграють сучасне харчове середовище та стиль життя.
Шварц зазначає, що харчове середовище стало загрозою відносно нещодавно, з появою ультраоброблених продуктів із високим вмістом цукру й жиру, які максимально стимулюють ті елементи смаку, до яких ми біологічно схильні.
Коли ми споживаємо такі продукти, у мозку активуються зони винагороди, які виділяють дофамін, тому ми переїдаємо. З часом це знижує чутливість мозку до стимулів, і нам потрібно все більше, щоб отримати те саме відчуття задоволення.
Однак нові дані свідчать, що препарати GLP-1 зменшують бажання їсти “смачні” продукти навіть попри побічні ефекти, такі як нудота чи проблеми з травленням, каже Шварц.
“Ці результати натякають, що ми можемо знайти спосіб відновити здорове харчування без ліків – обмежуючи почуття винагороди та досягаючи задоволення без переїдання”, – каже він.
Науковці можуть досліджувати активність мозку та поведінку під час вживання їжі, схуднення і повторного набору ваги, щоб виявити, чи існують дієтичні або фізичні втручання з подібним ефектом.
“Це вимагатиме клінічних або дієтичних досліджень із використанням нейровізуалізації та стабільного зниження ваги, але протягом наступного десятиліття ми, ймовірно, знатимемо, які саме ділянки мозку варто впливати за допомогою поведінки або дієти”, – підсумовує Шварц.
