Китайський уряд оголосив війну емоції, яка стала занадто поширеною в інтернеті країни, – зневірі.
Цього тижня Управління кіберпростору Китаю розпочало двомісячну кампанію, щоб обмежити публікації в соцмережах, які “надмірно перебільшують негативні та песимістичні настрої”, – пише ВВС.
Мета, за словами влади, – “виправити негативні емоції” та “створити більш цивілізоване і раціональне онлайн-середовище”.
Під прицілом такі наративи, як “навчання марне” та “важка праця марна”, а також історії, що просувають “втому від життя”.
Китай бореться зі сповільненням економіки після кризи в сфері нерухомості, високим безробіттям серед молоді та жорсткою конкуренцією за вступ до вишів і робочі місця – усе це спричинило розчарування серед молодшого покоління.
Молоді люди в Китаї “мають серйозні питання щодо майбутніх перспектив свого життя” і “мусять зіткнутися з фактом, що їхній рівень життя, найімовірніше, буде гіршим, ніж у покоління їхніх батьків”, каже ВВС Саймон Сіханг Ло, доцент соціальних наук Сінгапурського технологічного університету Наньян.
Тож тривожність Пекіна через дедалі більше роздратування проявилася у хвилі санкцій проти інфлюенсерів і соцмереж.
Android-люди
Відомому блогеру Ху Ченьфену стерли всі пости з його акаунтів у соцмережах. Чому – точно невідомо, адже китайські чиновники не дали пояснень. Але загальне переконання полягає в тому, що це стало відповіддю на його нещодавній вірусний коментар, де він поділив людей і речі на “Apple” та “Android” – останнє він використав для опису менш якісного.
“У тебе типовий Android-логічний підхід, Android-людина, Android-кваліфікація”, – сипав він під час прямого ефіру, який відтоді широко поширюють у мережі.
Жарт швидко підхопили користувачі, але інші звинуватили Ху в розпалюванні соціальних поділів.
Такі очевидні жарти про нерівність, схоже, стали небезпечною територією – адже вони підкріплюють розколи, на яких Комуністична партія Китаю воліла б, щоб люди не зациклювалися.
Цензура в китайському інтернеті – не новина. Будь-яка критика партії, її лідерів чи дотик до політично чутливих тем швидко зникає.
Незвичним у цій кампанії проти песимізму є те, що вона охоплює спектр поведінки онлайн, яка може створювати чи посилювати відчуття негативу.
Чжан Сюефен, відомий онлайн-репетитор, знаний за своїми різкими висловлюваннями про освіту та соціальні проблеми, на початку цього місяця викликав скандал, пообіцявши пожертвувати щонайменше 100 мільйонів юанів ($14 млн), якщо Пекін вирішить вторгнутися на Тайвань. А цього тижня він став мішенню цензорів.
Його акаунтам в соцмережах, які мають мільйони підписників, заблокували можливість додавати нових, повідомили місцеві ЗМІ.
Коли його запитали про це, один зі співробітників Чжана сказав державному виданню The Paper, що він “розмірковує” над цим.
Чому саме його карають – неясно, але дехто припускає, що справа у підтексті його трансляцій: у несправедливому світі треба робити лише практичні вибори.
Багато студентів і батьків слухали його через жорстку відвертість – він не радив молоді йти за мріями, а наголошував, що вони мають рахуватися з реальністю оцінок і фінансового тиску.
Його платформа цілком могла стати розсадником зневіри.
В китайському інтернеті завжди сонячно
Ідеться не лише про окремих людей. Китай хоче, щоб і самі соцмережі брали участь у масштабному “прибиранні”.
Цього місяця Управління кіберпростору заявило, що суворо покарає соцмережі Xiaohongshu, Kuaishou і Weibo за те, що вони не приборкують “негативний” контент, зокрема “сенсаційні новини про особисте життя знаменитостей” та інші “тривіальні відомості”.
“Чіткий і здоровий кіберпростір відповідає інтересам народу”, – сказало Управління.
Але будь-які спроби зробити китайський інтернет неприродно “сонячним” неминуче матимуть ціну.
“Вираження песимістичних настроїв не обов’язково означає повну відмову від участі в ринку праці чи суспільстві загалом”, – каже доктор Ло.
Але позбавлення можливості “отримати полегшення після проговорення цих почуттів”, за його словами, “може ще більше погіршити колективний психічний стан”.
Однак тиск – той самий, що змушує дедалі більше молодих китайців залишати гонитву за успіхом, “лягати плазом” і виливати своє розчарування в інтернеті, – лишається.
Багато хто повертається жити до батьків, не маючи роботи, або прагнучи втекти від виснажливих робіт – це настільки поширено, що вони називають себе “дітьми на повний робочий день”.
І останні дослідження справді показують зростання песимізму щодо майбутніх перспектив у Китаї. Експерти кажуть, що Партія добре усвідомлює це, саме тому намагається придушити прояви. Але чи спрацює це?
“Якщо сучасна китайська історія щось і показала, то це те, що ідеологічними кампаніями зверху неможливо викорінити соціальні корені проблем”, – каже доктор Ло.
“Навіть із такою потужною владою, як у Китаї, важко зупинити песимістичні настрої, коли економіка виглядає похмуро, ринок праці жорстоко конкурентний, а рівень народжуваності падає до дна”, – додає він.
