“Я 100% скористаюсь цією можливістю, щоб побачити друзів, яких я не бачив три роки, а також, можливо, трішки покататися по Європі”, – каже BBC News Україна 22-річний киянин Іван. Він додає, що потім обовʼязково повернеться в Україну, де він вже працює і “успішно будує карʼєру”.
З 28 серпня українські чоловіки віком з 18 до 22 років включно можуть виїжджати за кордон. Для більшості з них ця можливість відкривається вперше за три з половиною роки війни.
З введенням воєнного стану Україна заборонила виїзд за кордон чоловікам від 18 до 60 років. Попри те, що за законом більшість юнаків до 25 років мобілізації не підлягають, виїхати з країни вони не могли.
Спочатку уряд зробив виняток для студентів, які вчилися на денній формі в українських вишах і збиралися виїхати за програмами обміну. Але вже восени 2022 року студентів-чоловіків фактично припинили випускати з країни через масові підробки документів при виїзді, як пояснювала тоді влада.
Серед тих, для кого кордон раптово закрився, було чимало студентів, які виграли гранти на навчання в іноземних університетах, але втратили можливість повчитися там, подивитися світ, краще вивчити іноземні мови, встановити контакти з закордонними колегами.
Чимало українських родин і так вивозили своїх чад до настання їхнього повноліття з остраху перед мобілізацією.
Заборона на виїзд за кордон навіть для студентів українських вишів зробила це явище по-справжньому масовим: дедалі більше українців вивозили хлопчиків з країни ще до того, як вони закінчували середню школу.
Зрозуміло, після цього юні українці вступали до закордонних, а не українських вишів – в результаті у 2023–2024 навчальному році за кордоном вчилося близько 115 тисяч студентів, майже вдвічі більше ніж до 2022 року.
Інший варіант – українські хлопчики залишалися без шансів на вищу освіту, якщо не вступали у закордонний виш. В обох випадках юні українці були фактично приречені на втрату зв’язків з батьківщиною.
Про те, що ця ситуація є потенційно катастрофічною для демографічної ситуації України вже буквально за кілька років, писали неодноразово.
За словами представників української влади, цей комплекс чинників став головною причиною, чому Київ вирішив відкрити кордон для хлопців.
“Статистика протягом двох останніх років погіршується. Хлопців, які закінчують школу в Україні, стає все менше і менше… Якщо ми хочемо зберегти хлопчиків-українців в Україні, нам дуже потрібно передусім, щоб вони тут закінчували школу, і щоб батьки їх не вивозили”, – говорив про це 29 серпня президент України Володимир Зеленський.
“Вони починали вивозити хлопчиків без закінчення школи, і це дуже погано, бо саме в цей вік, в старших класах, вони втрачають зв’язок з Україною”, – зауважував Зеленський.
Отож, за його словами, задум полягав у тому, аби спонукати українських батьків залишати своїх дітей в Україні, аби саме тут вони закінчували школу, в ідеалі – щоб саме тут вступали у виші і саме тут ці виші закінчували.
Більше того, сподіваються співрозмовники BBC News Україна в уряді, дозвіл на виїзд цілком може спонукати до повернення на батьківщину – спочатку бодай на пару років – тих юнаків, кому ще не виповнилося 22.
Іншими словами, українська влада хоче, аби рішення про те, залишатися в Україні чи виїздити за кордон, приймали не перелякані батьки ще більш переляканого 17-річного хлопця, а повнолітній 22-річний юнак, який закінчив виш, можливо, влаштувався на роботу та навіть завів родину.
Президент Зеленський запевняє, що, на думку неназваних військових, з якими нібито проводилися консультації з цього приводу, надання 18-22-річним юнакам дозволу на виїзди з України “не матиме жодного впливу на обороноздатність країни”.
Які мотиви у влади
У щирість такої мотивації вірять не всі. У соцмережах можна знайти чимало закидів на адресу влади.
Одні звинувачують її у заграванні з молодим електоратом у розрахунку на скорі вибори – щоправда, підстав для старту кампанії зараз абсолютно не видно на горизонті.
Інші – звертають увагу на те, що рішення відкрити кордон для хлопців ухвалили невдовзі після “картонкових” протестів, більшістю учасників яких були саме молоді українці.
“Я дуже чітко зчитую в цьому намагання Володимира Зеленського залагодити стосунки з молоддю”, – каже BBC News Україна депутатка від опозиційної партії “Голос” Інна Совсун.
“Звичайно, це через протести. Вони (українська влада) побачили, що підтримка з боку молоді у них мала. От вони і подумали: а що такого можна зробити, щоб підтримка серед молоді збільшилася? То відкрили виїзд за кордон для тих, кого і так призвати не можна”, – каже кореспондентові ВВС юнак, який якраз збирається скористатися дозволом виїхати з України, у черзі на кордоні з Польщею.
“Але це їм не допоможе. Воно так не працює. Ми ж розуміємо, що це вони цей виїзд і закрили. Вони забрали у мене цукерку, віддали пів цукерки і думають, що я їх через це любити стану”, – додає він.
Разом з тим, варто зазначити, що 23-24-річним хлопцям, які за законом так само не підпадають під мобілізацію, виїзд не дозволили.
Чому – представники влади не пояснювали. Проте, з одного боку, зрозуміло, що саме хлопці цієї вікової категорії є найближчим мобілізаційним ресурсом для Сил оборони України. З іншого – можна припустити, що саме представники цієї, більш зрілої категорії чоловіків, з більшою вірогідністю наважилася б на виїзд за кордон, ніж молодші юнаки.
Одночасно з послабленнями умов виїзду з України уряд запропонував посилити відповідальність за порушення правил перетину кордону.
Минулого тижня Кабінет міністрів подав до Верховної Ради законопроєкт, який передбачає як адміністративну, так і кримінальну відповідальність для чоловіків, які своєчасно не повернуться в Україну.
Черги на кордоні?
Мабуть, найбурхливіше відреагували на ці новини з України російські пропагандисти.
“Зараз (стоять) черги на українських прикордонних пунктах. Юнаки виїжджають з України. Це виїздить майбутнє України”, – говорив в ефірі пропагандистського “Радио КП” колишній депутат Верховної Ради Олег Царьов, який у 2014 році утік до Москви, а зараз вважається на тамтешній інформаційній сцені одним з головних спеціалістів з українського питання.
На кордоні між Україною і Польщею справді стоять черги. Проте автор цих рядків може засвідчити: так само затори тут були ще два тижні тому, задовго до того, як Кабмін ухвалив рішення послабити умови виїзду з України.
У серпні – завжди так, кажуть кореспондентам ВВС прикордонники, які працюють на цій ділянці кордону. Люди, мовляв, намагаються в останній момент “зловити літню спеку”, виїхати у відпустку. Перед вихідними черги традиційно більші, додають вони. Часом черги виникають через занадто прискіпливу роботу польських колег, з цим нічого не поробиш.
У будь-якому разі, на одному з найжвавіших переходів на західному кордоні України у селі Шегині, що на Львівщині, якогось особливого припливу юнаків, яким ще зовсім нещодавно виїздити не можна було, не видно.
“Статистику конкретно по цій категорії осіб ми не ведемо. Громадяни чоловічої статі віком 18-22 роки оформлюються і перевіряються в загальному порядку, вони вносяться у базу даних як звичайні громадяни України, які перетинають кордон. Але збільшення пасажиропотоку громадян цієї категорії прикордонники не фіксують”, – підтверджує у розмові з кореспондентами ВВС це враження речниця 7-го Прикордонного Карпатського загону Світлана Бурда.
“Це як закрити дитину на ключ і сказати: з цієї кімнати виходити заборонено. Звичайно, дитина буде намагатися звідти вийти – якщо не через двері, то через вікно. А насправді поки ви двері не закрили, то ця дитина виходом особливо і не цікавилася. І зараз, коли двері відкрили, то виявилось, що нікому це особливо не цікаво. Люди ж насправді тому з країни і тікали, що було закрито”, – пояснює 20-річний львів’янин Роман.
З Романом ми розмовляємо на нейтральній смузі між українським і польським пропускними пунктами. З речей у нього – невеликий рюкзачок, у планах – доїхати до Перемишля, першого “райцентру” Польщі за 15 кілометрів від кордону, переконатися, що юнаків справді випускають, подивитися, як виглядають перевірки, і цього ж дня повернутися додому.
“Якщо все добре, то вже за якийсь час поїхати до Польщі групою друзів. Якщо хтось з них захоче лишитися, так і буде, я точно ні. У мене в Україні робота, навчання, дівчина. Плюс я працюю айтішником, якщо я виїду, у мене рівень життя особливо не виросте, сенсу немає”, – каже він.
Політику української влади, яка спочатку не дозволяла йому виїздити, а зараз поміняла свою думку, Роман називає дивною. І так зрозуміло, каже він, що протягом найближчих кількох років до армії він потрапить, лише якщо сам цього захоче: “То в чому проблема випустити мене повітрям подихати, світ побачити, у відпустку з’їздити?”
Загалом складається враження, що чимало юнаків, яким український уряд щойно дозволив виїздити, їдуть за кордон просто щоб довести самим собі, що це можливо.
“Варшава – перша точка, потім Прага, потім ще кудись поїду. Страховку я купив на місяць – думаю, вкладуся в своїх планах… Дуже багато є місць, які хотілося б відвідати. Та тільки румунські Карпати, наприклад, та в Рим з’їздити, та будь-куди… В Україні я об’їздив вже багато, немає що відвідувати вже цікавого”, – говорить ще один львів’янин, 22-річний Михайло.
“В принципі мобілізовують у нас з 25 років. То який сенс тримати людей, якщо вони можуть їхати за кордон, а потім повертатися звідти назад? Так само як у нас раніше люди працювали, – їхали за кордон, з-за кордону привозили гроші і будували тут будинки, влаштовували своє життя, в чому проблема?”
Можливо, питаємо ми, що в такому разі з України виїдуть всі, і її не буде кому захищати?
“Більшість все одно залишиться, бо так працює світ. Не було ще в історії людства такого, щоб всі жителі країни просто взяли і виїхали. Навіть з тої Сирії виїхали багато, але ж не всі!” – відповідає на це Михайло.
Що в планах інших
Користувачі соцмереж, з якими говорила для цього матеріалу BBC News Україна, ставляться до рішення уряду послабити умови виїзду юнаків з України доволі стримано.
Лише невелика частина наших співрозмовників впевнено заявила, що збираються виїхати за кордон “всерйоз і надовго”.
21-річний киянин Микола (імʼя змінено на його прохання) планує поїхати до Тайваню, щоби вступити у магістратуру.
Він студент китайської філології і збирається вдосконалювати там мову. Він каже, що через війну багато китайців виїхали з України, і практикувати китайську немає з ким.
Хлопець додає, що рішення уряду було неочікуваним для нього і він зрадів можливості поїхати на навчання, але додає, що воно також несправедливе для багатьох, кому вже виповнилося або от-от виповниться 23.
“Поїду й повернусь”
22-річний киянин Іван теж не зміг виїхати на навчання у 2022 році. Як один із найкращих студентів курсу він отримав грант на семестр в одному з університетів Канади. Але попри те, що хлопець мав всі необхідні документи, на кордоні його не пропустили.
“Було дуже сумно від втраченої можливості, – каже він у коментарі BBC News Україна, але додає, що це дало йому змогу сфокусуватися на карʼєрі. Хлопець закінчив економічну спеціальність у Києво-Могилянській академії і вже кілька років працює фінансовим аналітиком.
“В Україні зараз можна доволі успішно будувати карʼєру, враховуючи брак кадрів”, – каже Іван.
Він схвалює підвищення віку для перетину кордону, адже це, на його думку, необхідний хід для того, щоб більше молоді лишалося на бакалаврських програмах в Україні.
Іван не приховує радості від того, що тепер він може поїхати за кордон та побачитися там з друзями, які виїхали на початку великої війни і яких він не бачив вже понад три роки.
“Обовʼязково потім повернуся в Україну”, – запевняє Іван.
“В Україну побачити батька”
Відкриття кордону для юнаків стало важливою новиною й для тих із них, хто живе за кордоном. Дехто не бачив свого батька, а іноді й всю родину вже понад три роки.
“Це урядове рішення дає можливість моєму синові, якому зараз 18 років і який вчиться в Університеті Уельсу, побачити свого батька, який живе в Києві”, – каже Ольга.
Вона сподівається, що тепер багато юнаків зможуть скористатися цією можливістю, щоб відвідати своїх рідних та отримати емоційну підтримку.
Але Ольга також висловлює побоювання багатьох, що попри зміни в законі, на кордоні можуть виникнути труднощі.
“Важливо, щоб система працювала згідно з законодавством і при поверненні у хлопців не було проблем”, – зауважує вона.
“Зможе вступити в Україні”
Інша жінка на ім’я Ольга, з якою поговорила BBC News Україна, розповідає, що “видихнула з полегшенням”, коли дізналася про рішення уряду. Її сину Богдану зараз 16.
Вони приїхали до Варшави в 2022 році, а за два роки стало зрозуміло, що Богдан “не вписався” в польську школу, розповідає Ольга.
“Він не хотів ходити до школи, зіткнувся в соцмережах з булінгом, йому пояснювали, що він “бандера”, – каже жінка.
В якийсь момент родина ухвалила рішення, що хлопець повернеться в Україну. Трохи лякало, що Київ, де родина жила раніше, часто обстрілюють, проте Ольга знайшла можливість перевести хлопця до спокійнішого Житомира, причому в один з найкращих ліцеїв міста.
“Йому там добре”, – каже Ольга. Богдан знайшов друзів, більше не сидить за компʼютером цілими днями, як у Польщі, де він вчився на дистанційці.
Проте Ольга визнає, що сильно переживала за майбутнє сина і збиралася знову вивезти сина в Польщу до того, як йому виповниться 18. Нове рішення уряду заспокоїло Ольгу, адже дозволило відкласти цей важкий крок як мінімум на декілька років.
“Тепер він зможе вступати в Україні, тому що до Польщі повертатися він дуже не хотів. А далі буде видно”, – каже вона.
“Залишусь в Україні”
Водночас є й такі, хто поки що не збирається скористатися можливістю перетину кордону.
“Я прийняв свідоме рішення в 18 років залишитися в Україні, тому виїжджати за кордон не планую”, – розповів BBC News Україна киянин Максим, якому зараз 20 років.
Хлопець каже, його взагалі здивувало рішення уряду. Він вважає, що дозвіл на виїзд можуть неоднозначно сприйняти ті, кого він не стосується.
“Це може послабити волю до спротиву серед українців, які воюють. Рішення неоднозначне, але, я розумію, що багато для кого це шанс для навчання, стажування і мобільності”, – каже Максим.
“Заборонив сину повертатися”
Утім, серед родин, чиї сини живуть за кордоном, багато хто з недовірою сприймає рішення уряду, побоюючись ризику, що назад з України молодих чоловіків можуть не випустити.
Про це, зокрема, говорить ВВС Ольга, яка мешкає зі своїм 20-річним сином у Франції.
“Я би так не ризикувала. Немає гарантії, що син зможе потім повернутися”, – каже жінка.
Батько її сина проживає в Києві і є військовозобов’язаним, тому виїхати за кордон не може. Ольга каже, що їй невимовно сумно від того, що юнак не бачився з батьком уже понад три роки, однак повертатися на батьківщину його поки що відраджує.
Мешканець Тернополя Леонід у розмові з BBC News Україна ще більш категоричний. Він каже, що прямо заборонив своєму 20-річному сину-студенту, який живе в Кракові, повертатися в Україну, навіть для того, щоб побачитися з батьком і сестрою.
Леонід ображений на українську державу за те, що бронювання і можливість виїздити за кордон отримали багато людей, які цього, на його думку, не заслуговують, а він, наприклад, ні.
Отож він закликав сина не повертатися сюди на знак солідарності з батьковим протестом. “Це моя і його помста державі за абсолютно безглузду політику!” – обурено каже чоловік.
“Люди дуже жалкують”
Тим часом у Шегинях біля пішого переходу з українського боку зустрічаємо 21-річного Артема. Він приїхав сюди з Білої Церкви, що на Київщині. Він виглядає трохи невиспаним, проте настрій у нього явно бойовий. Він обіймається з хлопцем і дівчиною його ж віку, і підхоплює на плечі невеликий рюкзак, це всі його речі.
Батько Артема от уже 15 років живе в Естонії. Саме там три з половиною роки тому хлопець застав початок великої війни. Артем тоді вирішив повернутися в Україну. “Мене просто тягнуло додому, та й все”, – каже він.
Про це рішення Артем не шкодує і досі. Єдиний мінус – після досягнення повноліття виїзд з України для нього виявився закритим, і Артем дуже сумував за батьком.
Тому вирушив у дорогу, щойно почув про ухвалене Кабміном рішення. Попросив у друга довезти його до кордону, взяли з собою у мандрівку подругу і поїхали через всю країну до пішого переходу. Тут їхні шляхи розходяться: Артем йде далі, його друзі повертаються на Київщину. Зустрінуться тижні за два, коли юнак збирається повернутись.
“Я б, може, і не виїжджав нікуди, якби батько був тут”, – каже Артем.
“А так загалом – то рішення хороше, думаю, якщо ним правильно користуватися. Якщо люди хочуть побачити родичів, поїхати у відпустку, відпочити, то, я вважаю, це правильно. Навіть якби для всіх виїзд відкрити – було б тільки в радість”, – продовжує він.
Питаю в Артема: якщо він так скучив за батьком, чи не думав про те, щоб виїхати з України нелегально, хоча вже й так знаю відповідь на це питання.
“Я геть не бачив в цьому ніякого сенсу. Я особисто знаю людей, які таким чином перетнули кордон буквально за пару годин до того, як прийняли цей закон. Я знаю таких людей, і вони про це дуже жалкують”, – каже Артем. Він вперше за нашу розмову посміхається, і йде в сторону кордону.
