Що зараз відбувається на дні Каховського моря, яке після підриву греблі вийшло на поверхню? Які рослини й тварини живуть там, де ще два роки тому було водосховище?
Чи очистилося Чорне море після руйнування дамби, яка риба повернулась до Дніпра, а яка загинула?
Які токсичні речовини загрожують довкіллю через підрив Каховської ГЕС? Що кажуть вчені, які досліджують наслідки катастрофи на дамбі? Про це пише ВВС News Україна.
Мушлі під ногами
Ходила по дну колишнього моря, бачила там мільйони мушель і непрохідні ліси – ботанік, доктор наук Анна Куземко чотири рази виїжджала в експедиції на територію колишнього Каховського водосховища.
Там під артобстрілами і прицілом дронів вчені збирають дані про наслідки підриву Каховської дамби.
Каховське водосховище створили й остаточно заповнили водою у 1958 році. Воно мало площу у понад 2 тис. кв км і містило понад 18 км куб. води.
Внаслідок підриву дамби 6 червня 2023 року величезні маси води ринули вниз по течії Дніпра, затоплюючи все на своєму шляху.
Через два роки після катастрофи на дні колишнього водосховища утворилися озера і болота, вийшли з-під води піски і мул, росте молодий ліс, і співвідношення між цими екосистемами, каже вчена Анна Куземко, постійно змінюється.
За оцінками вчених з експедицій, якщо восени 2023 року водойми займали 13-15% територій колишнього моря, то навесні 2024 це вже було понад 30% територій.
А ще зараз на дні колишнього моря можна побачити мільйони мушель молюска дрейсени.
“За час існування водосховища виникли величезні популяції цього молюска. Вода пішла і вони загинули. Ними зараз встелені величезні території. Там їх просто мільйони”, – говорить Анна Куземко.
Тополі й верби до семи метрів
Відразу після катастрофи лунали побоювання, що мул з дна водосховища висохне, буде розлітатися, що призведе до виникнення пилових бур.
“Але потрапивши вперше на колишнє дно моря через три тижні після катастрофи, ми побачили, що цей мул дуже щільний. Він висихає і покривається глибокими тріщинами. На поверхні мулу одразу утворилася кірка з водоростей. Ці водорості, а також вербовий ліс, який виріс на дні моря, запобігли розвіюванню мулу”, – говорить доктор наук Куземко.
Початок червня, коли сталася катастрофа, був сприятливим часом для поширення верби. Верба саме утворила насіння, воно плавало на поверхні води. Вода пішла, насіння потрапило на поживний ґрунт і одразу проросло. Там, де вода стояла довго, лісу немає, бо насіння швидко втратило здатність проростати.
“Природа розумніша за людей. Більшість прогнозів не справдилися. Пустеля не з’явилася, пилових бур нема. Натомість виросли верби й тополі”, – підсумовує вчена.
Коли експедиція вчених вперше виїхала до водосховища через три тижні після катастрофи, то побачили там сіянці верби висотою менше сантиметра.
За кілька місяців, у жовтні 2023 року, верби вже сягнули у висоту до 3 метрів. Під час експедиції у 2024 році висота дерев була в середньому 4,7 м.
У 2025 році Анна Куземко з колегами зафіксувала верби й тополі висотою до 7 метрів.
“Найбільше мене вразило те, що верби цього року цвіли. Це дуже дивно. Бо, за літературними даними, верба має цвісти через 5-7 років, а це лише дворічні дерева. Ця верба формується у дуже незвичних умовах”, – розповідає вчена.
За її словами, верби на дні колишнього моря ростуть дуже щільно і тягнуться вверх, бо є велика конкуренція за світло, а ще є багаті і поживні для цих дерев ґрунти, що зумовило такий швидкий ріст дерев. У перші місяці після катастрофи молоді дерева росли зі швидкістю 2-3 см за добу.
Цього року найслабші пагони відмирали, а сильніші дерева продовжують жити.
“Спочатку це були зарості. Зараз це справжній молодий ліс. Він буде рости довго. Там є близько 300 видів рослин, які формують деревний, чагарниковий, трав’яний та моховий яруси”- розповідає вчена.
На дні колишнього моря відновлюється третина тих угруповань рослин і тварин, які існували там до появи греблі.
Вербові ліси є рідкісними і охороняються в усій Європі відповідно до Бернської конвенції та Оселищної директиви Євросоюзу.
“Ми радилися з іноземними колегами-науковцями, усі вважають, що цей вербово-тополевий ліс на дні Каховського моря – це наразі найбільший такий ліс у Європі. Часто території таких лісів у світі уздовж річок забудовані або розорані”, – розповідає Анна Куземко.
Старі річки відновили рух
На колишньому дні моря відновили свої русла річки, які існували колись давно, ще до водосховища.
Під час експедиції у національний парк “Кам’янська Січ” вчені побачили річку Кам’янку, яка до цього 70 років була затоплена водами водосховища.
“Коли з водосховища пішла вода, ця річка відновила своє русло. На її берегах знову виріс очерет, рогіз”, – розповідає Анна Куземко.
Крім лісів і старих рік, на території колишнього моря є озера, де вже з’явилася водна рослинність. На таких озерах вчені спостерігали великі скупчення птахів.
Територію пониззя Дніпра, яку у 50-х роках затопили для будівництва Каховської ГЕС, історично називають Великим Лугом.
За оцінками вчених, через два роки після катастрофи природа поступово відновлюється, Великий Луг повертається у новому вигляді.
“Великий Луг, про який всі говорять, це насправді не луки, а великий заплавний ліс. Такі великі вербово-тополеві ліси існували там до будівництва Каховської ГЕС, а ще там росли вільхи і дуби. Були луки, пасовища, сіножаті”, – зазначає Анна Куземко.
За оцінками вчених, зараз відновлюється приблизно третина від тих угруповань рослин і тварин, які були на цій території до будівництва греблі.
Рослини на дні колишнього водосховища з’являються дуже швидко – у 2022 році було 11 видів, у травні 2025 – вже понад 300 видів.
“Навесні цього року наші колеги дослідили процеси фотосинтезу у верб і тополь, що виросли на дні колишнього водосховища. І ці дослідження показали, що рослини, які змогли там вирости, почуваються краще, ніж у Києві”, – говорить вчена.
У Дніпрі знову з’явився осетер
Внаслідок підриву дамби загинуло багато риби, наприклад, лящ, білизна, верховодка, плітка, краснопірка, короп, а також щука, судак, окунь, бички та інші. Потік води виніс її у відкрите море.
“У Чорному морі загинули прісноводні риби, які не пристосовані до солоної води. Водночас загинула і морська риба, через опріснення прибережних вод. Це був удар для всіх груп”, – розповідає Віктор Демченко, заступник директора “Інституту морської біології НАН України”.
Біля Одеської затоки від прісної води, за даними іхтіолога Демченка, загинуло близько 60% мідій.
“Ми втратили ті види риб, які за 70 років сформувалися та пристосувалися до умов водосховища. Зараз умови знову змінилися”, – зазначає вчений.
Одна з найбільших змін, за словами Демченка, це те, що вперше за понад 70 років поблизу острова Хортиця побачили осетра.
“Відсутність дамби уможливила міграцію рибам вище за течією. Риба з Чорного моря тепер безперешкодно може підходити аж до Запоріжжя, а це близько 200 км відновленого русла річки”, – говорить іхтіолог Віктор Демченко.
Вже є чотири знахідки осетра руського у Дніпрі – це були дорослі особини, вагою понад 10 кг.
Ще до будівництва і Запорізької, і Каховської ГЕС біля Запоріжжя були традиційні місця нересту осетрових риб, розповідає вчений. Внаслідок побудови дамб ці місця нерестовищ були знищені. Тепер осетрова риба повертається на свої історичні місця.
Що з територією нижче дамби
“Наслідки підриву дамби для природи катастрофічні – справжні масштаби втрат ми навіть не можемо оцінити, бо немає доступу до всіх земель, особливо на окупованому росіянами Лівобережжі Дніпра. Однак вже можна сказати, що порушено екологічну стабільність величезної території”, – говорить Куземко.
Досліджувати дно колишнього Каховського моря вченим зараз надзвичайно складно. До багатьох територій взагалі немає доступу – це зона бойових дій.
Восени 2023 році під час експедиції Анна Куземко з колегами потрапили під мінометний обстріл. У 2025 вчені досліджували вербовий ліс у касках і бронежилетах, а над ними літали дрони.
Через підрив росіянами Каховської ГЕС було затоплено 600 квадратних кілометрів Херсонщини. Лівобережна Херсонщина окупована і вчені можуть досліджувати наслідки катастрофи для цих територій лише дистанційно.
“Ми можемо лише досліджувати супутникові знімки цих територій і лише здогадуватися, що там відбувається”, – каже вчена.
Нижче дамби на окупованих затоплених територіях постраждало багато рослин і тварин. Зокрема, це ліси берези дніпровської, яка не витримує високого рівня ґрунтових вод. Також, на думку вчених, могли постраждати квіткові рослини, наприклад, білоперлинні волошки, які не ростуть більше ніде у світі.
У 2021 році на території Херсонської області у національному парку “Олешківські піски” вчені знайшли новий вид лишайника, до того не відомого науці. “Цілком імовірно, що цей лишайник теж міг зникнути, оскільки ця територія зазнала затоплення”, – вважає Анна Куземко.
Внаслідок підриву дамби, за приблизними оцінками, загинуло до 50 видів риб, багато свійських і диких тварин. Потік води знищив гнізда птахів, колонії молюсків і ракоподібних.
Чи очистилося Чорне море?
Попри тези про те, що природа поступово відновлюється, катастрофа на ГЕС має багато екологічних наслідків.
“У 2023 році після підриву дамби велика вода змивала гербіциди з полів, нафтопродукти зі складів, інші техногенні території та промислові об’єкти. Це все потрапило у Чорне море”, – розповідає Віктор Демченко.
В перші дні після катастрофи Чорне море значно опріснилися. Так поблизу міста Одеса солоність води становила 4 проміле при нормі 15-17. Також значно погіршилася якість води.
Сьогодні, за словами Віктора Демченка, більшість показників якості води прийшли до норми, до середніх багаторічних значень.
“Однак деякі речовини все ще залишаються у донних відкладах. Вони осіли на дні й після шторму можуть повторно забруднювати морські акваторії”, – каже вчений.
Катастрофа на Каховській ГЕС з одного боку показала вразливість Чорного моря, а з іншого продемонструвала його стійкість до впливу людини.
“Токсична бомба уповільненої дії”
Попри те, що природа на дні колишнього Каховського моря поступово відновлюється і ця територія вкривається величезною кількістю рослин, наслідки підриву ГЕС є надзвичайно руйнівними для екології, попереджають вчені.
Протягом багатьох десятиліть у Каховське море потрапляли речовини, змиті зі сільськогосподарських земель, стічні води з сотень промислових підприємств, розташованих поблизу водосховища. Важкі метали та інші токсичні речовини роками осідали, накопичуючись на дні моря, розповідає еколог Олексій Василюк, голова та співзасновник Української природоохоронної групи.
Поки що немає точної інформації, яка частина мулу з цими токсичними речовинами була вимита після підриву дамби. Однак серед усіх екологічних наслідків накопичені на дні водосховища забруднювачі і їхнє вивільнення є, на думку вченого, найбільш загрозливими.
Влітку 2023 року Українська природоохоронна група організувала відбір проб ґрунту з дна водосховища у Херсонській області та поблизу Запоріжжя. У понад 90% проб було значне перевищення гранично допустимих концентрацій токсичних речовин.
“Це важливо для всіх мешканців території, що була затоплена у 2023 році. Їхні городи були покриті шаром токсичного мулу”, – говорить Василюк.
У березні 2025 року в авторитетному науковому виданні Science опублікували дослідження з ймовірними оцінками того, яка кількість токсинів вивільнилися внаслідок руйнування дамби.
У відкладах з дна моря, які вийшли на поверхню, за оцінками вчених, міститься близько 83,3 тисячі тонн важких металів, азоту, фосфору.
“На місці колишнього водосховища утворилася величезна “оголена” забруднена територія”, – говорить у коментарі ВВС News Україна Олександра Шумілова, одна з авторок дослідження, наукова співробітниця Інституту Лейбніца з прісноводної екології. Вона називає Каховське водосховище “токсичною бомбою уповільненої дії”.
За її словами, коли проєктували ГЕС, не спрогнозували величезну ерозію берегів водосховища. Токсичні речовини з полів, підприємств потрапляли у воду і осідали у донних відкладах.
“Під прошарком води вони не становили небезпеки, але ніхто не міг передбачити, що колись водосховище так швидко зникне і токсини опиняться на поверхні”, – зазначає Шумілова.
Токсичні речовини вимиваються вниз за течією Дніпра під час сезонних повеней. Далі забруднення можуть накопичуватися у рослинах, тваринах, передаватися людям, адже у селах вдовж берегів водосховища використовують воду для поливу городів.
“Я вважаю, що це проблема на десятиліття”, – каже Олександра Шумілова про наслідки підриву Каховської ГЕС для екології.
“Токсинів на дні водосховища і справді дуже багато і ми вважаємо, що значна частина їх наразі акумулюється рослинністю. Наприклад, верба відома своїми властивостями поглинати важкі метали і токсичні речовини”, – говорить про цю проблему ботанік Анна Куземко.
Однак, поки що не відомо, чи проводилися спеціальні дослідження про вміст, наприклад, важких металів у листках і деревині.
“Якщо ліс зрубати, чи знову затопити ці території, то усі акумульовані рослинами отруйні речовини знову вивільняться в довкілля”, – говорить вчена.
Авторка ілюстрація – Яна Грібовська.
