Оголошення про зустріч Дональда Трампа та Володимира Путіна на Алясці викликало чимало дискусій як щодо самого саміту, адже президент США фактично легітимізує лідера Росії в очах світової громадськості, так і щодо можливої відсутності Володимира Зеленського там, де вирішуватиметься доля України. Багато питань і навіть спекуляцій виникло щодо місця зустрічі і через складний історичний бекграунд регіону, пише ВВС.
Аляска – найбільший за територією та найпівнічніший штат США. Цю територію, відкриту російськими мандрівниками на початку XVIII століття, Російська імперія продала Сполученим Штатам у 1867 році.
Деякі коментатори жартома застерігають Трампа, що Путін захоче “повернути” собі Аляску, вказуючи на настрої російських ультранаціоналістів. Утім Дональд Трамп і сам заявив, що їде “в Росію”, маючи на увазі Аляску, – так він обмовився двічі під час пресконференції 11 серпня.
Доки тривають дискусії щодо майбутньої зустрічі, ми розповідаємо про історію цього американського штату: як росіяни відкрили Аляску, заробили на ній статки і чому зрештою її втратили.
“Російська Америка”
“Російською Америкою” називають усі володіння Російської імперії в Північній Америці: від материкової Аляски та Алеутських островів – до Олександрівського архіпелагу і поселення на тихоокеанському узбережжі сучасних США.
Фактично відкрив ці землі в 1648 році російський мореплавець Семен Дежньов, який пройшов протоку, що відділяє Аляску від Чукотки. Однак до його звітів поставились з недовірою і в 18 столітті організували експедицію данця Вітуса Беринга і його помічника Олексія Чирикова, щоб остаточно переконатися, з’єднана Азія з Америкою чи ні.
У 1742 році Беринг і Чириков стали першими європейцями, хто ступив на Алеутські острови. За ними на ці землі прийшли й інші – у 1778 році англієць Джеймс Кук, а згодом іспанська експедиція Гонсало де Аро.
Відтак на архіпелаг хлинув потік російських мисливців і торговців, яких приваблювали живі багатства островів. Йшлося передусім про шкури, які в економіці Росії XVII-XVIII століть відігравали таку ж роль, яку сьогодні відіграють нафта і газ.
Польський історик Марек Будзіш пояснює, що в ті часи у світі вирувала “лихоманка” – але не золота. Цим золотом були шкури, спочатку соболя, а потім морської видри, яких багато водилося на Алясці.
Опір корінних народів
Наприкінці XVIII століття острови фактично стали колонією Російської імперії. Російські купці, об’єднавшись у Російсько-Американську компанію (“американська” тут лише як вказівка, що компанія діяла на території США), отримали від царя Павла I монополію на освоєння та торгівлю в цих краях.
Як і в інших колоніальних імперіях, колосальний прибуток від промислу морської видри росіяни заробляли на крові та поті місцевих племен. Росіяни експлуатували їх у полюванні на цінних тварин, змушували платити данину шкурами, а непокірних – забивали в колодки і били різками.
Навіть деякі російські офіцери у своїх щоденниках і звітах з жахом писали про нелюдське становище корінних народів.
Втім відносини між росіянами і двома основними групами місцевих мешканців – алеутами та тлінкітами – складалися по-різному.
Алеути, які здавна страждали від утисків з боку тлінкітів (їх також називають колошами), охоче наймалися на роботу до нових господарів.
Алеути стали жити в дерев’яних хатах і одягатися в російський одяг. Дуже скоро виникли змішані шлюби. Практично всі вони хрестилися, а частина алеутів сповідує православ’я і сьогодні.
Водночас войовничі тлінкіти, які швидко навчилися поводитися з вогнепальною зброєю, чинили опір колонізації. Їхні повстання згодом переросли у російсько-індіанську війну.
У 1802 році тлінкіти, озброєні американськими й британськими торговцями та добре організовані, знищили Михайлівську фортецю на острові Сітка, вбили більшість російських промисловців і змусили колоністів відступити.
Двома роками пізніше губернатор Олександр Баранов організував повернення Сітки: експедиція з кількох сотень росіян та алеутів після багатоденного бою змусила тлінкітів відступити вглиб острова. Над завойованим поселенням підняли російський прапор, після чого почалося будівництво форту і нового поселення, яке отримало назву Ново-Архангельськ.
Після падіння поселення Якутат у 1805 році, який відбили тлухеди і тлінкіти, росіяни з індіанцями підписали перемирʼя.
В результаті Російсько-Американська компанія все ж зуміла закріпитися на південно-східному узбережжі Аляски, отримуючи прибуток як від торгівлі, так і від експлуатації природних ресурсів краю. Тлінкіти ж змогли відстояти свої мисливські угіддя і свою незалежність.
Кому належала Аляска
У 1799 році Російсько-Американська компанія отримала монополію на хутровий промисел на Алясці. Фактично це означало початок російської колонії: компанія засновувала поселення, будувала фортеці і контролювала торгівлю.
Втім, лише у 1821 році цар Олександр I офіційно заявив про російський суверенітет над північноамериканським узбережжям. Цей крок викликав протест США, адже він загрожував їхній торгівлі та експансіоністським амбіціям.
Щоб зберегти добрі відносини, у 1824 році Росія підписала договір зі США, яким обмежила свої претензії землями вище 54°40′ пн. ш. Тоді росіяни також відкрили порти для американських суден і визнали кордони США та Великої Британії в Орегоні.
Як Росія продала Аляску
Російська імперія знала, що Аляска багата на природні ресурси, проте влада визнавала, що цю територію непросто буде утримати.
“Північно-Американські Штати неминуче поширяться всією Північною Америкою, і нам не можна не мати на увазі, що рано чи пізно доведеться їм поступитися нашими північноамериканськими володіннями”, – писав генерал-губернатор Східного Сибіру Муравйов-Амурський 1853 року.
За рік США запропонували купити Аляску в Російської імперії.
Російський уряд обговорював пропозицію у 1857-1858 роках і зрештою запропонував продати територію Сполученим Штатам.
Головною причиною продажу Аляски переважна більшість світового наукового історичного співтовариства однозначно називає поразку Російської імперії у Кримській війні 1853-1856 років від Британії, Франції та Османської імперії.
Тоді на тлі колонізації Дикого Заходу виникли побоювання, що Аляску можуть захопити британці, а протиставити цьому нічого, тож краще вже передати її дружній державі, якою тоді вважалися США.
Тож імператор Олександр II вирішив продати територію. Угоду оформили 1867 року: за свої північноамериканські володіння площею 1,5 млн км² Росія отримала 7,2 млн доларів золотом.
Найбільшу частину цих грошей Росія витратила на поліпшення власної залізничної інфраструктури.
“Безглуздя Сьюарда”
Останні росіяни покинули Ново-Архангельськ 30 листопада 1868 року.
Пояснити свої дії суспільству царський уряд не потрудився. Багато хто сприйняв продаж Аляски з обуренням.
“Санкт-Петербурзькі відомості” описували, як у день офіційної передачі території російський прапор “не хотів спускатися”, тож довелося послати матроса залізти на флагшток і відв’язати його.
Автор книги “Російська Америка: слава і ганьба” Олександр Бушков висловив жаль, що терорист Каракозов, який стріляв у царя за 11 місяців до підписання договору, промахнувся: інакше б, мовляв, Аляска сьогодні була би російською.
Реакція на купівлю Аляски серед американців була переважно позитивною, оскільки багато хто вважав, що вона стане базою для розширення американської торгівлі в Азії. Також американці очікували отримати значні запаси корисних копалин і одночасно закріпити дружні відносини з Росією.
Критики ж називали купівлю Аляски “Безглуздям Сьюарда”, стверджуючи, що держсекретар Вільям Сьюард, який підписав угоду з росіянами, придбав непотрібний “ящик з льодом”.
Утім вже за 30 років після цього, у розпалі “золотої лихоманки”, дорогоцінний метал знайшли й на Алясці. За більш ніж столітню історію штату старателі витягли з надр від 350 до 400 тонн золота. Це в рази менше, ніж, наприклад, знайшли в Бразилії, однак Аляска виявилася багатою також іншими корисними копалинами, зокрема нафтою та вугіллям.
Аляска коштує як чотири Керченські мости
Досі тривають дискусії, чи не переплатили американці за Аляску, яка на той час обійшлася у 4,94 долара за квадратний кілометр.
На прохання BBC економісти інвестиційної компанії “Ренесанс Капітал” порахували, у скільки обійшлася б Сполученим Штатам угода з купівлі Аляски в перерахунку на сучасні гроші.
Найбільш логічний спосіб – розрахувати, яку частку від американського ВВП становила сума покупки 150 років тому, і подивитися, скільки складе аналогічна частка щодо нинішнього розміру економіки США, пояснює головний спеціаліст з світової економіки “Ренесанс Капітал” Чарлі Робертсон.
Більше про вартість Аляски, і скільки це сьогодні – дивіться у відео.
Експерти підрахували, що виручка від продажу Аляски еквівалентна близько 15 млрд доларів у сучасних грошах.
За ці кошти можна збудувати приблизно 20 стадіонів або чотири Керченські мости, зведені росіянами через протоку до анексованого Криму. За цим підрахунком виходить також, що за Аляску нині заплатили би приблизно дві третини від суми, що хотів витратити Дональд Трамп на будівництво стіни на кордоні з Мексикою.
