Тисячі північнокорейців відправляють працювати до Росії в умовах, подібних до рабства, – щоб заповнити величезний дефіцит робочої сили, посилений вторгненням Росії в Україну.
Про це стало відомо BBC.
Москва неодноразово зверталася до Пхеньяна по допомогу у веденні війни – вона використовує його ракети, артилерійські снаряди та солдатів.
Тепер, коли багато російських чоловіків або загинули, або воюють, або втекли з країни, південнокорейські розвідники повідомили BBC, що Москва дедалі більше покладається на північнокорейських робітників.
Ми поспілкувалися з шістьма північнокорейськими робітниками, що втекли з Росії після початку війни, а також з урядовцями, дослідниками та тими, хто допомагає рятувати цих працівників.
Вони розповіли, що чоловіки стикаються із жахливими умовами праці, а північнокорейська влада дедалі сильніше їх контролює, щоб запобігти втечам.
Один із робітників, Чін, розповів BBC, що, коли він прибув на Далекий Схід Росії, його супроводжував з аеропорту до будівельного майданчика агент північнокорейської служби безпеки. Він наказав ні з ким не розмовляти й ні на що не дивитися.
“Зовнішній світ – наш ворог”, – сказав йому агент. За словами Чіна, його одразу поставили працювати на будівництві багатоповерхових житлових будинків понад 18 годин на добу.
Усі шестеро опитаних нами робітників описали однакові виснажливі робочі дні – підйом о 6-й ранку й примусова робота на будівництві багатоповерхівок до 2-ї години ночі наступного дня, лише з двома вихідними на рік.
Ми змінили їхні імена, щоб захистити їх.
“Було страшно прокидатися, усвідомлюючи, що доведеться знову прожити той самий день”, – розповів інший будівельник, Тае, який зумів утекти з Росії торік.
Тае пригадав, як щоранку його руки зводило судомами, і він не міг їх розтиснути – вони були паралізовані від роботи.
“Дехто залишав своє місце, щоб подрімати вдень, або засинав стоячи, але наглядачі знаходили їх і били. Це справді було так, ніби ми помирали”, – сказав інший робітник, Чан.
“Умови справді жахливі”, – каже Кан Дон-ван, професор Південнокорейського університету Дон-А, який неодноразово їздив до Росії, щоб інтерв’ювати північнокорейських робітників.
“Вони перебувають у дуже небезпечних ситуаціях. Уночі вимикають світло, і вони працюють у темряві, з мінімальними засобами безпеки”.
Утікачі розповіли нам, що робітників утримують на будівельних майданчиках і вдень, і вночі, де за ними стежать агенти Департаменту державної безпеки Північної Кореї. Вони сплять у брудних, переповнених вантажних контейнерах, повних комах, або на підлозі недобудованих багатоповерхівок, затягнувши дверні прорізи брезентом, щоб бодай трохи захиститися від холоду.
Один із робітників, Нам, розповів, що якось упав із будівельного майданчика з висоти чотирьох метрів і “розтрощив” обличчя, тому не міг працювати. Та навіть тоді його наглядачі не дозволили залишити об’єкт, щоб потрапити до лікарні.
У минулому десятки тисяч північнокорейців працювали в Росії, приносячи мільйони доларів на рік лідеру Північної Кореї Кім Чен Ину та його режиму, якому гостро бракує коштів.
Але у 2019 році ООН заборонила країнам використовувати цих робітників, аби перекрити Кімові фінансування та зупинити створення ядерної зброї. Це означало, що більшість із них відправили додому.
Однак торік, за даними представника південнокорейської розвідки, який погодився поспілкуватися з BBC на умовах анонімності, до Росії відправили понад 10 000 робітників. Він додав, що цього року очікують ще більшу кількість, і Пхеньян, можливо, загалом відправить понад 50 000 працівників.
Раптовий наплив означає, що північнокорейські робітники тепер “повсюди в Росії”, зазначив співрозмовник. Хоча більшість залучені у масштабних будівельних проєктах, інших відправляють працювати на швейні фабрики та до IT-центрів, що є порушенням санкцій ООН, які забороняють використання північнокорейської робочої сили.
За даними російської статистики, у 2024 році до країни в’їхало понад 13 000 північнокорейців – це у 12 разів більше, ніж роком раніше. Майже 8 000 із них прибули за студентськими візами, але, за словами представника розвідки та експертів, це тактика, якою Росія користується, щоб обійти заборону ООН.
У червні високопосадовець уряду РФ Сергій Шойгу вперше визнав, що 5 000 північнокорейців будуть направлені на відбудову Курської області, яку торік захопили українські війська, але згодом були витіснені.
Представник південнокорейської розвідки також зазначив, що “дуже ймовірно”, що найближчим часом частину північнокорейців відправлять працювати на проєкти з відбудови територій України, окупованих Росією.
“Росія зараз переживає гострий дефіцит робочої сили, і північнокорейці – це ідеальне рішення. Вони дешеві, працьовиті та не створюють проблем”, – каже Андрій Ланьков, професор Сеульського університету Кукмін і відомий експерт з відносин між Північною Кореєю та Росією.
Така будівельна праця за кордоном високо цінується в Північній Кореї, адже обіцяє вищу оплату, ніж робота на батьківщині. Більшість працівників вирушають із надією вирватися з бідності та після повернення додому купити житло для сім’ї або відкрити власну справу. Відбирають лише ретельно перевірених чоловіків, і вони мають залишити свої сім’ї вдома.
Втім, основна частина їхнього заробітку одразу йде північнокорейській державі як “плата за лояльність”. Залишок – зазвичай від 100 до 200 доларів США на місяць – заноситься до бухгалтерської книги. Працівники отримують ці гроші лише після повернення додому – за словами експертів, це нова тактика, щоб утримати їх від втечі.
Коли чоловіки усвідомлюють реалії важкої праці та майже відсутності зарплати, це може стати для них шоком. Тае розповів, що відчув “сором”, дізнавшись, що інші будівельники з Центральної Азії отримували вп’ятеро більше за третину роботи, яку виконував він.
“Я відчував, ніби перебуваю в трудовому таборі – у в’язниці без ґрат”, – сказав він.
Робітник Джин і досі здригається, згадуючи, як інші робітники називали їх рабами.
“Ви не люди, а лише машини, які можуть говорити”, – глузували вони.
Якось керівник Джина повідомив йому, що він може взагалі не отримати грошей після повернення до Північної Кореї, бо державі вони потрібні більше. Тоді він вирішив ризикнути життям і втекти.
Тае вирішив утекти після того, як подивився у YouTube відео про зарплати працівників у Південній Кореї. Однієї ночі він склав свої речі в пакет для сміття, підклав ковдру під простирадло, щоб здавалося, ніби він спить, і нишком залишив будівельний майданчик. Він зупинив таксі та проїхав тисячі кілометрів через країну, щоб зустрітися з адвокатом, який допоміг організувати його подорож до Сеула.
Останніми роками невеликій кількості робітників вдавалося організувати втечу за допомогою заборонених вживаних смартфонів. Вони їх купували, економлячи дрібну щоденну надбавку, виділену на сигарети та алкоголь.
Щоб запобігти таким втечам, за словами кількох наших джерел, північнокорейська влада зараз ще більше обмежує і без того мізерну свободу робітників.
За словами професора Кана з університету Дон-А, одним зі способів, яким режим намагається контролювати робітників останнім часом, є проведення частіших ідеологічних тренінгів і сесій самокритики, під час яких їх змушують декларувати свою лояльність Кім Чен Ину та фіксувати власні провини.
Також скоротили й без того рідкісні можливості залишати будівельні майданчики.
“Раніше робітники виходили групами раз на місяць, але останнім часом ці виходи майже зникли”, – додав професор Кан.
Кім Син Чхоль, активіст із Сеула, який допомагає визволяти північнокорейських робітників із Росії, сказав, що ці виходи стали набагато суворіше контролювати.
“Раніше їм дозволяли виходити парами, але з 2023 року вони мають пересуватися групами по п’ять осіб, і нагляд за ними посилився”, – зазначив він.
У такій атмосфері дедалі меншій кількості робітників вдається втекти. У південнокорейському уряді нам повідомили, що кількість північнокорейців, яким щороку вдається вибратися з Росії та прибути до Сеула, зменшилася вдвічі з 2022 року – з приблизно 20 на рік до лише 10.
Експерт із північнокорейсько-російських відносин Ланьков заявив, що посилення контролю, ймовірно, готує ґрунт для прибуття значно більшої кількості робітників.
“Ці робітники стануть тривалим спадком воєнної дружби Кіма та Путіна”, – сказав він, висловивши думку, що робітники прибуватимуть ще довго після завершення війни, коли відправлення солдатів і зброї припиниться.
