Багатомільярдні компанії з виробництва мінеральної води у Франції опинилися під прискіпливою увагою: постало питання – чи можуть деякі всесвітньо домі бренди, зокрема легендарна марка “Perrier”, і далі називатися “природною мінеральною водою”.
Рішення у справі “Perrier” очікують найближчими місяцями. Воно стало наслідком викриттів у французьких ЗМІ про незаконні системи фільтрації, які широко застосовували в галузі, очевидно через побоювання щодо забруднення води після років посухи, пов’язаної зі зміною клімату, пише ВВС.
“Це наш справжній Вотергейт, – каже Стефан Мандар, який очолював розслідування в газеті Le Monde. – Це поєднання промислового шахрайства та державної змови”.
“І тепер над Perrier навис справжній дамоклів меч”, – додає він.
За словами гідрологині Емми Хазізи, “комерційна модель великих виробників працювала дуже добре. Але вона абсолютно не є стійкою в умовах глобальної зміни клімату.”
“Коли великі бренди відчувають, що в них немає іншого вибору, окрім як очищувати свою воду – це означає, що вони знають про проблеми з якістю”.
Історія потрапила в заголовки французьких ЗМІ ще рік тому, після розслідування Le Monde та Radio France, яке виявило, що щонайменше третина мінеральної води, що продається у Франції, була незаконно оброблена – ультрафіолетовим світлом, вуглецевими фільтрами або надтонкими мікросітками, які зазвичай використовують для видалення бактерій.
Проблема не полягала у загрозі для здоров’я. Оброблена вода за визначенням була безпечною для вживання.
Вирішальним був інший аспект: відповідно до законодавства ЄС, “природна мінеральна вода” – яка продається значно дорожче за звичайну – має залишатися незмінною від джерела під землею до пляшки. Саме в цьому полягає її суть.
Такі бренди як Evian, Vichy та Perrier здобули шалений успіх у Франції та світі саме завдяки привабливому образу гірських схилів, стрімких потоків, чистоти та корисних мінералів.
Якщо визнати факт фільтрації води, індустрія ризикує втратити цей магічний ореол. Споживачі почнуть запитувати, за що вони насправді платили.
Ситуацію ускладнює звинувачення на адресу Perrier та її материнської компанії Nestlé, а також уряду президента Еммануеля Макрона в тому, що керівники та міністри змовилися, щоб приховати цей скандал, замовчати інформацію про забруднення та змінити правила, щоб Perrier могла і надалі користуватися мікрофільтрацією.
У своїх розслідуваннях Le Monde і Radio France стверджували, що уряд вважав мінеральну воду стратегічною галуззю й погодився приховати компрометувальну інформацію. Розслідування в сенаті звинуватило владу в “навмисній стратегії приховування”.
У відповідь на звинувачення уряд звернувся до Європейської комісії з проханням визначити, який рівень мікрофільтрації допустимий для “природної мінеральної води”.
Ореліан Руссо, який тоді очолював апарат прем’єр-міністерки Елізабет Борн, визнав, що сталася “помилка в оцінці”, але наполягав, що загрози для здоров’я населення не було.
Раніше цього року під час слухань у сенаті генеральний директор Nestlé Лоран Фрейкс визнав, що Perrier справді використовувала заборонені методи обробки води.
Але він зробив ще одне зізнання: офіційний звіт гідролога щодо історичного родовища компанії в департаменті Гар на півдні Франції рекомендував не поновлювати статус “природної мінеральної води” для продукції компанії.
Це означає, що вперше за 160-річну історію Perrier її вода незабаром може більше не носити ту марку, яку люди звикли вважати за стандарт.
За словами гідрологині Емми Хазізи, був встановлений зв’язок цього із зміною клімату та глобальним потеплінням, і якщо Perrier відчуває вплив раніше за інші компанії, то, ймовірно, через її географічне розташування.
Воду Perrier добувають зовсім не у віддалених гірських краєвидах, як можна було б уявити, а з глибоких водоносних горизонтів у прибережній рівнині між Німом і Монпельє, за кілька хвилин їзди від Середземного моря. Ця територія густонаселена, активно обробляється і дуже спекотна.
“З 2017 року відбувся значний кліматичний зсув, – каже Хазіза. – П’ять років поспіль були посухи, які особливо сильно відчувалися на півдні”.
“Всі водоносні горизонти постраждали. Це означає не лише верхній водоносний шар, звідки береться питна вода з крана. Тепер ми бачимо, що й глибші горизонти – які компанії вважали захищеними – теж під ударом”, – пояснює гідрологиня.
“Відбувається непередбачуване. Ми переходимо з періоду, коли компанії могли брати воду з глибоких горизонтів і бути впевненими, що їх поповнення відбуватиметься, у часи, коли очевидно: вся система не може функціонувати далі”, – додає вона.
Аналіз, проведений Хазізою та іншими гідрологами, показує чіткий зв’язок між глибокими та поверхневими водоносними горизонтами. Забруднювачі (сільськогосподарські хімікати чи людські відходи), які змиваються з землі під час все частіших раптових повеней, тепер можуть проникати у глибші горизонти.
Водночас тривала посуха та надмірне водозабезпечення призводять до зменшення об’єму води у цих глибоких шарах, тож будь-яке забруднення стає більш концентрованим, кажуть експерти.
“Можна передбачити, що те, що сталося спершу на родовищі Perrier, у найближчі роки станеться й з іншими виробниками. Саме тому нам потрібно відійти від нинішньої моделі споживання”, – каже Хазіза.
Минулого року на родовищі Perrier довелося знищити три мільйони пляшок через забруднення. Проте компанія наполягає, що будь-які проблеми виявляють миттєво, і заперечує, що забруднювачі потрапляють у глибокі водоносні горизонти.
“Ми добуваємо воду з глибини 130 метрів під шарами вапняку, – каже гідролог Perrier Жеремі Пралон. – Ми на 100% впевнені у чистоті води. І її мінеральний склад залишається сталим”.
Perrier стверджує, що в правилах ЄС немає прямої заборони на мікрофільтрацію. Відповідний текст лише забороняє дезінфекцію або зміну мінерального складу води. Спір точиться довкола того, з якої межі мікрофільтрація вважається втручанням.
Перше родовище Perrier відкрив місцевий лікар у 1860-х роках, але бренд здобув популярність під британським керівництвом через 50 років.
Сент-Джон Гармсворт – брат газетних магнатів лордів Норткліффа і Ротерміра – зробив Perrier синонімом мінеральної води у Британській імперії.
За легендою компанії, на ідею опуклої форми пляшок Гармсворта надихнули індійські гімнастичні булави, з якими він займався під час реабілітації після важкої автомобільної аварії.
Сьогодні завод розливу у Вергезі досі розташований поруч із резиденцією Гармсворта та первісним джерелом. Виробництво суттєво автоматизоване. Залізнична колія з’єднана з мережею SNCF і щороку доставляє сотні мільйонів банок і пляшок до Марселя для експорту.
Протягом останнього року увага була зосереджена на новому бренді – Maison Perrier. Ці енергетичні та ароматизовані напої користуються великим успіхом у Франції та в усьому світі.
Перевага для Perrier у тому, що нові напої не претендують на звання “природної мінеральної води”. Їх можна без проблем обробляти і фільтрувати.
Perrier стверджує, що новий бренд є частиною асортименту і що компанія не має наміру відмовлятися від своєї оригінальної природної мінеральної води Source Perrier.
Вона припинила використання ультратонкої (0,2 мікрона) мікрофільтрації і тепер застосовує систему з фільтрацією 0,45 мікрона, яка погоджена з урядом.
Компанія подала заявку на статус “природної мінеральної води” лише для двох із п’яти свердловин, що використовували для видобутку води Perrier. Рішення очікують пізніше цього року.
