За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, Росія незаконно утримує понад 16 тисяч цивільних осіб, захоплених на окупованих територіях. Щонайменше 600 із них — жінки, повідомили волонтери, які допомагають українцям, що потрапили в російський полон, виданню “МО”. Багато з цих жінок зазнавали тортур, включно зі зґвалтуваннями, побиттям та застосуванням електроструму. Серед них є багато літніх жінок, у декого вдома залишилися малі діти, а хтось страждає від хронічних захворювань, пише російське опозиційне видання Точка.
Тіло без імені та органів
У серпні 2023 року російські військові викрали 26-річну українську журналістку Вікторію Рощину, яка розслідувала викрадення українців у Запорізькій області. Спочатку Вікторію утримували в підпільній катівні в гаражах Мелітополя, а потім перевели до СІЗО-2 у Таганрозі — одного з найжорстокіших місць ув’язнення, куди відправляють українських військовополонених і викрадених цивільних. Росія довго не визнавала, що Рощина перебуває в цьому СІЗО, її утримували без пред’явлення звинувачень.
У лютому 2025 року Росія передала Україні тіло Вікторії в рамках обміну — під виглядом невпізнаного чоловіка. У морг Вінниці надійшов заморожений пакет із биркою “7390 Рощина В. В.” Усередині — жіноче тіло в стані крайнього виснаження, без очних яблук, мозку та з частиною гортані. На тілі були перелом ребра, садна, крововиливи, пошкодження шиї, сліди застосування електроструму.
Судмедексперт пояснив, що органи видаляють, щоб приховати докази удушення та тортур. У Вікторії була зламана під’язикова кістка — характерна травма при удушенні.
Вікторія Рощина. Фото: Facebook Вікторії Рощиної
“Це яскравий приклад того, що відбувається з жінками в російському полоні. І це — відома журналістка. А скільки таких, про чиє викрадення ніхто навіть не знає”, — каже в розмові з “МО” правозахисник і співзасновник проєкту “Пошук. Полон” Микола Полозов.
Як цивільні українки потрапляють у полон
Дехто потрапив у полон ще в 2014 році, під час окупації Криму, Луганської та Донецької областей, дехто — після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року.
За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, серед захоплених жінок є муніципальні та державні службовці, журналістки та інші жінки, яких російська влада сприймає як загрозу. Також відомо про захоплених у полон родичок військовослужбовців, співробітниць військових частин, медиків і звичайних жінок із проукраїнською позицією в соцмережах.
Здебільшого людей затримують без реальних підстав, спираючись на підозри у зв’язках із ЗСУ. Їх поміщають у СІЗО на окупованих територіях або депортують до Росії. Багатьох утримують без пред’явлення звинувачень у таємних в’язницях у повній ізоляції від зовнішнього світу, інших судять за статтями про тероризм (ст. 205 КК РФ), шпигунство (ст. 276 КК РФ) і державну зраду (ст. 275 КК РФ).
Таємні в’язниці та ув’язнені без прав і статусу
За словами правозахисника Миколи Полозова, українських цивільних заручників можна поділити на дві категорії: ті, проти кого в Росії порушено кримінальні справи, і ті, хто не має легального статусу та утримується на засекречених об’єктах. Полозов припускає, що серед останніх можуть бути кілька сотень жінок.
“Для цих людей вигадали статус — “затриманий за протидію СВО”. Закону, який би регулював цей статус, не існує. Ні в Конституції РФ, ні в КПК, ні в адміністративному кодексі про цей статус нічого не сказано, — каже Полозов. — Ці люди перебувають у стані інкомунікадо, тобто з ними взагалі немає жодного зв’язку, вони не можуть писати листи, і їм не можна надсилати листи”.
За словами Полозова, деякі секретні в’язниці розташовані на території колишніх промислових підприємств, інші — на базі установ ФСВП. “Наприклад, у СІЗО з трьома корпусами основну масу ув’язнених переводять у два корпуси, а третій віддають під утримання українців. Але формально це до СІЗО не має відношення. Якщо прийти в це СІЗО і запитати про цих людей, скажуть, що нічого не знають”, — пояснює Полозов.
Цивільних утримують разом із військовополоненими. “Військовополонені, які повернулися звідти в результаті обміну, розповідали про жахи, яким їх там піддавали: це тортури електрострумом, вивертання суглобів, сексуалізоване насильство, голод, їх проколювали ножами, виривали зуби плоскогубцями, забороняли сідати і лягати по кілька діб, душили. Ці тортури застосовують і до військовополонених, і до цивільних, і до чоловіків, і до жінок”, — каже Полозов.
Суди та колонії
Серед цивільних в’язнів є й ті, проти кого порушено кримінальні справи та хто має легальний статус: підозрюваний, обвинувачений, підсудний. Деяких із них захищають російські адвокати — за призначенням або за угодою, але адвокатів бракує. Ув’язнені українці не мають прямого зв’язку з рідними, їм допомагають російські волонтери.
“Ми знаємо, що в місцях несвободи перебувають близько 600 мирних українок. З приблизно 140 із них ми підтримуємо зв’язок”, — розповів “МО” один із волонтерів на умовах анонімності.
За його словами, їх звинувачують за статтями про тероризм (ст. 205 КК РФ), шпигунство (ст. 276 КК РФ) і державну зраду (ст. 275 КК РФ). Усі процеси закриті.
“Цих жінок затримували на окупованих територіях, саджали в СІЗО. Далі почалися суди, зараз багато хто поїхав по колоніях із жахливими вироками: 14 років, 18 років, 20 років. Їх саджають у звичайні російські колонії, багато хто поїхав у Мордовію”, — розповідає волонтер.
Він зазначає, що серед цих жінок дуже багато літніх, є багатодітні мами, жінки з хронічними захворюваннями та інвалідністю. “В однієї жінки залишилося 5 дітей. Є ті, у кого малі діти залишилися практично без опіки, бо батько також заарештований”, — каже волонтер. За даними проєкту “Русь Сидящая”, найстаршій українській ув’язненій 74 роки.
За словами волонтера, багато жінок зазнали тортур і сексуалізованого насильства. “Це роблять співробітники-чоловіки. Українки в СІЗО тримаються разом, намагаються підтримувати одна одну, пишуть про інших і просять допомоги не тільки для себе”, — говорить волонтер.
Одна з найшокуючих історій про тортури та сексуалізоване насильство над українками — це історія 43-річної Наталі Власової, про яку писали РБК-Україна з посиланням на Харківську правозахисну групу “Права людини в Україні” та проєкт “Русь Сидящая”.
Наталя народилася в Донецькій області, працювала продавчинею в магазині люстр. Її схопили в березні 2019 року і привезли до Центру спецоперацій так званого “Міністерства держбезпеки ДНР”, директором якого був Василь Євдокимов.
У своїх свідченнях Власова розповідала, що її зґвалтували 15 чоловіків, її били, роздягали, зв’язували скотчем, били електрострумом після обливання водою, принижували, тримали в крихітній холодній камері, де не можна було лежати, а також погрожували принести її доньці в дитячий садок іграшку з тротилом (вибухівкою).
Наталя Власова. Фото: Меморіал
“Євдокимов власноруч підпилював мені зуби пилкою, викручував соски і намагався засунути пляшку в моє піхву”, — свідчила Наталя. Зараз Власова перебуває в СІЗО-3 у Новочеркаську Ростовської області.
У грудні 2024 року суд у Ростові-на-Дону засудив Власову до 18 років і 2 місяців колонії за справою про “шпигунство” та участь у “терористичному співтоваристві”.
У своїх листах волонтерам Наталя розповідала, що не має повноцінного зв’язку з чоловіком і донькою, що дізналася про смерть батька лише через рік. Також просила передати фарбу для волосся — темного кольору і холодного тону. “Посилку отримала, величезне спасибі! Не передати словами, як важливо відчути себе не так жалюгідно, без сивого волосся”.
Звільнені
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вдалося звільнити 46 цивільних жінок. Звільнені українки розповідали телеканалу FREEДОМ про пережиті тортури, антисанітарні умови утримання, відсутність медичної допомоги та базових засобів гігієни.
Жительку Луганської області Віру Бірюк взяли в полон у лютому 2022 року, її брат служив у ЗСУ і загинув під час оборони села Рубіжне. Російська влада намагалася звинуватити Віру в роботі на українські спецслужби, під час допитів її били струмом і принижували. У луганському СІЗО Віра познайомилася з дівчиною, яку звинуватили в шпигунстві і облили окропом під час затримання. “Вона втрачала свідомість, коли її катували струмом. Вирішили, що окріп буде кориснішим”, — розповідає Віра.
Віра Бірюк. Фото: скриншот із сюжету на телеканалі FREEДОМ
Правозахисниця Людмила Гусейнова, яка сиділа в донецькому СІЗО, розповіла, що жінкам не давали засобів гігієни. “Щоб це виправити, із брудних, дуже смердючих, просто неймовірно засалених матраців, які кишіли тарганами і клопами, витягували клапті і використовували як гігієнічні прокладки”, — каже Гусейнова. Проте незабаром через постійний стрес і недоїдання у багатьох жінок почалися гормональні збої, і прокладки вже не були потрібні.
За словами Миколи Полозова, дії Росії щодо цивільних заручників — це грубе порушення четвертої Женевської конвенції про захист мирного населення під час війни.
“Росія не має права насильно паспортизувати людей, вивозити їх із територій, де вони живуть, затримувати їх, утримувати в нелегальному статусі. Це грубі воєнні злочини, які в деяких випадках навіть мають ознаки геноциду”, — підсумовує Полозов.
