Стародавній Рим знаменитий своїм внеском у світову культуру та історію. Досягнення в галузі архітектури, інженерної справи, медицини, юриспруденції та багатьох інших вражають і використовуються в сучасному світі. Однак деякі закони шокують. Дізнайтеся, навіщо збирали сечу в Стародавньому Римі та хто змусив городян за неї платити.
Для чого використовували сечу в Стародавньому Римі
За даними істориків та археологів, римляни намагалися за собою стежити і підтримувати чистоту. Якщо не знаєте, як у Стародавньому Римі ходили до туалету, то вас вразить унікальна система з минулого – люди розсідалися на довгій лаві з отворами і “робили свої справи”, а потім раби збирали сечу і фекалії для інших цілей. Наприклад, римляни з’ясували, що людські екскременти – гарне добриво для грядок із рослинами.
Сеча у своєму складі містить кілька компонентів, два з яких – сечовина і бактерії. Під впливом бактерій сечовина перетворюється на аміак, який має дуже корисні чистячі властивості. Знаючи це, неважко здогадатися, навіщо збирали сечу в Стародавньому Римі – її використовували в пральнях. Брудний одяг спочатку замочували в сечі, потім посипали золою і топтали ногами. Римляни вважали, що такий процес ефективно прибирає жир, бруд, пил і, загалом, непогано очищає тканину.
Крім того, сеча була потрібна і шкіряникам, щоб пом’якшити шкуру вбитих тварин, і фармацевтам, які додавали безцінний інгредієнт до складів для ополіскування рота та деяких ліків. Таким чином, власники вбиралень швидко зрозуміли, що володіють рідким золотом, і стали продавати сечу за гроші.
Навіщо в Стародавньому Римі продавали сечу ще
Коли до влади прийшов імператор Веспасіан, його прозвали людиною жорстокою та жадібною, проте не все було так просто. Він обійняв посаду під час громадянських заворушень і отримав від попередника не тільки імперію, що розсипалася, а й порожню скарбницю. Для того щоб уберегти Стародавній Рим від краху, Веспасіан почав збільшувати податки і придумувати нові. Одним із них і став податок на сечу.
Називався він “vectigal urinae” і стягувався за використання громадських вбиралень, зокрема за збір сечі, яка була потрібна для різних промислових цілей, зокрема, для відбілювання тканин і дублення шкіри. Старший син імператора Тит не підтримав ідею батька і, згідно з легендою, одного разу демонстративно кинув кілька монет у туалет. Імператор сам дістав їх звідти, протер, дав понюхати синові й запитав, чи відчуває він сморід. Тит відповів заперечно і тоді Веспасіан вимовив фразу, яка навіки залишилася в історії: “pecunia non olet” (гроші не пахнуть). У такий спосіб мудрий батько хотів показати синові, що запах має лише сама сеча, а от гроші, які поповнюють казну – ні.
Справедливості заради, варто зауважити, що ідея з податком на сечу не була такою вже поганою. Завдяки їй імператору вдалося стабілізувати фінансове становище імперії і навіть зробити внесок у будівництво Колізею.
