У Мінсоцполітики пропонують збільшити і щомісячну виплату на дитину, яка нині становить 860 гривень. Конкретну цифру все ще погоджують з Мінфіном.
Про це перша заступниця міністерки соціальної політики Дарія Марчак розповіла в інтерв’ю “Радіо Свобода”.
За її словами, законопроєкт містить пропозицію виплачувати одноразовим платежем 50 тисяч гривень після народження дитини.
“Крім того, з першого місяця до 12-го місяця дитини щомісяця ми будемо сплачувати платіж, який буде суттєво вищий, ніж поточний розмір 860 гривень”, – сказала вона.
Однак цей розмір щомісячного платежу остаточно не погодили.
Але це кратне збільшення. Тобто не 860 гривень, а кілька тисяч гривень на місяць – принаймні для того, щоб жінка, яка сидить удома, навіть якщо чоловік працює і є годувальником у родині, щоб така жінка відчувала, що вона має свої кишенькові гроші і не залежить повністю від чоловіка, – розповіла Марчак.
-Ми маємо робити так, щоби кожна родина знала, що наступна дитина – це тільки радість і щастя без фінансових труднощів.Нещодавно ми подали на розгляд уряду великий комплексний законопроєкт, який розробляли під головуванням прем’єр-міністра спільно з колегами з Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти і науки, Міністерства економіки і який спрямований саме на комплексну підтримку родин з дітьми.
Коли ми говоримо про комплексну підтримку, що ми маємо на увазі? Сьогодні система підтримки родин з дітьми має суттєві вади. Ці вади полягають ось у чому. По-перше, ми чомусь підтримуємо родину, яка народила дитину, лише перші три роки. А далі наше законодавство вже не враховує, які умови, які ситуації, чи родина потребує підтримки надалі, чи вона порається зі своїми викликами.
По-друге, нинішнє законодавство щодо підтримки багатодітних родин передбачає, що фактично ми допомагаємо родині виплатою лише на третю і наступних дітей і лише тих, які ще не досягли шести років. Ну, тобто дуже суттєве звуження.
Філософія, яку ми зараз закладаємо, полягає в наступному. По-перше, жінка, яка народжує дитину, має знати, що в неї буде власний фінансовий ресурс. Що якщо вона захоче доглядати дитину до трьох років – це її право. Якщо вона захоче доглядати дитину до року, а далі виходити на роботу і бути самостійною, економічно незалежною, самореалізовуватися – жінка зможе отримати підтримку і в такій ситуації.
І ця підтримка буде полягати в тому, що ми забезпечимо можливості догляду за дитиною. Грубо кажучи, система підтримки, на яку налаштований цей законопроєкт, полягає в тому, що, очевидно, є медична підтримка, далі є підтримка з народження дитини.
І сьогодні ми допомагаємо і захищаємо фінансово лише жінку, яка працювала. Але, за статистикою, 45% жінок в Україні, які народжують – це жінки без страхового стажу. Це означає, що фактично це студентки. Зустріла коханого, третій, четвертий, п’ятий курс, одружилася, одразу народила дитину, не встигла попрацювати – вже стала мамою. Сьогодні чинна система підтримки таких жінок взагалі не бачить. Ми пропонуємо, щоб система підтримки побачила цих жінок, і вони також потрапили в периметр допомоги і виплат, які ми будемо робити.
Крім того, ми пропонуємо, щоб якщо жінка після першого року дитини вирішує, що вона хоче повернутися на роботу, то ми будемо такій жінці допомагати з оплатою послуг з догляду за дитиною. Жінка може обирати: це ясла, це оплата няні. Але наше завдання – дати їй можливість, що навіть якщо, наприклад, ясельної групи в цьому населеному пункті немає, щоби жінка могла найняти няню. Чи фінансово допомогти бабусі, яка буде доглядати за цією дитиною, поки жінка працює.
Ми проаналізували й ідентифікували ще кілька проблемних моментів, на яких родини стикаються з ризиками і викликами. Наприклад, це проблема того, що якщо у вас двоє–троє дітей, а діти швидко ростуть, то щороку вам потрібно їм купувати новий набір теплого одягу і взуття. А це гроші. І якщо родина заможна, якщо нормальні фінанси – це не є проблема. Але якщо це родина з низькими доходами, то кожна підготовка до зими – це виклик.
Тому вже минулого року ми запустили вперше програму зимової підтримки для родин малозабезпечених і родин ВПО, де на кожну дитину з таких родин на зимовий період ми платили допомогу, здається, 6 500 гривень для придбання теплого одягу і взуття. І ми далі працюємо над тим, щоб ідентифікувати такі проблеми, де родина стикається з надмірними видатками, пов’язаними з вихованням дітей, і допомагати родинам на цих етапах.
Ми б хотіли, щоб цей закон уже набув чинності з 1 січня 2026 року, і ми вже принаймні говоримо з Міністерством фінансів про те, щоб передбачати кошти на фінансування цього закону з 1 січня 2026 року.
– З початком війни питання демографії, демографічна криза постала дуже гостро, і багато людей виїхало за кордон. Я знаю, що під вашим керівництвом була розроблена демографічна стратегія. Що вона передбачає і коли вона почне втілюватися в життя, якщо ще не почала?
– Вже почала. Демографічну стратегію розробляли під керівництвом міністра разом із дуже широкою групою експертів – українських, міжнародних. Її ухвалили у вересні 2024 року. І ми вже активно її впроваджуємо. Саме той підхід з комплексної родинної підтримки жінок з дітьми – це підхід, який ми заклали в демографічну стратегію. Це один з ключових напрямів цієї стратегії.
Крім того, стратегія передбачає ще п’ять важливих напрямів. По-перше – підтримка родин з дітьми, перебудова і побудова цілісної системи. Далі – це подолання передчасної смертності. І це означає перегляд багатьох програм: що стосується того, як ми працюємо в школі з дітьми, де ми маємо закладати їм ось цю практику здорового способу життя і самозбережувальної поведінки, до того, яким чином у нас проходять скринінги, хто проходить скринінги, відповідно до програм у сфері охорони здоров’я.
Третя важлива ціль – це подолання негативного міграційного тренду, забезпечення позитивного сальдо міграції. І тут ідеться про те, щоб працювати відразу у кількох напрямах: це повернення мігрантів, що виїхали через війну, повернення економічних мігрантів, які виїжджали раніше, створення стимулів для повернення, а також робота з діаспорою. І це три важливих фактори, які впираються в деякі можливості, і такі конкурентні переваги ми можемо запровадити як країна всередині.
Четверта дуже важлива ціль демографічної стратегії – це створення інклюзивного ринку праці. Це критично важливо. Це означає – надати кожній людині економічно активного віку (від 16 до 60+) можливість самореалізації на ринку праці за гідну оплату, щоб не виникало потреби та ризику залежності від держави.
П’ята ціль – це забезпечення активного довголіття. Це ще маловідомий термін для України, але він дуже важливий. Активне довголіття – це можливість на будь-якому етапі життя повноцінно самореалізуватися економічно, соціально та творчо, а також вести гідне життя якомога довше. Це означає, зокрема, турботу про своє здоров’я, а також створення можливості, що якщо ваше здоров’я погіршилося, то вам буде надана якісна система догляду.
І нарешті шоста ціль демографічної стратегії, вона така найвсеохопніша. Це питання створення – ми назвали це так достатньо романтично, але дуже важливо – побудова країни, в якій хочеться жити. І це такий прошарок горизонтальних умов, які передбачають – від створення укриттів до забезпечення такої соціальної суспільної згуртованості і до створення комфортних міст для того, щоб в наших містах справді було комфортно жити.
Особливо це важливо в умовах, коли люди пожили, українці зараз – воєнні мігранти – пожили в Копенгагені, у Варшаві чи в Барселоні. Вони бачать інші приклади містобудування, інші приклади того, яким чином забезпечено суспільний простір, парки, доріжки і так далі.
Ось ці шість цілей – вони є критично важливими. Щодо деяких цілей ми, як Мінсоц, більше можемо мати відповідальність – як щодо підтримки родин з дітьми. Щодо деяких – мають наші інші колеги, як щодо інклюзивного ринку праці – це Міністерство економіки. Але разом ми всі, як уряд, розуміємо, що потрібно робити для того, щоб покращувати демографічну ситуацію.
– У контексті якраз демографічної ситуації і народжуваності варто зазначити, що в 2024-му смертність втричі перевищила народжуваність, і минулий рік був антирекордом з початку незалежності України за кількістю народжуваності. От, власне, така проблема – вона критична стає наразі?
– Вона абсолютно критична. І головне – зрозуміти, які фактори такого низького рівня народжуваності. Власне, працювати саме з тими проблемами, які це спричиняють, саме тими методами, які це вирішують. Тому що дуже часто в нас є така спокуса чи традиція в країні: давайте ми вирішимо все тим, що зараз збільшимо виплати по народженню удесятеро.
Але насправді, якщо подивитися, які фактори стримують жінок від народження: перше – чоловік на фронті; друге – страх, що ти народиш, і тобі не буде чим дитину прогодувати; третє – страх того, що прилетить ракета, і не знаю, де я буду з тим візочком дитячим ночами під час тривог; четверте – багато жінок бояться насправді втратити свою економічну незалежність і самостійність, бояться потрапити саме в ту вразливість; і п’ята важлива причина – це недостатність інфраструктури, яка би допомагала жінці виховувати дитину.
Тобто ми можемо сказати: «Давайте народжувати дитину», але якщо жінка бачить, що в неї немає якісних дитячих садочків чи школа далеко, або в лікарні, можливо, є якісь питання, тоді це будуть якраз ті фактори, що жінка думатиме: «Можливо, не варто».
Якщо жінка хотіла би народити дитину, думає про це, але в неї є застереження, от наше завдання – працювати з цими застереженнями і робити так, що: хто буде доглядати за моєю дитиною? Ось тобі послуги догляду. Чи матиму я нормального лікаря, який проведе мою вагітність? Ось тобі пакет медичних гарантій, ось тобі хороша медицина. А що буде, якщо я втрачу роботу? А ось тобі фінансова підтримка, захист від держави. А чи я зможу зробити ще якісь речі, творчо самореалізуватися? А ось тобі гнучкий робочий графік…
