Ненсі Нельсон боїться стоматологів. Раніше вона так нервувала, що могла вивихнути собі щелепу. Але 25 років тому – зараз їй за 60 – вона почала ходити до стоматолога в Лос-Альгодонес у Мексиці, й більше ніколи не мала такої проблеми.
“Вони дуже добрі, турботливі та уважні до моєї фобії”, – каже вона, чекаючи в черзі, щоб повернутися до Сполучених Штатів, пише ВВС.
Лос-Альгодонес – невелике мексиканське містечко з 10 000 мешканців на кордоні зі Сполученими Штатами, де кожен десятий житель – стоматолог. Цю статистику підтвердила мер Ермінія Марін – також стоматологиня.
Його називають “стоматологічною столицею світу” або “містом корінних зубів”.
Щодня його відвідують від 3000 до 5000 американців, які приїздять не лише на прийом до стоматолога, а й випити пару маргарит, з’їсти тако та потанцювати під місцеві мелодії.
Ненсі живе в містечку Клівленд у штаті Вісконсин, що за 3000 км звідси. Коли вона приїздила в Лос-Альгодонес у лютому, середня температура на півночі Сполучених Штатів була близько градусів за Цельсієм, зі снігом та буревіями, тим часом тут, у Мексиці, сонячно і температура не опускається нижче 15.
Її чоловік, Брюс, із ковбойськими вусами й у кепці з написом: “Я перестав займатися фермерством, щоб бути тут”, додає: “Ми прилетіли сюди (в Аризону), орендували машину, залишилися на пару ночей, пішли до стоматолога, заощадили тисячі доларів і насолоджувалися чудовою маленькою відпусткою”.
Як і ця пара пенсіонерів, люди з усієї Північної Америки подорожують на південь Сполучених Штатів, особливо взимку. Вони паркуються на величезній автостоянці та перетинають кордон пішки, щоб потрапити в Лос-Альгодонес.
На місцевому сленгу їх називають “снігові ангели” або “перелітні птахи”.
Такі туристи потім їдуть з Мексики з сяючою посмішкою, зачаровані гостинністю офіціантів і стоматологів. Це також демонструє культурну та комерційну взаємодію між мексиканцями та американцями – попри 10-метрову сталеву стіну, яку можна побачити з будь-якої точки міста.
Від фермерів до стоматологів
Лос-Альгодонес, як випливає з назви (algodon з іспанської перекладається як “бавовна”), був епіцентром квітучої бавовняної промисловості, яка розвивалася в північній Мексиці протягом 20-го століття. Вона досягла свого піка під час Другої світової війни, яка підвищила попит на бавовну, і частково занепала з 1970-х років.
Хоча посіви бавовни іноді досі зустрічаються в цьому районі, останніми десятиліттями прикордонна економіка переорієнтувалася на інші послуги, щоб краще задовольнити попит з півночі.
“Усі без винятку міста північної Мексики мають величезний попит на медичні послуги з боку Сполучених Штатів, який іноді навіть заохочують самі фармацевтичні компанії”, – каже Хосе Завала, інженер та експерт з розвитку в Colegio de la Frontera в Тіхуані.
“У Лос-Альгодонес це помітніше, тому що це невелике містечко, і тому що на північ від кордону тут багато будинків для літніх”, – пояснює він.
Взаємозвʼязки між північною Мексикою та південною частиною США є історичними та вкоріненими. По обидва боки кордону виросли мільйони сімей. До 1970-х років жителі півночі могли перетинати кордон без паспорта. Лос-Альгодонес – яскравий приклад комерційних і культурних стосунків, які мають величезне значення.
Однак ці стосунки опинилися під загрозою з поверненням до Білого дому Дональда Трампа – через його плани запровадити мита на мексиканський імпорт і його жорсткий підхід до мігрантів. Однак зруйнувати ці стосунки буде непросто.
“Звичайно, тарифи будуть перешкодою, але міцні економічні відносини дуже важко стерти”, – каже Завала.
Карлос Рубіо був одним із перших стоматологів у Лос-Альгодонес у 1980-х роках. Уродженець Сіналоа, молодим хлопцем він приїхав на кордон, щоб шукати щастя, і знайшов попит на стоматологічні послуги, що спонукало його спеціалізуватися на цьому та створити практику, яка сьогодні переросла у велику стоматологічну клініку.
Під час екскурсії нею я запитую його, яка посмішка подобається його клієнтам. Один із його помічників сміється: “Грінго одержимі білосніжною посмішкою”.
Рубіо, який живе в Юмі, штат Аризона, і щодня перетинає кордон дорогою на роботу, вважає, що “американська система охорони здоров’я не є соціальною”.
“З 300 мільйонів людей 60% не мають стоматологічної страховки або мають лише часткове покриття. Це становить від 80 до 160 мільйонів людей із поганим покриттям. Це від 80 до 160 мільйонів можливостей для нас”, – каже він.
За даними Американської стоматологічної асоціації, одна третина дорослих у віці від 19 до 64 років не мають стоматологічної страховки, попри наявність у них медичної страховки. І переважна більшість стоматологічної страховки покриває лише чистку чи профілактичний огляд.
Для всього іншого американцям не залишається нічого, окрім як витягати з кишені десятки тисяч доларів – або їхати в Лос-Альгодонес.
Проблема стоматологічного страхування
Роджер Грейвс — військовий ветеран із Флориди, який разом із дружиною та дочкою вчетверте приїхав до Лос-Альгодонес, щоб лікувати зуби. Цього разу вони залишилися на пару ночей і стоять у черзі, щоб знову перетнути кордон з валізами серед вуличних торговців, що продають вироби ручної роботи та мексиканську їжу.
“Я маю медичну страховку, оскільки я ветеран, але вона не включає лікування зубів, а оскільки я пенсіонер, як і моя дружина, цей варіант для нас дуже хороший”, – каже він.
Згідно з його ретельними підрахунками, він заощадив від 66% до 75% своїх витрат, приїхавши сюди.
“Американську медичну систему треба виправити – вона надто дорога”, – повторює він нарікання усіх, з ким ми говорили.
“Ціни трооошечки завищені”, – іронізує Джун Спінлер, уродженка штату Айова, яка проводить зиму на півдні.
А Хуан Рамон Сото, фермер мексиканського походження, який є громадянином США, додає: “Я можу видалити всі свої зуби тут і поставити нові, і це все одно буде дешевше, ніж видалити один там”.
Відсутність регулювання цін, роздробленість системи, влада фармацевтичних компаній та адміністративні витрати, серед іншого, роблять систему охорони здоров’я США найдорожчою у світі.
Мексиканська система також має серйозні проблеми, але на півночі країни вона розвинула сучасну інфраструктуру з фахівцями, навченими використовувати попит із Сполучених Штатів.
І вони роблять це з типовою мексиканською гостинністю: вони збирають вас на кордоні, відвозять до стоматологічної клініки, а потім висаджують на одному з відкритих фудкортів, де ви можете з’їсти енчіладу, випити маргариту та послухати живу музику.
Джун Спінлер резюмує це так: “У вас є все в одному місці”.
І за таких умов набагато легше боротися з фобією стоматологів.
