Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив до реальних термінів у колонії суворого режиму полонених українців, які у різні роки служили у полку «Азов», повідомляє ЛБ.
Ярослава Ждамарова, Олександра Мероченця, Микиту Тімоніна, Олександра Мухіна, Олега Тишкула та Артура Грецького засудили до 22 років колонії суворого режиму. Олександра Ірха та Артема Гребешкова – до 20 років. Олега Міжгородського до 17 років. Олега Жаркова – до 13. Анатолія Грицика – до 19 та Олексія Смикова – до 23 років колонії суворого режиму.
Усі вони планують оскаржити вирок.
Одинадцятьом фігурантам справи вироки винесено заочно, оскільки вони вже повернулися до України в рамках обміну полоненими. Зокрема, Давида Касаткіна та Дмитра Лабінського заочно засудили до 23 років колонії суворого режиму.
Дев’ятьом обміняним жінкам, які працювали в різні роки армійськими кухарями, також винесли заочні вироки — реальні терміни у колонії загального режиму, оскільки жіночих колоній суворого режиму у Росії немає.
Олену Абрамову, Олену Бондарчук, Лілію Павріанідіс, Ніну Бондаренко, Ірину Могітич, Владиславу Майбороду, Марину Текін заочно засудили до 13 років колонії, а Лілію Руденко та Наталю Гольфінер – до 14 років колонії заочно. Усіх їх обміняли у вересні минулого року.
Щодо загиблого в ростовському СІЗО Олександра Іщенка справу закрили, тож вирок йому не винесено.
Звинувачення проти полонених українців ґрунтувалося на тому, що всі вони в різний час проходили службу в «Азові» і нібито висловлювали «негативне ставлення до російськомовного населення», а також дотримувалися «проукраїнських радикальних поглядів».
У суді «азовці» неодноразово заявляли про фальсифікацію їх свідчень, допити без адвокатів, принизливе звернення, відмову в медичній допомозі та тортурах.
«Я побачив мішки на головах, дроти на різних кінцівках тіла, зламані ребра, відбиті нирки, люди, забиті до смерті, голод більше року, ніякої медичної допомоги, люди гнили, ноги, руки, воші, клопи, два рази душ за рік, у який ми сходили – пішли брудніше, ніж прийшли», – сказав в останньому слові Микита Тімонін.
