Про це свідчать результати соціологічного опитування, що проводилося в кінці лютого-на початку березня соціологічною службою Центру Разумкова.
Серед державних та суспільних інститутів найчастіше довіра висловлюється до Збройних Сил України (їм довіряють 93,5% опитаних), Державної служби з надзвичайних ситуацій (85,5%), добровольчих загонів (85,5%), волонтерських організацій (80%), Національної гвардії України (79%), Державної прикордонної служби (74%), Церкви (65%), Служби безпеки України (64%), Міністерства оборони України (63%), громадських організацій (60,5%), Президента України (57,5%), голови міста (селища, села), в якому живе респондент (51%), Національного банку України (51%).
Також частіше висловлюється довіра, ніж недовіра до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (Омбудсмена) (відповідно 40% і 34%) та до ради міста (селища, села), в якому живе респондент (відповідно 48% і 43,5%)
До Національної поліції (відповідно 47% і 46%) довіра та недовіра висловлюється приблизно однаковою мірою.
Більшість респондентів висловлюють недовіру державному апарату (чиновникам) (не довіряють їм 79%), політичним партіям (77%), Верховній Раді України (77%), судам (судовій системі загалом) (73%), Уряду України (71%), Прокуратурі (63,5%), Національному антикорупційному бюро України (62%), Національному агентству з питань запобігання корупції (62%), Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (62%), комерційним банкам (54%).
Також частіше висловлюється недовіра, ніж довіра, ЗМІ України (не довіряють їм 50%, довіряють 41% опитаних), профспілкам (відповідно 46% і 22,5%).
Довіра до політиків, посадовців та громадських діячів
Серед політиків, посадовців, громадських діячів, рівень довіри до яких оцінювався під час цього дослідження, найчастіше респондентами висловлювалася довіра до В. Зеленського (довіряють йому 60%).
Частіше висловлювали довіру, ніж недовіру, до В.Малюка (відповідно 41% і 25%).
До В. Кіма довіра висловлюється так само часто, як і недовіра (відповідно 37,5% і 37%).
Більшість опитаних не довіряють О. Арестовичу (88%), Ю.Бойку (83%), Ю. Тимошенко (83%), П. Порошенку (75%), А. Єрмаку (67%), Д. Арахамії (67%), Р. Стефанчуку (65%), Д.Шмигалю (56,5%), %), С. Притулі (52%), В. Кличку (52%).
Частіше висловлювали недовіру, ніж довіру, до Д. Гетманцева (не довіряють йому 46%, довіряють 16,5%), Р. Умєрова (відповідно 46% і 23%), І. Клименка (відповідно 33% і 18%).
Ставлення до проведення загальнонаціональних виборів в Україні до завершення війни
Лише 22% опитаних позитивно ставляться до ідеї проведення загальнонаціональних виборів в Україні (президентських чи парламентських) до завершення війни, більшість опитаних (66%) ставляться до цього негативно.
Підтримка ідеї проведення виборів до завершення війни залежить від рівня довіри до чинної влади, насамперед до Президента України. Так, серед тих, хто довіряє Президенту України, лише 11% підтримали б такі вибори (не підтримали б — 79%). Серед тих, хто не довіряє Президенту, підтримка ідеї таких виборів хоча й вища (40,5%), однак відносна більшість (47%) з них також виступає проти проведення загальнонаціональних виборів в Україні під час війни.
Меншою мірою підтримка ідеї проведення президентських та парламентських виборів до завершення війни залежить від рівня довіри до Верховної Ради: серед тих, хто їй довіряє, 11% підтримали б такі вибори (не підтримали б — 76%), а серед тих, хто їй не довіряє — відповідно 25% і 64%.
Також переважно негативно громадяни ставляться до ідеї проведення чергових місцевих виборів ще до завершення війни на тих територіях, де це дозволяє безпекова ситуація — позитивне ставлення висловили лише 25% опитаних, а негативне — 63%.
Негативне ставлення до виборів під час війни зумовлене тим, що відносна більшість (47%) громадян вважають, що такі вибори роз’єднають українське суспільство (лише 11% вважають, що вони згуртують суспільство, 28% — що ніяк не вплине).
Відносна більшість громадян (49%) вважають, що зміна влади під час війни перешкоджатиме перемозі у війні з Росією. Лише 13% дотримуються думки, що зміна влади сприятиме перемозі, а 20% — що ніяк не вплине.
36% респондентів, відповідаючи на запитання «Через який проміжок часу після завершення війни і воєнного стану можна буде проводити вибори?» зазначають, що вибори Президента України слід проводити одразу після завершення війни та скасування воєнного стану, 35% — через 6 місяців після припинення воєнного стану, 16% — через 1 рік, 2% — через 2 роки, 4% — пізніше.
Стосовно виборів народних депутатів України, то 40% опитаних вважають, що ці вибори слід проводити одразу після завершення війни та скасування воєнного стану, 35% — через 6 місяців після припинення воєнного стану, 14% — через 1 рік, 1% — через 2 роки, 2% — пізніше. Вибори міських/сільських голів — відповідно 37%, 34%, 16%, 2% і 3%, вибори депутатів міських/сільських рад — відповідно 38%, 34%, 15%, 2% і 3%.
Віра в перемогу та бачення перемоги
74% опитаних вірять у перемогу України у війні (56% жителів Півдня країни, 67% жителів Східного регіону, 79% жителів Центрального регіону та 81,5% жителів Західного регіону), не вірять — 16% (11% у Західному регіоні, 14% — у Центральному, 23% — у Східному і 24% на Півдні країни).
Стосовно того, що можна вважати перемогою, то найчастіше (30%) ті, хто вірить у перемогу, відповідають, що перемогою можна буде вважати вигнання російських військ з усієї території України та відновлення кордонів станом на січень 2014 року. Ще 17% вважатимуть перемогою знищення російської армії та сприяння повстанню/розпаду всередині Росії. 22% вважатимуть перемогою відновлення статус-кво станом на 23 лютого 2022 року, 11% — вигнання російських військ з усієї території України, окрім окупованого Криму, а 10% — припинення війни, навіть якщо російська армія залишиться на територіях, які були захоплені внаслідок повномасштабного вторгнення (після 24 лютого 2022 року).
