Мікропластик дедалі сильніше проникає в кожен аспект нашого життя, доходячи до абсурдних ситуації, коли ми буквально дихаємо ним і їмо його. Однак яким би невідворотним не здавалося його проникнення, існують способи боротьби з ним.
Пластикове забруднення просочилося практично в усі сфери сучасного життя, проникаючи в екосистеми, запаси продовольства і навіть у людські тіла. Воно існує в місцях, які колись вважалися недоторканими — на незайманих гірських вершинах, у віддалених океанських глибинах і навіть у самому повітрі. Але хоча масштаби проблеми лякають, вона не є нездоланною, пише CBC і Фокус.
Згідно зі звітом Програми ООН з довкілля (ЮНЕП), у світі щорічно утворюється близько 400 мільйонів тонн пластикових відходів, причому приблизно 85% з них потрапляють на звалища, у сміттєспалювальні печі або безпосередньо забруднюють навколишнє середовище. Більша частина цих відходів зрештою розпадається на мікропластик — крихітні фрагменти розміром менше п’яти міліметрів.
Ці частинки надходять із найрізноманітніших джерел: синтетичних тканин, пакування для продуктів харчування, фарби та навіть засобів особистої гігієни. У документальному фільмі “Пластикові люди”, що входить до програми “Природа речей”, науковий журналіст Зія Тонг і дослідниця мікропластику Мері Косут перевірили, наскільки глибоко проникли ці частинки в наше повсякденне життя, виявляючи їх у домашньому пилу, питній воді та навіть у власному тілі.
Мікропластик — це не просто неприємність для одного лише довкілля: його було виявлено в легенях, кровотоці, плаценті та навіть у тканинах мозку. Вчені з’ясували, що люди можуть неусвідомлено ковтати до п’яти грамів пластику на тиждень — еквівалент цілої кредитної картки.
До числа найнебезпечніших забруднювачів належать фталати і бісфенол А (BPA), які можуть порушувати роботу ендокринної системи і пов’язані з проблемами фертильності, ожирінням і раком. Піт Маєрс, головний науковий співробітник Environmental Health Sciences, описує мікропластик як “транспортний механізм” для шкідливих хімічних речовин, що полегшує їхнє потрапляння в організм людини.
Незважаючи на ці тривожні дані, дослідження їхнього довгострокового впливу на здоров’я перебувають у зародковому стані.
Вирішення проблеми забруднення мікропластиком вимагає системних змін, особливо на урядовому рівні. Наразі ЮНЕП працює над міжнародною юридично зобов’язуючою угодою про забруднення пластиком, спрямованою на регулювання виробництва, використання та утилізації пластику.
Тим часом такі компанії, як CTK Bio з Британської Колумбії, Канада, розробляють біорозкладні альтернативи, включно з компостованими соломинками, що компостуються і розкладаються впродовж кількох місяців, а не зберігаються століттями. Але поки ці рішення не набули широкого поширення, окремі люди можуть зробити дієві кроки, щоб зменшити свій пластиковий слід і вплив пластику.
Прості зміни у способі життя можуть змінити ситуацію. Вибираючи одяг з натуральних волокон, таких як бавовна, вовна і льон, ви можете обмежити потрапляння синтетичних мікроволокон у водотоки. За даними природоохоронної організації Ocean Wise, прання синтетичних тканин у щадному режимі з використанням холодної води знижує викиди майже на 70%.
На кухні заміна пластикових контейнерів і посуду на скляні, з нержавіючої сталі або бамбука зводить до мінімуму пряме потрапляння частинок пластику в організм. Аналогічним чином, відмова від використання мікробісеру в засобах особистої гігієни і вибір розсипного або паперового чаю замість пластикових пакетиків може скоротити непотрібний вплив.
З огляду на те, що щохвилини купують понад мільйон пластикових пляшок, а щорічно використовують п’ять трильйонів пластикових пакетів, невеликі зміни — наприклад, носіння багаторазових сумок, пляшок для води та контейнерів для їжі — можуть у сукупності мати значний вплив.
Перероблені продукти, які часто постачаються в пластиковому пакуванні та більше часу перебувають у контакті з пластиковими механізмами, зазвичай містять більше мікропластику, ніж цільні продукти. Вибір свіжих інгредієнтів замість ультра-оброблених альтернатив може не тільки поліпшити здоров’я, а й зменшити потрапляння мікроскопічних частинок пластику в організм.
Хоча мікропластик став неминучою реальністю для нашого світу, усвідомлений вибір може допомогти стримати його поширення і захистити як здоров’я людини, так і навколишнє середовище.
