Учений Науково-дослідного інституту морської геодинаміки Юя Акамацу та доцент Хіросімського університету Ікуо Катаяма вивчили дані, зібрані марсоходом InSight. Він здійснив посадку на Червону планету в 2018 році й працював до грудня 2022 року, зібравши за цей час великий масив інформації, котру аналізують і досі. Черговий такий перегляд його даних дозволив укотре заговорити про підземні резервуари води, повідомляє 24 Канал з посиланням на коротку заяву вчених, де вони розповіли про своє відкриття.
Багато досліджень свідчать про наявність води на стародавньому Марсі мільярди років тому, але наша модель вказує на наявність рідкої води на сучасному Марсі, – каже Ікуо Катаяма.
Інструмент “Сейсмічний експеримент для вивчення внутрішньої структури” (SEIS), встановлений на апараті InSight, спостерігав сейсмічні хвилі, що генеруються місцевими землетрусами та падіннями метеоритів, щоб створити карту внутрішньої будови планети.
Уловлюючи та вимірюючи так звані P-хвилі та S-хвилі, що проходять крізь внутрішні шари планети, вчені можуть з’ясувати, черед який саме матеріал ці хвилі рухалися, оскільки різний тим матеріалу змушує сейсмічні хвилі поводитися по-різному. Таким чином дослідники визначають тип гірських порід, що залягають внизу, а також потенційні зміни у їхньому складі.
Згідно з даними InSight, розбіжності в сейсмічній швидкості цих хвиль виявилися на глибинах 6,2 і 12,4 милі (9,9 і 19,9 кілометра). Це свідчить те, що в цих двох точках починається і закінчується якийсь новий шар породи, що створює ефекти “різких переходів у пористості”.
Дослідники припустили, що ці межі можуть вказувати на наявність заповнених водою тріщин. Щоб перевірити свою теорію, вони просканували лабораторний аналог сейсмічних хвиль, застосовуючи різні варіанти зразків породи – сухі, вологі та заморожені.
Таким чином учені з’ясували, що сейсмічні швидкості, які спостерігав спусковий апарат InSight, найбільше нагадували переходи від сухої до вологої породи. Це свідчить про величезні запаси підземної води на Марсі, шар якої розтягнувся щонайменше на 10 кілометрів у висоту. І це лише в одній точці спостереження.
Це суперечить давнім припущенням, які пропонували ідею сухого Марса. Різницю в характері сейсмічних хвиль у цій теорії пояснювали змінами від пористої до твердої породи.
Це нове відкриття фактично дублює висновки іншого дослідження, яке минулого року так само показало, що під поверхнею Марса все ще може існувати величезна кількість води. Використовуючи інший аналіз сейсмічних даних з посадкового модуля InSight, учені так само дійшли висновку, що “магматичні породи, насичені рідкою водою, найкраще пояснюють існуючі дані”.
Усе це є доказом того, що Марс не лише був пишним океаном мільярди років тому, а й може донині зберігати велику кількість води. І це зовсім не дивно, адже на Землі, яка великою мірою покрита водою, рідина проникає в глибинні шари крізь численні тріщини. Чому б це не мало бути актуально й для Марса? Якщо рідка вона колись утворювала океани на поверхні Червоної планети, то вона точно повинна була б просочуватися вглиб планети. Там її не дістали б холодні температури та агресивне сонячне випромінювання, яке здуло марсіанську атмосферу мільярди років тому, коли магнітне поле планети зруйнувалося.
Ми знаємо, що в таких глибоких і вічно темних шахтах на землі є життя. Тому, якщо воно колись існувало й на Марсі, то цілком могло б зберегтися там донині у вигляді бактерій. Але дістатися до нього ми навряд чи колись зможемо. Глибина залягання води є надто великою. Тому розраховувати на аналіз підземних вод або на використання їх для потреб імовірних колонізаторів, принаймні зараз, не варто.
