У цей день 2014 року на заклик Меджлісу кримськотатарського народу на площу перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей. У такий спосіб вони засвідчили свою підтримку територіальній цілісності і суверенітету України. Це було спільне гучне слово проти окупації росії, яка зайшла на півострів з військами. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників.
Уже наступного дня до парламенту й уряду АРК увійшли регулярні військові формування рф і захопили будівлі.
Фактично активна збройна агресія росії проти України розпочалася 20 лютого 2014-го з переміщенням російських військових підрозділів у Криму та в районі Керченської протоки. Цей день Верховна Рада Україна визначила днем початку російської агресії.
Щоб вшанувати мужність і героїзм громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Указом Президента України від 26 лютого 2020 року № 58 встановлено пам’ятну дату День спротиву окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.
Відповідно до Формули миру Президента України Володимира Зеленського, суверенітет, незалежність, єдність і територіальна цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів, що поширюються на її територіальні води, повинні поважатися згідно зі Статутом ООН і принципами міжнародного права.
Це є складником демократичного світу та захисту світового порядку на основі принципу мирного співробітництва.
Жителі Криму чинять спротив окупантам з 2014 року та систематично продовжують це робити вже протягом 11 років, попри репресії, залякування та переслідування з боку окупантів.
Російській пропагандистський наратив, що нібито окупація Криму відбулась “без жодної краплі крові” — не відповідає дійсності. Українці та кримські татари виражали свій протест окупантам, виходили на мітинги та акції протесту, наражаючи своє життя на небезпеку. Відбувались свавільні затримання, насильницькі викрадення, вбивства наших громадян. Сьогодні ж громадяни та громадянки України в тимчасово окупованому
Криму постійно зазнають утисків за свою проукраїнську позицію та піддаються політично вмотивованим
переслідуванням.
Зараз в окупованому Криму є багато людей, які борються за звільнення Кримського півострова від російської окупації, чекають на Сили Оборони України та вірять у звільнення півострова від окупантів. Жителі Криму стали заручниками та жертвами російської окупації, цілеспрямованих дій Росії з порушення міжнародного права.
Українці єдині у бажанні деокупації Криму. Більшість українських громадян вважає питання деокупації
Криму особистим пріоритетом.
Міжнародна спільнота підтримує територіальну цілісність України та ніколи не визнавала й не визнає спробу окупації Криму Росією. Це закріплено в численних міжнародних резолюціях, зокрема Генеральної асамблеї ООН.
Окупація Криму РФ позбавила корінні народи України, які проживають на території окупованого півострова, законних прав та обмежила їх можливості для вільного розвитку та збереження ідентичності.
Громадяни України в окупації отримали паспорт країни-агресорки під примусом, вони не мали вибору і змушені були це зробити. Жити в окупації — не злочин, а травма. Громадяни України під окупацією — це заручники та жертви режиму путіна.
У своїй пропаганді РФ часто називає факт окупації нею частини території України “возз’єднанням Криму з Росією”. Теза про “возз’єднання” є глибоко вкоріненою у міф про “ісконно русскій Крим”, що виник після анексії Криму 1783 року Російською імперією та є наслідком російської колоніальної політики, що проголошувала чуже — своїм. Цей вислів застосовується для емоційного підкреслення нібито правомірності поширення своїх суверенних прав на територію або частину території іншої держави. Але “тимчасова окупація”, НЕ анексія,
“РФ здійснила окупацію Кримського півострова, яка не визнана міжнародною спільнотою”.
Російська окупація перетворила Крим на російську військову базу, обмежила права та свободи мешканців Криму на демократичний розвиток та безпеку. Це руйнує постійні твердження країни-агресорки про
цілковиту підтримку політики неоколоніальних дій РФ в Україні на тимчасово окупованих територіях.
